«Великі оперні історії» з погляду великих режисерів
Вибір конкретних мистців для актуальних проектів Зальцбурзького фестивалю інтендант Маркус Гінтергойзер мотивує театральним досвідом колег у сфері архаїки, античності, міфу.
Наприклад, «Саломею» ставив у минулому році знаменитий італієць Ромео Кастелуччі – творець нових ритуалів, який вміє слухати, про що говорить каміння. Йому завжди вдається вловити важливі повідомлення із безодні міфічних прачасів та спроектувати на людину сьогодення.
Також вже не перший рік у фестивалі бере участь американський режисер Петер Селларс. На Gesamtkunstwerk як спосіб протидії мистця політичним і екологічним катастрофам його вже вдруге надихає В. А. Моцарт. У 2017 році на сцені Фельзенрайтшуле разом з оперою «Милосердя Тита» вирішувався конфлікт з біженцями. А фраза інтенданта на прес-конференції 2019 року – «Моцарт передбачив насильство моря» – натякала вже на новий оперний проект Селларса «Ідоменей», постановка якого стала номінальним еко-символом Зальцбурзького фестивалю 2019 року.
«Ідоменей» В.А. Моцарта як візія екологічної катастрофи
Про розвиток теми смерті у новій постановці опери В. А. Моцарта «Ідоменей» (в інтерпретації незмінного зіркового дуету Селларс/Курентзіс) доводиться судити з програмних буклетів, інтерв’ю інтенданта та постановочної групи. Квитки на прем’єру для представників міжнародної преси були лімітовані запрошенням лише пари російських музичних критиків і одного з них – з Пермі (від ред. – як відомо, грецький диригент Теодор Курентзіс припинив роботу в якості художнього керівника Пермського театру опери та балету, але залишився художнім керівником Міжнародного дягілевського фестивалю, а також оркестру і хору «musicAeterna»).
Сцена з опери В. А. Моцарта «Ідоменей». Фото: Ruth Walz.
Пост-прем’єрний вибух неоднозначної критики все-таки визнав постановку «Ідоменея» непересічною подією фестивалю, а Петера Селларса – сміливим фундатором ідеї трансформувати ранній шедевр Моцарта (opera seria «Ідоменей») на ритуал загибелі сучасної «пластикової» цивілізації.
У фіналі, завдяки візуальним ефектам Георга Ципіна кам’яна куліса Фельзенрайтшуле разом з діючими персонажами і глядачами перетворюється на морське дно. Океан затоплює землю. Головний протагоніст нового «Ідоменея» – Нептун і його царство – Море, котре як жива істота страждає, хворіє, терпить знущання людей над собою, нарешті, протестує і жорстоко мстить кривдникам. Так і ображена Медея мстилася Ясону. Але Море вбиває не двох дітей – а ціле невдячне людство.
Сцена з опери В. А. Моцарта «Ідоменей». Фото: Ruth Walz.
Тема смерті в «Ідоменеї» з точки зору Селларса маніфестує елементарну еко-мораль – екологічна катастрофа планети неминуча, тому «бережи природу», «позбався пластикового сміття»! Цю ідею режисер черпає з неосяжного «моря» геніальності Моцарта, який, як стверджують інтендант і режисер, передбачив в опері «Ідоменей» наслідки сучасного «насильства» людини на довкілля.
Герої Селларса діють в останні часи тих кардинальних змін клімату, свідками якого ми вже стали, навіть якщо теперішнє покоління тільки починає спостерігати за його небезпечними наслідками.
Сцена з опери В. А. Моцарта «Ідоменей». Фото: Ruth Walz.
«У нашій інтерпретації «Ідоменея», – розповідає Селларс, – ми торкаємося теми глобального потепління, щоб показати небезпеку підвищення рівня води у морі. Ми повинні говорити з Нептуном, богом морів про майбутнє наступного покоління (…), на сцені ми показали, як прямує на нас всіх приливна хвиля, здатна змити з лиця землі ціле місто, цілий світ».
«Медея» – опера, кіно, психотриллер
За наступним проектом зі сфери «великих оперних історій» Гінтергойзер звернувся до австралійсько-швейцарського режисера Саймона Стоуна. Опера «Медея» Луїджі Керубіні – другий досвід режисера роботи з міфом про жахливу помсту Медеї, молодшої дочки царя Колхіди Еета, котра вбила власних дітей, щоб помстися невірному чоловіку Ясону. Стоун вже інсценував «Медею» Еврипіда в театрі, але «широкий формат» сцени Зальцбурзького Фестшпільгауса втягнув режисера в улюблену стихію кіномистецтва.
Сцена з опери «Медея» Луїджі Керубіні. Фото: Thomas Aurin.
Стоун створив оригінальний гібрид кіно-опери, що поєднала жанри мелодрами і кримінального серіалу. Міф перетворився на оперний психотриллер. Дії Медеї у відповідь на невірність чоловіка – сутичка з поліцейськими державної прикордонної служби, сплановане вбивство суперниці і чоловіка, викрадення дітей, амок зі смертельним фіналом. Адже героїня Стоуна – горда сучасна жінка.
Сцена з опери «Медея» Луїджі Керубіні. Фото: Thomas Aurin.
Питання, яке намагався розв’язати режисер, стосується, насамперед, мотивів, які штовхнули Медею підпалити себе і дітей на заправці автомобіля. Він досліджує за допомогою двох майстерно сформованих паралельних просторів (великого екрана кіно і театральної сцени) причини і наслідки психологічного розладу свідомості сучасної Медеї.
Стоун не тільки переніс дію опери Л. Керубіні у світ люксового буття багатої європейської сім’ї, у якій закручується банальний любовний трикутник, а й запропонував оригінальний метод сюжетної імпровізації, названий театральними критиками неопалімпсестом.
Сцена з опери «Медея» Луїджі Керубіні. Фото: Thomas Aurin.
Завдяки синхронному розгортанню подій великого і малого плану, минулого і сучасного, реального і підсвідомого смисл, закладений в оригіналі, стає близьким кожному пересічному глядачеві. Повагу викликає і той факт, що радикальні сценічні експерименти Саймона Стоуна обходяться без втручаннь у партитуру Л. Керубіні. Адже, наприклад, постановки Селларса/Курентзіса і Ромео Кастелуччі славляться чисельними купюрами речитативів, з якими музикознавці, зрозуміло, не погоджуються.
Сцена з опери «Медея» Луїджі Керубіні. Фото: Thomas Aurin.
Томас Генгельброк – німецький диригент нової постановки – детально відпрацював з оркестром і солістами французьку редакцію «Медеї» Л. Керубіні. Психологізм, ситуативна логіка, відмінна орієнтація у складній для солістів просторовій по-кадровій сценографії, при цьому гнучкість реакцій і миттєвих включень в ансамбль на різних «поверхах» сцени стали можливими завдяки вокалістам високого професійного класу: Медея (Єлєна Стіхіна), Ясон (Павел Чернох), Креон (Віталій Ковальов), Неріс (Аліса Колосова), Дірце (Главка, Роза Феола).
Сцена з опери «Медея» Луїджі Керубіні. Фото: Thomas Aurin.