Є такі метелики, що як побачить у ночі свічку, то літає, крутиться, не знаючи, куди летіть — чи на вогонь, чи в пітьму.

 

Отаких метеликів росплодилось дуже багато і у нас.

 

Ріжних типів є вони. Ось метелик діпльоматичний. Він їде од уряду. Куди? Він і сам толком не знає. Не то секретар, не то курієр, не то член якоїсь місії...

 

З Вінниці до Станиславова, з Станиславова до Будапешту, з Будапешту до Відня, з Відня до Праги, до Берліну, знов до Відня. Їздить сюди — назад... Куди ж він їде, за чим? Все спішить. І все його бачиш в першорядному готелю, ресторані, кавярні...

 

А в посольстві з серіозним виглядом оповідає послу про подорож, бере візу і... позичає гроші. І їде знову...

 

Отак з початку революції їздили "товариші" на потягу, на трамваї од одної стації до другої, без жадного діла, аби їздити, бо воля...

 

Ось метелик з спеціяльним призначенням. Везе "важне" доручення. Спішить, виїзжає, візує, бере аванс, підйомні, суткові...

 

— "Негайна справа". Прибув в Станиславів. — Завтра їду далі — каже.

 

Проходить тиждень — другий — він все їде... з готеля до ресторану і назад... Нарешті Будапешт. Нове місто. Знайомиться спершу з Буда, потім з Пештом. "І бисть утро і бясть вечір" — пройшов тиждень... Відень... Чудове місто. Кавярні, ресторації, шантани, кабаре...

 

Через три тиждні збірається до Берліну. Що ж за справа? О, дуже важна... З Берліну знов до Відня.

 

Через місяць перебування в Відні метелик що-дня каже, що вже їде з важними відомостями до уряду... Гадаєте, поїхав?... Поїхав... до Праги... І бисть утро і бисть вечір — сто карбованців суткових, Народня Республика, плати!

 

І скілько літає таких метеликів? І хто їх і за чим посилав? Хто спитає, хто провірить? А суткові йдуть! Народня Республика, плати!...

 

Ось сотник Халява... Він купує знаки для кокард...

 

Хорунжий Хоменко приїхав глядіть літаки...

 

Отамани, полковники, сотники і так без кінця...

 

Той гармати купує, той сідла, той черевики, той штани...

 

А на Україні сидять і гадають, що ми не ведемо міжнародніх торговельних зносин! Помилки. Хто був у Відні, той бачив її. Купуємо, контролюємо, мордуємо, говоримо, головуємо, а де ж наше майно?...

 

Хто спитає, хто провірить? І бисть утро, і бисть вечір... І бисть так шостий місяць...

 

І скілько літає тих метеликів зараз ось тут. Од самих маленьких до високопоставлених... Щось роблять, чогось метушаться, кудись летять!...

 

Гей, метелики! Додому пора! Годі без діла тинятись. Робота там жде!

 

[Воля, 2 серпня 1919, т. 2, ч. 1]

 

02.08.1919