Для грядущих поколінь.

Історія Армії.

 

Культурну силу кождого народа пізнається по тім, як він зберігає память своїх змагань. Тільки освічені люде мають зрозуміння для ваги такої праці. До цього треба великої докладности і пильности. Слід зібрати особливо цифри, дати, картини й життєписі. Це ті фундаменти, на яких основується історія.

 

Військо це основа кождої держави. Добра історія війська має виказувати наглядно 1) його число в ріжних часах, 2) як це військо було харчоване, одягане й обуване, 3) яка в нім була орґанізація, дісціпліна й дух, 4) як і де і з яким успіхом це військо боролося, 5) які воно поносило втрати в убитих, ранених, хворих та від яких хворіб. З цего ясно, який обовязок спочиває, на І) боєвих командах, II) на інтендантурі, III) на санітарнім начальстві. Вони повинні подбати о зібрання докладних матеріялів та відписів цих матеріялів з докладним зазначенням на документах, хто, при чиїй допомозі, коли, де і в якім часі списував це все та на якій основі. Кождий інтелігентний старшина повинен памятати, ще як це все не буде списане, то все одно, як би його зовсім не було. Тоді вся пролита кров і всі труди, терпіння та геройства підуть на марне: по них остане тільки баламутний спомин, що тоді й тоді кипіло в таких а таких околицях чи землях. Дальші покоління навіть не знатимуть, що це за сили були, які кипіли, як вони виглядали в нутрі, які люде працювали й боролися, що ними руководило, чому вони вигравали або програвали.

 

І дальші покоління тільки з погордою дивитимуться на тих, які не оставили по собі навіть путнього опису величезних терпінь свого народа. Жаль і сором бере, коли дивитися на ті органи преси, які займаються розбовтуванням ріжних сварок або абстрактних непримінимиx теорій, а не присвячують постійного місця реальним людям, фактам і подіям. Хоч це і тільки це може прояснити наше матеріяльне й духове життя тай оставити традицію, на якій будуть заховуватися ряди поколінь.

 

Длятого з великим признанням слід привитати працю, яку починає Галицька Армія над зібранням матеріялів до своєї історії. Нехай кождий інтелігентний член цеї Армії підіпре зараз витревало змагання Команди й не відкладає праці "до спокійніших часів". Бо вже тепер може кождий переконатися, як затираються спомини й вражіння. Працю ту треба переводити не одинцем, а колєґіяльно. Памятаймо, що не тільки народи творять історію, але й історія творить народи, коли вона списана. І не доводім до того, щоб дальші українські покоління довідувалися про українську армію з польських історій, як довідуємося ми про колишні козацькі армії, опльовані й знеславлені ворожими письмаками.

 

Д-р О. Н.

 

__________________

 

 

Для грядущих поколінь.

 

 

(В справі історії Армії Західної Области У.Н.Р.)

 

Начальна Команда Галицької Армії видала в порозумінні з Диктатурою важний розпорядок:

 

В ціли збереження традиції, творення і боїв Армії Західної Области У.Н.Р., що матиме важний вплив на скріплення національної свідомости і гордости дальших поколінь та вже в найблизших днях по проголошенню цеї акції заохотить правдоподібно Армію Східної области У.Н.Р. виконати таку саму працю, видається до корпусів, а через них до бригад і инших частин (коші, вишколи, технічні, летунські, залізничі відділи, шпиталі і т. д.) наказ слідуючого змісту:

 

І. При кождій самостійній частині, бригаді і т. д. має бути до тижня визначений відповідний старшина і приділений йому до помочі підстаршина, які мають до місяця від дня призначення їх зібрати всi дневники сотень, курінів, бригад, корпусів і т. д., всі телефонні книги, книги приказів фронтових та запільних відділів, боєві і ситуаційні звіти з долученими до них ситуаційними шкіцами, а в міру можности і з малюнками. З цего матеріялу мають за прибранням дальших потрібних сил протягом тогож самого місяця зложити історію бригад на основі отсих точок.

 

1). Коли, ким, де і як зорґанізовано бриґаду (згл. иншу частину);

 

2). З яких околиць вона набиралася;

 

3). Особи (старшини і мужва) заслужені при орґанізації і заосмотренню по куріням і сотням. При особах подати; день, місяць, рік, місце (село, повіт, край) уродження. Імя і прізвище, національність та стан обоїх родичів. Де і які школи кінчив, служба, ступінь і участи з боях в австрійській та українській арміях з докладними датами. Чи, коли і як довго бував за границею? Спеціяльні замилування в напрямах освіти і економічно-господарських;

 

4). Допомога заселення при організації;

 

5). Все документувати по можности як найдокладнійшими цифрами що до числа людей, його зросту згл. упадку, заосмотрення в матеріяльні засоби (харч, одяг, обув, приміщення, обоз, скількість і якість їх та спосіб добування). Хто визначився спеціяльно орґанізаційним змислом (старшини, мужва і цівільні особи, з якими стрінулося військо);

 

6). Хронольогічний порядок участи в битвах поодиноких курінів, сотень і чет з заподанням докладного місця постою в кождий день (т. зв. крівава мапа), погоди в часі битви й відпочинків, числа втрат, причім подавати по можности короткі описи битв, відзначення поодиноких частин і осіб — а) до Збруча б) від Збруча.

