Цикл відеооглядів визначних пам'яток Галичини, знятих з висоти, триває. Здебільшого це замки, палаци, фортифікаційні та сакральні споруди, які руйнуються просто на очах, і наше покоління може виявитися останнім, яке ще має шанс побачити їх на власні очі. А тим часом руїни ці навіть у такому стані вражають своєю красою, величчю, вишуканістю архітектурних деталей. Особливо, коли дивишся на них згори, мов птах...

Перша згадка про Телич (пізніше Потелич) походить з Галицько-Волинського літопису, в якому відзначено, що 1262 року тут зупинявся король Русі Данило. 1498 року місто Потелич отримало маґдебурзьке право. У XV-XVI ст. Потелич став одним з великих економічних центрів Белзького воєводства, в місті було чотири церкви та римо-католицький костел. Під час нападу татар 1502 року місто було частково спалене. Вважають, що церкву Зішестя Святого Духа побудували власне після цієї пожежі.

Зараз Потелич – невеличке село на краєчку Львівської області під самим польським кордоном. Церква Св. Духа залишається його окрасою та справжньою перлиною сакральної архітектури Галичини.

Її вважають однією із найдавніших і найгарніших дерев'яних церков України. Церква розташована в мальовничому місці між лісистим пагорбом і ставками на ріці Телиця.

Вежа-дзвіниця постала рівночасно з церквою. Її перебудували 1736 року.

Сама церква зазнала ґрунтовної реконструкції і перебудови у XVIII ст.

Розписи походять з XVII ст. Іконостас цікавий тим, що не є окремою конструкцією, а намальований просто на східній стіні церкви. На північній стіні – сцена Страсті Христові, на південній – основний сюжет Богородиця, у бабинці – Оплакування.

За переказами, у 1648 році до святині на літургію навідався сам гетьман Богдан Хмельницький.

У 2013 році потелицьку церкву внесено до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Комплексна реставрація церкви триває. Зараз, зокрема, реставрують живопис та зрубні стіни.