Вчора давали в міських склепах по два кіля бараболь. А що я давно не бачив того божого й маґістратського дару — станув і собі в хвостику та терпеливо ждав на свою чергу. Передімною стояла біднота в довгім-предовгім ряді, який десь уже о 3. годині рано почав формуватися.
Продажі йшла дуже поволи, що зрештою зовсім зрозуміле. До склепу поза чергою приходили ріжні панове й пані, не зважаючи на протест й оклики середної а особливо кінцевої частини хвостика.
Мені дивно, що жінки не хочуть зрозуміти того, що панове й пані з "товажиства", з ріжними лєґітімаціями й білєтиками не можуть ставати до хвостика. Зовсім несправедливо роблять жінки "з люду" свої острі уваги, крики й сварки. Чейже нe кождому лицює ставати в хвостику!
Добре то сказав якийсь пан, що з текою на документи прийшов по бараболі:
— Що ви собі думаєте, баби, що я, з матурою, буду разом з вами ставати до хвостика? А недочекання ваше!
— Тут матура не причім! Тут бараболі, не матура! — відрубала моя сусідка.
Але панок всетаки дістався до склепу поза чергою.
*
Той панок з текою на бараболі й матурою пригадав мені урядову "Gazеt-у Lwówsk-y", яка недавно писала, що Українці, коли хочуть мати свою державу, мусить зложити — матуру...
Я цікавий, якби то виглядала та матура!? Думаю, що до іспитової комісії повинні би засісти передовсім наші сердечні приятелі а мужі науки, як Дмовскі, Ґрабскі, Ґломбіньскі, Кжисяк, Гавснер і инші. Ті світлі мужі, яким не можна закинути ні крихітки націоналізму, шовінізму, імперіялізму чи соціялізму — перевелиби іспит дуже совісно.
*
З "Gazet-и Codzienn-oi" я довідався, що підчас останнього острілювання Львова церква св. Юра була ясно освітлена, а то в тій ціли, щоби Українці не стріляли на неї...
Я обговорював сю "стратеґічну" справу з своїми товаришами Поляками. Мої товариші висміяли не "Codzienn-y", але мене і то за те, — що я зачіпив "стратеґію" "Codzionn-ої"...
*
"Dziennik Lwowski" розписався в останніх днях про болото й сміття, яке лежить на головних і неголовних вулицях і площах нашого коханого міста. Він думає, що його писанина щось поможе і сміття не буде! Сьогодня кождий, від дитини до старця політикує, — хтож отже думавби про таку дрібничку, як болото й сміття!? Впрочім у Львові й за мирних часів було багато всякого сміття, з яким маґістрат і рада міста ніколи не могла або не хотіла дати собі ради!
Вперед!
16.03.1919