 

7) Кождий старшина має обовязково подати свою життєпись по вищезазначеним пунктам під 3), прикріплену до фотографічної знимки, а стрільці, що визначилися в боях, пo можности на кошт частини, до якої належать.

 

8) Окремо почати спис всіх погибших і померших від ран та недуг, їх життєпись (особливо зазначуємо потребу подання місця їх походження і сімї), списану на основі оповідання товаришів і знакомих з поданням їх визначних вчинків. З цим належить в першій мірі вернутися до духовників і до командантів шпиталів.

 

9) Наказати окремим частинам збирати всяку літературу, звязану з їх історією, згл. історією війни, почавши від поважної, скінчивши на гумористичній, а саме описи битв, з повним зазначенням місцевостей і рік, пісні, дотепи і дотинки; при іменах і назвищах подавати призвіща (шпіцнамен) як поодиноких людей так і частин, фантазії, мрії, вірші, сатиричні уваги про недостачу обуви, муніції, харчів і т. д. і як о це старалися.

 

10) Зібрати по пунктам означ. під 3) життєписі командантів, непроголошені досі друком від начальних до командантів чет, оскільки останні мали доручену якусь самостійну акцію, або самі визначилися.

 

11) Додатковий пункт. Коротку історію бувших українських полків і їх частин австрійської армії, які добилися або добивалися до укр. армії, a особенно тих груп, які 1-го падолиста 1918 р. або в перших днях цего місяця взяли участь в установленню української влади в Галичині, та частин, які були на Україні та долучилися до Придніпрянської армії (пр. пробоєвий курінь XI. в Херсонщині). (Тут належалоб описати також історію виправи галицьких курінів на Угорську Україну — Ред.).

 

12) Старшинам занятим при ДСВС, наказати подати історію і розвиток тогож Секретаріяту з характеристикою поодиноких осіб.

 

13) Написати коротку історію МКГА. під ріжними командантами аж до останної хвилі і команд всіх корпусів, запілля та етапу.

 

14) Подати всі комунікати НКГА.

 

15) Подавати історію старшинських шкіл, жандармерії, окружних, повітових, стаційних та двірцевих команд в більших місцевостях, в місцевостях прифронтових і таких, де лучилися важніщі вoєннi події. Виконання цього поручити старшинам бувших команд.

 

16) Вишукати старшин, які брали участь в роззброюванню австр. частин та доручити їм докладний опис цих роззброювань з цифрами, підчеркнувши потребу опису заміщання і дізорієнтації у розброюваних.

 

17) Представити історію відновлення дисципліни та способів, яких при тім уживано, як також причин, які цему перешкоджували.

 

18) Зібрати історію орхестр і хорів, концертів, вокально-декляматорських вечерниць і т. д. Подати при тім ноти нових, ще не печатаних пісень. Те саме з аматорськими кружками.

 

19) До всіх цих описів долучити знимки, а коли таких нема, сей час зібрати фотографів, малярів і рисовників, а коли таких нема, замовити невійськових і доручити їм виготовлення потрібних праць. По нашим відомостям маємо в нашій армії таких визначнійших малярів: сотник Буцманюк, поручн. Іванець, пор. Струхманчук, четар Артимович і пос. Осінчук та Крайківський.

 

20) Всіх старшин, які цим великим і пильним ділом будуть займатися, належить звільнити від всяких инших обовязків і подбати о приділення їм відповідних кватир та комунікаційних і грошевих засобів.

 

21) В ціли приспішення виконання цеї необхідної роботи проситься звернути в наказі увагу поодиноким частинам, що це повинно бути точкою їх чести і амбіції, щоб не пропав спомин ніякого визначнійшого діла кождої частини, як в інтересі її, так в інтересі загальнім, та що спізнення присилання матеріялу спричинить поминення даної частини у виданню пропамятної книги про історію Гал. Армії.

 

22) З важніщих документів і матеріялів належить зробити відписи і ориґінали переховувати в НКГА., а відписи звернути частинам.

 

II. Переведення цеї праці: При НКГА. призначити одного старшину, який має занятися зібранням висше назначеного матеріялу від назначених до цього старшин при бригадах і корпусах, дальше упорядковання цего матеріялу та переданнєм його канцелярії Диктатора ЗОУНР. Старшина той має провадити цілу акцію, контролювати її та видавати потрібні інструкції та інформації, яких має засягати в потребі від Диктатури і Нач. Команди.

