Довга і пристрастна борба, ведена між латиньскою архіепископскою консисторією львівскою а кс. Стояловским покінчилась побідою консисторії а формальним розкаянєм і покутою кс. Стояловского. Поодинокі фази тої борби будуть вельми цїкавими епізодами у внутрішній исторії розвою церкви латиньскої в Галичинї, бо як з одної сторони доказують, що кс. Стояловскій хопив ся в своїй борбі вельми зручної тактики, оперти ся на простолюдинї, з котрим звичайно не хоче числити ся висша єрархія духовна, так з другої сторони свідчать, що верховна власть латиньскої церкви в Галичинї не чула в собі на стілько сили, щоби при ужитю всїх средств дисціпліни церковної могла зломити кс. Стояловского та відвернути від него симпатії низшого клира, а мусїла аж ужити впливу і поваги курії римскої. Тепер вже борба скінчилась формальною побідою верховної власти, а доносить о тім куренда львівскої консисторії архіепископскої, оголошена в Gazet-i kościeln-ій. Головнїйші моменти тої борби такі:

Рішучій вирок архіепископскій на кс. Стояловского видано 17 марта с. р., коли кс. Стояловскій перебував в Римі, щоби там відзискати свої права душпастирскі. Сей вирок вельми різнив ся від попередних рішень консисторії архіепископскої, бо як давнїйше консисторія виреклась кс. Стояловского і кинувши на него анатему, не хотїла єго знати, так в тім послїднім вироку отворила єму фіртку до повороту, предкладаючи реколєкції і відклик "заблужденій". Кс. Стояловскій за радою кардинала Пароккіого заявив, що приймає вирок і готов виповнити єго постанови. В львівскій консисторії ждали, коли кс. Стояловскій зачне виповняти акт розкаяня, бо вже з того самого факту, що кс. Стояловскій не внїс відклику від того вироку, могло видаватись, що цїлий той акт чим скорше наступить.

Тимчасом инакше стало ся. Кс. Стояловскій, вертаючи з Риму, загостив у Відни на збори товариства христіяньско-соціяльного, а побачивши там ворожій настрій низшого духовеньства против єрархії, і собі виголосив промову, в котрій остро скритикував поведенє латиньского епископату в Галичинї. Відтак правив і дальше службу Божу, помимо треваючої суспензії, надсилав до консисторії численні письма обиджаючі, а о застановленю редаґованя часописей Wieniec polski, Pszczółka і Dzwon анї не думав. Вправдї помістив кс. Стояловскій в згаданих часописях відклик, але сей відклик був так хитро зредаґований, що не лиш не міг вдоволити консисторії, але навіть — після єї гадки — ще більше погіршив справу.

Тогдї консисторія в маю с. р. повідомила кс. Стояловского, що не приймає сего відклику, а заразом візвала, щоби чим скорше приступив до виповненя цїлого акту розкаяня. Кс. Стояловскій предложив з початком червня консисторії новий відклик. Сей відклик, хоч не відповідав всїм услівям, був принятий консисторією, але коли она візвала кс. Стояловского, щоби оголосив єго в ґазетах і виповнив дальші постанови вироку (реколєкції, застановленє редакції) то кс. Стояловскій заявив, що цофає свій відклик. Так проминуло два місяцї, аж нараз кс. Стояловскій з кінцем липня — з яких причин і мотивів, не знати — заявив, що готов виповнити всї постанови вироку. Здає ся, що за той час вела ся переписка між кс. Стояловским а архіеп. Моравским, результат котрої був такій, що кс. Стояловскій може видавати і дальше ґазети під новим заголовком (Pszczółka — Nowa Pszczółka) та що вкорочено єму час реколєкцій на 14 днїв.

Першою постановою вироку був відклик. Сей відклик кс. Стояловского гласить так: "Odwołanie i przeproszenie. В 1893 р. в липни я оголосив в Dzwon-ї статью під заг.: Syllabus propositionum, в котрої, другій именно части остро і пристрастно я виступив против поваги і власти епископів та оголосив гадки противні духови науки церкви. Рівнож в деяких статьях Wieńc-a і Pszczółk-и я виступив надто пристрастно против людей висших верств і богатих, а се могло дати справедливу причину припускати, що годжу ся на скрайні гадки соціяльних демократів. Коли-ж в грудни минувшого року три епископи видали пастирске посланіє і зборонили передплачувати мої три ґазети, я вельми зухвало скритикував те посланіє в статьях, не повинував ся єму а инших взивав до опору против того зарядженя. Нинї узнаючи мою велику провину, а також виконуючи приказ апостольскої столицї, відкликую всї мої статьї, противні науцї церкви і нарушуючі повагу зверхности духовної, та осуджую их яко злі, шкідні і блудні, а епископів перепрашаю за зневагу і прошу о прощенє. Щоби ж все те направити заявляю, що виконуючи приказ власти духовної що-до часописей Dzwon-a, Wieńc-a і Pszczółk-и — відступаю разом з співвидавцями і сотрудниками від видавництва тих часописей — В Тїшинї — Кс. Стан. Стояловскій".

Сей відклик має відчитатись з проповідниці у всїх тих костелах, де читано посланіє пастирске против часописей кс. Стояловского — але не можна додавати нїяких дальших заміток що-до особи кс. Стояловского. Вкінци повідомляє куренда консисторска, що кс. Стояловскій відбув 14 днїв реколєкцій в монастирі Редемптористів в Судовій Вишни і тепер вже увільнений від суспензи a divinis та дістав диспензу ab irregularitate, котру мав за неправну відправу служби Божої.

Дѣло