На території Львівської архиєпархії заборонили вірним поширювати, використовувати та відтворювати цілісно або окремими частинами, мовою оригіналу або в перекладі книгу «Хижа» (The Shack) – бестселер авторства Вільяма Пол Янга. Відповідний декрет видав митрополит Львівський владика Ігор.
Як зазначено в документі, заборону накладено, «турбуючись про добро вірних, відповідно до канонів 652, 653, 654 ККСЦ та взявши до уваги висновок єпархіального цензора».
Канон 652, зокрема, зобов'язує єпархіяльних єпископів «підтримувати добрі починання, хвалячи і благословлячи їх, в першу чергу добрі книги, бо таким чином можна більше вдіяти, ніж картаючи або засуджуючи погані» (повний текст цих канонів подано нижче).
Читати книгу, як бачимо, вірним не заборонено.
Нема сумнівів, що заборона приверне увагу до цієї книги, український переклад якої вийшов 2011 року, і сприятиме її популярності. Заборона вже спричинила жваве обговорення у закритій fb-спільноті «Дискусійний клуб УГКЦ». Одна з учасниць спільноти, зокрема, каже, що переглядала однойменний фільм, знятий за повістю «Хижа», після рекомендації сестри-монахині та що ця книга є популярною серед семінаристів. Інший зауважує, що бачив «Хижу» в магазині видавництва «Свічадо», де реалізують здебільшого релігійну літературу. При цьому більшість учасників обговорення сходяться на думці, що накладена владикою Ігорем заборона лише підігріє інтерес до книги і спонукатиме прочитати її навіть тих, хто раніше не планував цього робити.
«Хижа» – це роман канадійця Вільяма Пола Янга, колишнього офіс-менеджера й нічного адміністратора в готелі, який написав її для своїх шістьох дітей. За порадою друзів він видав книгу 2007 року, і через рік вона стала бестселером «USA Today», розійшлася мільйонним тиражем і зайняла перше місце у списку бестселерів з червня 2008 до початку 2010 року, опублікованому в «New York Times».
За сюжетом повісті, у сімейному турпоході зникає донька головного героя. Незабаром у покинутій хижі знайшли підтвердження її загибелі від рук маніяка. Чотири роки потому батько отримує підозрілий лист нібито від Бога з пропозицією відвідати ту саму хижу. От там і починається все найцікавіше.
Художні прийоми, використані автором, вразили деяких церковних лідерів США: Бога Отця зображено афроамериканкою, Ісуса Христа – близькосхідним теслею, а Святого Духа – азіаткою. Книга отримала негативні відгуки здебільшого від представників протестантських християнських конфесій. З позитивних вражень можна відзначити книги баптистського теолога Рендала Розера ("Finding God in the Shack", 2009) і Бакстера Крюгера (“The Shack Revisited”, 2012). Останній автор закликає читачів абстрагуватися від використаних у "Хижі" образів і зосередитися на її глибинній суті.
Українською мовою «Хижа» вийшла ще 2011 року у видавництві «Книгоноша» і була представлена на Київському міжнародному фестивалі християнської книги самим автором. Рік перед тим російський переклад став «Євангельською книгою року» (у номінації брали участь твори протестантських авторів) на V Київському міжнародному фестивалі християнської книги та отримав премію як лідер продажів 2010 року.
ДЛЯ ДОВІДКИ
З Кодексу канонів Східних Церков
Кан. 652
§ 1. Єпархіяльні Єпископи повинні дбати, щоб за допомогою засобів суспільної комунікації вірні ознайомлювалися з критичним і корисним застосуванням цих засобів. Повинні підтримувати співпрацю між різними установами, дбати про вишкіл спеціялістів, і, врешті, мають підтримувати добрі починання, хвалячи і благословлячи їх, в першу чергу добрі книги, бо таким чином можна більше вдіяти, ніж картаючи або засуджуючи погані.
§ 2. Для захисту непорушності віри й моралі єпархіяльний Єпископ, Синод Єпископів патріяршої Церкви, Рада Ієрархів і Апостольський Престол можуть заборонити вірним користуватися засобами суспільної комунікації або передавати їх іншим, якщо вони шкодять її непорушності.
Кан. 653Завданням партикулярного права є докладно визначити правила радіофонічного, кінематографічного, телевізійного та подібного роду користування у розгляді того, що має відношення до католицької науки або моралі.
Кан. 654Приписи загального права про книги стосуються також будь-яких інших письмових чи мовних виступів, відтворених якимсь чином за допомогою технічних винаходів і призначених для публічного розповсюдження.