 

(Цей наказ повинен мати при собі кождий інтеліґентний член галицької Армії, щоб описи, які треба робити й приватним людям, були виконані по одному пляну).

 

Редаґує Комітет.

 

[Стрілець, 14.08.1894]

 

 

Почалася робота в справі зібрання матеріялів до Пропамятної Книги Галицької Армії.

 

В своїм 10 місячнім змаганню за самостійність проявив український нарід Галицької землі повну зpілість до державної самостійности — своєю геройською обороною перед наїздниками показав перед цілим світом, як дорога йому свобода. Всі фази цеї визвольної боротьби будуть для нас важними історичними документами. Переняття влади в Галичині, організація військової та цівільної адміністрації серед небувало тяжких обставин; творення армії, боротьба о Львів, а навіть історія обох відворотів — що відбулися в найбільшім порядку, якого не повстидалабися жадна европейська армія — все це дорога, кровю сполокана наша минувшина.

 

Ні одна подія, ні оден гeройський подвиг, ні одно імя борця за свободу не сміє піти в забуття. Отся історія стане євангелієм для грядущих поколінь — з її крівавих стрічок будуть черпати нащадки силу, завзяття та розуміння посвяти.

 

А дальше є ще й инші причини більше зовнішного характеру, які підносять силу цеї праці.

 

В цім важкім змаганню о самостійність зробив світ кривду українському народови. Ріжні прінципи самоозначення народів показалися — може найкраще у відношенню до українського народу — тільки гарною казкою. Держави порозуміння не то матеріяльно але й морально не дали ніякої помочи молодому народови в його змаганню до самостійности. Зовсім противно — в супереч проголошеним ними прінціпам — шкодили.

 

Певно, багато завинило в цім наше повне відрізання від Европи. Від більшовицького перевороту на Угорщині — від кінця марта (березня) — ми удержували звязок з Европою тілько через курієрів — і то наслідком паспортових трудностей — лиш дуже рідко. За той час наші вороги, маючи спромогу найдальше йдучої інформації, плюгавнив наc перед Антантою. І Антанта повірила — бо хотіла вірити. Хотіли вірити ті люде, що стояли на її чолі.

 

Та часи зміняються — приходять нові люде. А зрештою провідники це не народ. І для цих народів Европи, які з своїй несвідомости посередно заподіяли нам кривду, для будучих провідників цих народів, які критично будуть дивитися на діла своїх попередників — ми маємо дати документи.

 

Маємо вищезначенною працею зладати документи нашого геройського змагання за самостійність — перед суд історії.

 

І для того кождий нехай доложить цеголку до цього великого діла. В історичних часах — переживання майже кождого чоловіка історичні.

 

Для того всі повинні взяти участь з цій роботі. А коли цього не зроблять, то історія перейде до дневного порядку навіть і над найбільшими та найшляхотнійшими вчинками — бо не буде їх знати.

 

 

Пропамятна книга Галицькоі арміі

 

(Практичні вказівки до збирання матеріялів.)

 

З вказівок, які оповіщено в 55 ч. "Стрільця" в справі збирання матеріялів до Пропамятної Книги Галицької Армії виходить, що праця розпадається на два відділи:

 

1) написання історії організації нашоі Армії та її боїв

 

2) зібрання мемуарного матеріялу.

 

Написання історії — це робота наукового характеру, при якій треба звертати головну увагу на те, щоби факти були представлені систематично — та вичерпуючо. В другий відділ входять особисті спомини, белєтристична частина (поезії, оповідання які стоять в звязку з історією нашої Армії), збірка світлин, спис і короткі життєписи всіх погибших і тих, що визначилися.

 

Відповідно до цього поділу треба попровадити роботу.

 

При кождій бригаді має бути назначений оден старшина до цеї праці. Першим його завданням є написати історію бригади. Як матеріяли до цього послужать йому записки та прикази, які певно знаходяться в бригадній канцелярії та по полкових, курінних та сотенних канцеляріях.

 

Багато матеріялів пропало підчас відвороту — длятого велику ролю будуть грати інформації та оповідання очевидців.

