Роман Шумський біля Меморіалу воїнам УПА в Торонто, 1991 рік. Фото: facebook.com/Роман-Шумський.
13 серпня відійшов у засвіти борець за волю України, вояк дивізії «Галичина» та командир Самооборонного кущового відділу УПА Роман Шумський. У жовтні йому мало виповнитися 95 років. Про це повідомив на своїй fb-сторінці історик Юрій Дацько.
«У цьому невеликому чоловікові була незламна воля, велика душа і весела вдача. Він був завжди усміхнений, чим викликав до себе прихильність. Нам буде бракувати Його», – зазначив Юрій Дацько.
Так військовик виглядав замолоду.
Похорон Романа Шумського відбудеться в четвер, 15 серпня, в його рідному місті Радехові.
14.08.2019ДЛЯ ДОВІДКИ:
Військовик дивізії «Галичина» Роман Шумський народився 18 жовтня 1924 року в Радехові на Львівщині. З 1930 р. навчався в «Рідній школі» ім. Тараса Шевченка, згодом – у польськомовній гімназії. 1939 року організував у рідному місті молодіжний осередок ОУН. Під час нацистської окупації навчався у Львівському технікумі зв'язку. Після переведення технікуму до Кракова закінчив навчання вже там.
На початку 1942 року його вивезли до Німеччини на примусові роботи в м. Кассель на авіаційний завод «Геншель» (Henschel). На початку 1943 року нелегально повернувся додому на Львівщину, де став зв'язковим Радехівського районового Проводу ОУН. Улітку 1943 р., щоб уникнути арешту гестапо, вступив до дивізії СС «Галичина». На військовому вишколі дивізійників спершу був у таборі «Ґайделяґер» біля м. Дембіци. Після піхотинського вишколу був скерований у французьке м. Мец на вишкіл радіомеханіків, пізніше – у м. Нойґаммер (Німеччина). Після вишколу призначений радіомеханіком 2-ї сотні дивізійного полку зв'язку.
Наприкінці серпня 1944 року після бою під Бродами був поранений і потрапив у радянський полон. Утік і повернувся на Радехівщину. Там військовий референт ОУН Лотоцький (псевдо «Срібний») прийняв Шумського бойовиком Павлівського куща СКВ під псевдо «Качалка».
19 грудня 1945 року Шумського схопили енкаведисти в с. Станині. Утримували в Радехові та в тюрмі на Лонцького у Львові.
16 липня 1946 р. засуджений до 15 років таборів і 5 років позбавлення прав. Покарання відбував у Норильську, де став учасником норильського повстання. Звільнений 1956 року без права проживання в Галичині. За вироком суду Таймирського національного округу Красноярського краю 1958 року повторно засуджений «за антирадянську агітацію та пропаганду» до 10 років позбавлення волі. До 1962 р. перебував у тайшетських і мордовських таборах.
У грудні 1962 р. був звільнений, після чого повернувся на Львівщину. З 1963 р. мешкав у Радехові та працював завідувачем телерадіомайстерні райспоживспілки. 1965–1967 рр. – у відділі електрозв'язку в Радехові, 1967–1989 рр. – інженером телефонного зв'язку в місті Кам'янка-Бузька. Мешкав у місті Рудно.