Під Бережанами 22. VI. 1919.
На переді далеко блестить до яркого сонця як велике око, бережанський став. За ставом мріє висока вежа костела і цілі Бережани окутані в зелень і куряву. Тиша... На позиціях ні одного стрілу, ні одного оклику. Все на хвильку завмерло перед бурею.
В польських окопах ледви достерігаємий рух. Щось зміняють, пересувають, підвозять на конях муніцію.
В Бережанах чути громадний туркіт фір. Се польські обози на наших очах їдуть поспішно в сторону Нараїва.
Нехай їдуть, там їх спитає о перепустку курінь сотн. Білинкевича, один з найліпших курінів УСС, так званий "Курінь Червоної Калини".
Год. 6.20 по полудні...
Обізвався Поляк зі своєї батерії. Стріляє на наших а бє на своїх. Бє просто в село Гиновичі. Наші коменданти артилєрії глузують:
— За близько, цілком за близько! Кільометер дальше!
Поляк побачив помилку; поправився, але все таки бє зле, занадто на ліво.
Два штрихи на право! — поправляє його наш. Але Поляк не може чути поправлювань і бє як бив.
Год. 7 по полудні...
Приходять звідомлення від курінів:
— Все готове до наступу!! Приказ: Зачинати!!!
На те слою все оживляється.
Командант артилєрії сот. Воєвідка дає приказ:
— Шість стрілів на цвинтар у Гиновичах! Се умовлений знак, шо починається артилєрійське приготування.
Загреміло раз-по-раз шість стрілів...
Шість хмарок показалося над цвинтарем. Хвилина тиші....
Кождий жде з запертим віддихом...
На наших позиціях видно тут і там вистаючі постаті: се цікавійші хочуть оглядати ділання артилєрії.
Бум, бум, бум, бум! загуділо зза горбів зза лісів. Сперше несміло — відтак — смілійше, скорше. В кінци все злялося в оден могучий грізний рев.
Понад головами нам летить град сталі зі свистoм і зойком. Летить ген—ген, на дрімучі в сонці поля, на филясті лани.
Закурилися поля від експльозій гранатів, хмара станула від вибухів шрапнелів.
Поляки якийсь час видержують...
Але по 15 мінутах ідуть місцями в розсипку.
Артилєрія пересуває огонь дальше.
Гарматний огонь ще душе змагається.
З наших ровів вискакує розстрільна і посувається вперед. Всюди, куди лиш оком глянути, розстрільні і рострільні...
Під гарматний рев не чути, чи польська піхота сильно борониться. Здається, що розстрільні ідуть собі спокійно і без труду вперед. Але так не є.
Отті постаті що тут то там кладуться на землю і не йдуть вже дальше, вказують на що инше.
З Гинович Поляки втікають через міст до Лапшина.
1 сотня УСС. наступає їм на пяти.
Видко як на вузкім а довгім мості все товпиться, переганяє себе. Видно як багато скаче в воду.
(Кінець буде.)
[Стрілець, 11.07.1919]
А наші шрапнелі й гранати раз у раз вдаряють на міст.
Праве крило де стояв III. УСС. підсунулось боком по за Лапшин. Лапшин ще розпучливо борониться. Він мусить хоронити відворот відділів з Гинович.
В кінці і Лапшин падає. В гору вистрілює ракета. Знак, що наші в Лапшині.
Поляки, що остали за Гиновичами не мають сюди відвороту.
Їх положення критичне. З заду за ними бережанський став а з усіх боків вирог.
Але не піддаються!
Се полк лєгіону! Старі вояки і завзятці. Залізли в резервові окопи і не даються.
Артилєрія там не дістає.
Оден сотник Балтро, який підїхав двома пушками в нашу рострільну, смалить на них.
На всіх иньших точках Поляки утікають в неладі.
Кіннота УСС виізджає зі Шумлян і широкою розстрільною по перек ланів доганяє утікаючих, розсипаних Поляків.
Де неде по полі творяться ґрупки.
Се полонені. Вони поволі йдуть у нашу сторону.
Батерія чет. Яросевича підїздить чвалом на періді доганяє шрапнелями розбитків.
Наші розстрільні посуваються вперед.
Даремні зусиля польської батерії, яка уставилася впрост на гостинці і жарить на наших, скільки сили. Вона вже не спинить розгону.
Вечеріє... Сонце сховалося за ліс. Останками промінів позолотило побоєвище і згасло...
Артилєрія вмовкає.
Даються чути крісові стріли.
На лівім крилі найбільше їх чути.
Тарахкають машинові кріси, але наші!
Що се є?!
Пригонить на спіненім коні вістовий.
— Пане Отамане! Голошу слухняно Поляки роблять наступ на І курінь.
Се ті польські частини які не маючи дороги до відвороту хочуть перебитися на Лапшин.
Їх більше чим курінь і піддержує їх безвихідність положення.
Наші подаються на найблищий горбок і звідтам боронять Полякам переходу.
Отаман Букшований бере коня і їде на ліве крило.
Стягає запасний курінь і під ослоною ночі робить наступ.
Поляки бороняться до остатка. В кінці улягають.
Часть вибита, часть полонена...
Отаман Букшований легко ранений. Зайшов перед полеву сторожу і наткнувся на польську стежу.
Поляки нічю оставляють Бережани. Перебиваються через одну сотню II. УСС. і в неладі тікають на Рогатин.
Наша найблища ціль — Дунаїв...
В полі дня 25 червня 1919.
[Стрілець, 12.07.1919]