Я вибрався був до одного місточка на "вакації". Тут у Львові нічого нема; нема хліба, бо цей ячмінний і зле випечений так званий "хліб", який дає нам тепер світла апровізація — не до їди, нема бараболь — бо я не можу позволити собі на цей люкcyc, що випадає по 50 сот. за штуку, нема молока ні масла, — поїду, думаю собі, на провінцію, де всього є доволі та дешево. Щаслива провінціє!

Перед закупном хліба, масла, бараболь — цих спеціялів, до яких кождий львовянин так тужить, я пішов до ратуша, де була виставлена "Таblica cen maksymalnych". Очам своїм не вірю! Літра молока 1 кор. 40 с., кільо масла 30 кop., кільо бараболь по 80 ост. і т. д. словом — всьо дешеве, як передвоєнний борщ!

З веселим серцем іду на ринок і від першої з берегу перекупки жадаю 5 кіля бараболь. Справлю собі неабиякий баль!

— 15 корон.

— Що прошу?

— 15 корон!

— Високоповажана пані помиляються, бо я беру лише пять кіля бараболь, a 5 разів по 80 сотиків після максимальної тарифи, виносить 4 корони.

— Йдіть собі до максимальної тарифи, коли хочете істи бараболю! — сказала товстенька перекупка.

Збожеволіла баба, подумав я, та пішов за маслом. Ба — йти за маслом замість по 30 корон жадають 60, за літру молока 4 корони, а за малу булочку аж 1 кор. 50 с.!

А бодай вас з вашою провінцією! Пoщo було мені їхати десь до якоїсь діри, товчися залізницею, ходити за картою "чистосьці", коли я тут у Львові на місци маю літру молока за 5 корон, хоч тарифа каже 2 кор. 50 с. — але за те є вже з водою, бараболю по 5 кор. — але не потребую стояти в хвостику, бoxoнець ячмінного хліба за 14 корон — але зате довго лежить в жолудку, американський смалець — хоч там ґаздиня каже, що це кокосовий, трамвай за 1 корону — бо не маю дрібних і такі инші полекші. Не поїду вже більше на вакації!

[Вперед! 04.09.1919]