Галицьке питання. Останніми днями велись переговори між галицьким правительством з одного боку і урядом Придніпрянської України та її начальним командуванням з другого в справі обєднання військового командування на фронтах большевицькім і польськім, в справі спільної закордонної політики і взаємовідносин між Наддніпрянською і Галицькою Україною. В тих переговорах брали участь, крім Головного Отамана, також і деякі члени Кабінету Ради Народніх Міністрів. Для обміна думок в цих справах прибули до Камянця на Поділлю голова б. Державного Секретаріяту п. Голубович і державний Секретар Мирон. Рівнож двічі виїздив Головний Отаман з в. о. Міністра Закордонних Справ п. Андрієм Левицьким і Міністрами пп. Ковалевським та Крушельницьким до Галичини, де відбули спільні наради по вищенаведеним питанням з Урядом Західної У.Н.Р. По всім цим справам досягнене повне порозуміння в остаточній поїздці, яка відбулась 14. Липня б. р. З боку українського Правительства брали в тій нараді участь Головний Отаман, в. о. Міністра Закордонних Справ А. Левицький і Міністри Мазепа і Одрина.
Польсько-українські переговори? Як повідомляє Gazeta Poranna до Варшави прибув радник міністерства закордонних справ, п. Карпінський, який має вести переговори з польським урядом в справі польсько-українського порозуміння.
Що буде зі Східною Галичиною? До "Нової Реформи" телєґрафують з Праги, що там наспіла з Парижа вістка, що наслідком протестів російської мирової делєґації Антанта має змінити своє становище в справі Східної Галичини. Протест російської делєґації проти прилучення Східної Галичини до Польщі українська делєґація підтримала в той спосіб, що формально признала Росії право підіймати голос в справі Східної Галичини. Російсько-український союз в Парижі має перешкодити обєднанню Східної Галичини до Польщі. Українська делєґація має годитися на федеративну Росію, значить, що Україна і Московщина будуть собі окремими державами, будуть мати тільки деякі спільні справи. (Так, як наприклад Австрія і Угорщина мали свої окремі парляменти, окрему власть, а тільки спільну армію, делєґації і верховну власть.) Російські делєґати: кн. Львов, Сазонов і Мілюков, як представники Колчака і Денікіна, мали зажадати уступлення представника української місії в Парижі Сидоренка, а на його місце мав би прийти на голову української мирової делєґації ґр. Тишкевич.
Українська делєґація в Парижі. Серед української мирової делєґації в Парижі повстав розлам. Одна частина її членів з п. Сидоренком на чолі обстоює за всяку ціну повну незалежність України, а друга, представлена пп. Панейком, Марґоліним і Шульгином, веде переговори з Маклаковим що до федерації з Росією.
В українському дипльоматичному корпусі за кордоном зайшли такі переміни: замість ґр. Тишкевича, якого призначено головою української делєґації в Парижі, виконує обовязки посла при Ватикані п. Антонович. Секретарем посольства в Римі призначено п. Лучинського. О. Олесь став аташе посольства у Відні. Радником міністерства закордонних справ призначено п. Жука.
Цими днями прилетів до Відня аероплян з України, який привіз 20 осіб. На віденському аеродромі їх арештували і забрали усю почту. Як повідомляють, без дозволу Антанти не вільно аероплянам ні прилітати ні відлітати з Відня.
"Русская земля." В Ужгороді, на Угорській Україні, місцевими москвофілами почав видаватися тижневик на російській мові під назвою "Русская земля", який має ширити москвофільські ідеі серед угорських Українців. Оскільки ми знаємо, був проєкт видавати в Ужгороді щоденну ґазету на українській мові. Однак ця справа мабуть мало інтересує наші міродатні кола, які роблять "велику" політику і не мають часу займатися такими дрібницями. Ці знову, яким доручено було зорґанізувати таке видавництво, переїхали з Праги у Відень, з наміром видавати тут щоденну ґазету, яка по їх думці є більш потрібною у Відні. (Ред.)
Польсько-українське перемиря. Польські ґазети повідомляють, що на однім участку фронта появилися парляментарі військ Петлюри і запропонували в імені українського командування перемиря на фронті. Як віднеслося до цього польське командування невідомо.
Український наступ проти большевиків. Як повідомляє радіотелєґрама з Камінця Подільського, українські війська очищують важніщі вузлові стадії від Жмеринки на південь від червоних військ, які складаються із німецьких та угорських полонених. Вони проломали большевицький фронт біля Деражні і заняли Бар і Винницю. Ідуть бої за Вороновиці. Повстанці під командою атамана Волинця заняли Немирів.
В горішньому Бузі, недалеко галицької границі, большевицькі війська концентруються біля Стракостянтинова. Проти них виступили війська атамана Шаповала і прогнали їх.
В околицї Київа большевики повели наступ біля Обухова проти повстанців атамана Шинкаря, однак змушені були з великими втратами відступити. В одеському напрямі без перемін. (У.П.Б.).
Армія Петлюри йде вперед. З повідомлень большевицького воєнного штабу виходить, що армія атамана Петлюри, занявши Жмеринку, Винницю і Брацлав і перейшовши ріку Буг, йде вперед. Большевицький комісар Подвойський і большевицький ґенерал Желіґовський кидають що раз то нові сили в бій, щоби похід наших військ на Київ задержати.
Воля