Понад п'ятсот вчених, лікарів, учителів, артистів, інженерів взяли участь у міській нараді працівників науки, культури і мистецтва, яка відбулась 22 серпня в приміщенні театру ім. Лесі Українки. З доповіддю про досягнення радянської науки, культури, мистецтва і про завдання працівників науки, культури і мистецтва увільненого Львова виступив секретар обкому КП(б)У тов. І.С. Грушецький.
На яскравих прикладах доповідач показав небачений розквіт радянської культури, видатні досягнення її діячів, які віддають свої знання, досвід, мистецтво справі нашої перемоги. В суворих умовах війни радянські вчені збагачують науку новими винаходами, конструюють нові машини, зміцнюють бойову силу Червоної Армії. Працівники мистецтва і літератури створили під час війни натхнені художні твори, які загартовують моральний дух нашого народу, кличуть його до нещадної боротьби проти німецько-фашистських пригноблювачів.
— Німецькі загарбники, — говорить тов. Грушецький,— у 1941 р. відірвали інтелігенцію Львова від сім'ї працівників радянської культури. У стінах університету — цього справжнього храму науки, фашисти зробили суд, у театрах — кафешантани, у школах — казарми. Петля та куля гестапівця обірвала життя видатних професорів, артистів, вчених. Фашистські кати розстріляли діячів науки світової слави Бартеля, Бой-Желенського, Грека, Островського, Новицького, Добжанецького, Круковського і багатьох інших.
Тих, що залишились в живих, окупанти прирекли на поступове вимирання від голоду і хвороб. Глузуючи з населення, окупанти залишили для хворих тільки 400 ліжок. Вони закрили поліклініки, диспансери, пограбували в аптеках медикаменти.
Ще й місяця не минуло від дня визволення Львова. Ніби після освіжаючої грози розцвітає древнє українське місто, відроджується його промисловість, наукові, мистецькі заклади.
Відновили роботу український музично-драматичний і польський театри, хорова капела "Трембіта", симфонічний оркестр філармонії. Впорядковуються і незабаром розгорнуть роботу інститути філіалу Академії Наук УРСР. 1-го вересня почнеться навчання у 58 школах міста. Готуються до початку учбового року відроджені університет, політехнічний, медичний, педагогічний інститути, консерваторія. Відновлено розграбовані німцями 5 музеїв і 10 бібліотек.
Доповідач закликає інтелігенцію Львова всі сили віддати Батьківщині, відродженню рідного міста, зробити свій внесок у справу остаточного розгрому ворога.
Цей заклик був гаряче зустрінутий присутніми. У своїх схвильованих виступах діячі науки, мистецтва привели факти страхітливих злодіянь гітлерівських мерзотників. Діячі науки і культури висловили сердечну подяку партії, радянському уряду, любимому вождеві і вчителю трудящих Верховному Головнокомандуючому Маршалові Радянського Союзу товаришеві Сталіну, доблесним солдатам і офіцерам Львівських дивізій за визволення із німецького ярма; розповіли, як загоюються рани, завдані їхньому улюбленому містові.
Змістовну промову виголосив корифей української сцени артист Рубчак. Він розповів, як німці громили українське мистецтво, знищуючи все, що створено було за роки радянської влади. Сповнений невимовною радістю за своє визволення, колектив театру ім. Лесі Українки вже відкрив сезон у приміщенні, побудованому перед війною.
Спопеляючим гнівом дихала промова академіка Возняка.
— Німецькі загарбники, — сказав він, — украли в мене три дорогоцінних роки.
— Спасибі воїнам-визволителям! — вигукує старий вчений, — і слова його тонуть у бурхливих оплесках залу.
З великою увагою вислухали присутні промову художнього керівника польського театру тов. Домбровського.
— Гітлерівці оголосили польську культуру поза законом, — сказав він, — наш театр закрили, багатьох артистів розстріляли. Ми, громадяни Львова, на власні очі пересвідчились, що з себе уявляє "культура" німецьких погромників. Їм удалось убити багатьох наших колег, але вони не могли загасити ненависті до ворога, не змогли знищити вільнолюбного духу народу.
Артист від імені польської інтелігенції Львова висловлює палку подяку товаришеві Сталіну і Червоній Армії, яка повернула діячам культури людські права, можливість вільно займатися любимою працею.
Хвилюючу промову виголосив на нараді академік Щурат.
— Дорогі товариші! Я ще у травні змушений був виїхати зі Львова, — сказав він, — бо мене перестерегли, що німці, відступаючи, заберуть мене до табору, де я загину так, як загинув мій 28-річний син в Любліні. Проживаючи в горах, змінюючи місця свого проживання то в одному, то в другому селі, я бачив, як поводяться з народом німці. Вони робили нам неможливим життя фізичне, а без нього неможливе і духовне. Все було "тільки для німців". А чи міг бути спокій, коли всюди гестапо? А відбитки пальців на документах? Для німців ми були ніби карні злочинці, — продовжує академік. — Нас вдруге визволила Червона Армія. Я закликаю всіх до великої, плодотворчої праці в школах, музеях, інститутах, театрах на благо нашої Вітчизни.
Ректор університету проф. Паше-Озерський, проф. політехнічного інституту Бужинський розповіли, як учені Львова відновлюють вузи, ліквідовані німецькими загарбниками.
Велику роботу зокрема ведуть професори політехнічного інституту, що взяли шефство над деякими відновлюваними виробництвами. Працівники енергетичної, будівельної, залізничної і інших кафедр інституту практично допомагають заводам якнайшвидше стати до ладу.
З величезним піднесенням учасники наради прийняли привітаня товаришеві Сталіну. Учені, лікарі, інженери радянського Львова дали клятву вождю повернути своєму місту славу передового центру Радянської України, всі сили і знання віддати для найскорішого розгрому гітлерівської Німеччини.
Учасники наради послали також привітання главі українського уряду і керівникові більшовиків України М.С. Хрущову.
Вільна Україна