 

Після написання історії бригади належить приступити до нарисування карти маршів та боїв бригади або т. зв. кровавої карти. Зладжується її в цей спосіб: На основі даних треба зазначити на генеральнії карті (1: 200.000) цілу дорогу, яку відбула бригада від часу свого засновання. Постої зазначується одною черткою, нарисованою прямово на лінії дороги. При постоях скрізь подавати дати. Бої, при яких треба все подати дату, зазначується двома чертками — з яких одна представляє нашу позицію — а друга ворожу. Крім того належить зі всіх боїв зладити подрібні шкіци, зробивши побільшення спеціяльної карти (1:75.000.) Коли вже карта буде в цей спосіб виготовлена, переноситься цілу лінію дороги зі знаками на карту більшої поділки — а саме найкраще до цього надається карта військово-географічного інституту — (поділка 1:750.000) — яка подибується часами і в нас і має ту добру сторону, що розтягається також і на Україну — значить, можна нарисувати дорогу також і після переходу за Збруч. Карта отся складається з малих мап величини 40 цм х 33 цм.

 

Коли цеї карти немає під рукою, то можна ужити більше детайльної карти Галичини Флєммінґ-а (Галичина і північно-східна Угорщина) поділка 1: 600.000, яка в нас досить поширена. Коли вичислених карт не можна дістати, то треба їх очевидно заступити иншими— або нарисувати дорогу тільки на ґенеральній карті.

 

Написання історії та нарисування карти — це найважнїйша робота і її треба як найскорше виконати. Відтак йде збирання мемуарного матеріялу. Що до спису погибших — то ця робота припаде духовникам і при їх помочи треба зладити докладний спис зі всіми датами (звідки походив погибший, дати уродження, де поляг і де похований). Інформації про тих, що визначилися в боях, подадуть коменданти та товариші-стрільці.

 

Особисті переживання передадуть старшини на папері — від стрільців треба їх особисто зібрати та списувати їх оповідання. Є богато стрільців з незвичайним хистом оповідання — такі оповідання треба старатися дослівно записати.

 

Важна є збірка світлин. Треба подбати, щоби всі світлини, які стоять в звязку з нашою армією, дістались до рук збирачів. На світлинах треба зазначити, що вони представляють. Світлини звернеться власникам після репродукції. Всі старшини обовязково мають дати до використання свої фотографії — коли їх не мають, повинні відфотографуватися. Збирати рівнож фотографії стрільців. Подбати, щоби тепер по можности багато робити знимок.

 

Наші частини, які перебувають по більших містах, повинні використати нагоду, щоби поробити групові знижки.

 

Коли сотню зниметься на форматі 9 х 12, то лиця поодиноких стрільців можна буде ще зовсім добре відріжнити. На другій стороні знимки подати в порядку імена й назвища та степені відфотографованих. Треба робити знимки зі всіх подій військового життя: підчас маршу, підчас вправ, при зміні варти і т. д.

 

Люде з рисовничим хистом повинні посвятити вільний час на рисування портретів, нарисів, стильових вiнєт — які послужать до декорації Пропамятної Книги. Певно, що богато знайдеться таких, що хоч не мають вишколення — але завдяки свому обсерваційному хистові зуміють підхопити деякі інтересні сцени з військового життя. А кождий рисунок, хоч і не надто артистичний, коли походить з руки стрільця, буде мати своє значіння.

 

На збірку пісень, які повстали за час наших останних визвольних боїв — треба звернути особливу увагу. Коли мельодія нова, треба її уложити в ноти.

 

Ці всі вказівки відносяться не тільки до бригад, але також до всіх инших самостійних відділів та заснов. Старшини з колишніх окружних, повітових, стаційних та двірцевих команд мають подати коротку історію цих команд. Вони певно будуть могли подати інтересні інформації про переняття влади, про організацію військової адміністрації, про розоружування військ, які переїзжали через нашу область. Мобілізаційні референти повинні дати такий докладний образ своєї праці, щоби він мав служити провідником для наших мобілізаторів. Весь матеріял, який не збирається при бригадах, належить надсилати або до пресового референта при НКГА або до Пресової Кватири при Диктатурі З.О. УHP.

 

По написанню історії якоїсь частини повинен автор перечитати її нпр. в столовій тої частини і пильно записати всі замітки своїх товаришів та зазначити, від кого кожда замітка. Тільки тоді його праця набере поваги й віродостойности та матиме значіння збірного історичного документу. При цім не треба забувати, що статистика це основна й дуже цікава річ: коли команданти переведуть в своїх частинах статистику то переконаються, що мають склад людей з инших повітів, чим припускали, або що ошибались в неоднім припущенні.

 

З цього короткого перегляду видно, що зібрання матеріялів до пропамятної Книги Галицької Армії буде коштувати чимало праці. При теперішних обставинах годі собі позволити на зорґанізування такого апарату, якийби дорогою приказів, ріжних пригадок і т. д. — одним словом дорогою пресії та примусу збирав ці матеріяли. Кождий жовнір Галицької Армії — так старшина — так і стрілець повинен тому з власного почину взятися до співробітництва цього важного твору, який мaє це містити що для українського жовніра найдороще — освячену кровю героїв минувшину.

 

[Стрілець, 21.08.1919]

 

21.08.1919