Під Бережанами 22. VI. 1919.

 

На переді далеко блестить до яркого сонця як велике око, бережанський став. За ставом мріє висока вежа костела і цілі Бережани окутані в зелень і куряву. Тиша... На позиціях ні одного стрілу, ні одного оклику. Все на хвильку завмерло перед бурею.

 

В польських окопах ледви достерігаємий рух. Щось зміняють, пересувають, підвозять на конях муніцію.

 

В Бережанах чути громадний туркіт фір. Се польські обози на наших очах їдуть поспішно в сторону Нараїва.

 

Нехай їдуть, там їх спитає о перепустку курінь сотн. Білинкевича, один з найліпших курінів УСС, так званий "Курінь Червоної Калини".

 

Год. 6.20 по полудні...

 

Обізвався Поляк зі своєї батерії. Стріляє на наших а бє на своїх. Бє просто в село Гиновичі. Наші коменданти артилєрії глузують:

 

— За близько, цілком за близько! Кільометер дальше!

 

Поляк побачив помилку; поправився, але все таки бє зле, занадто на ліво.

 

Два штрихи на право! — поправляє його наш. Але Поляк не може чути поправлювань і бє як бив.

 

Год. 7 по полудні...

 

Приходять звідомлення від курінів:

 

— Все готове до наступу!! Приказ: Зачинати!!!

 

На те слою все оживляється.

 

Командант артилєрії сот. Воєвідка дає приказ:

 

— Шість стрілів на цвинтар у Гиновичах! Се умовлений знак, шо починається артилєрійське приготування.

 

Загреміло раз-по-раз шість стрілів...

 

Шість хмарок показалося над цвинтарем. Хвилина тиші....

 

Кождий жде з запертим віддихом...

 

На наших позиціях видно тут і там вистаючі постаті: се цікавійші хочуть оглядати ділання артилєрії.

 

Бум, бум, бум, бум! загуділо зза горбів зза лісів. Сперше несміло — відтак — смілійше, скорше. В кінци все злялося в оден могучий грізний рев.

 

Понад головами нам летить град сталі зі свистoм і зойком. Летить ген—ген, на дрімучі в сонці поля, на филясті лани.

 

Закурилися поля від експльозій гранатів, хмара станула від вибухів шрапнелів.

 

Поляки якийсь час видержують...

 

Але по 15 мінутах ідуть місцями в розсипку.

 

Артилєрія пересуває огонь дальше.

 

Гарматний огонь ще душе змагається.

 

З наших ровів вискакує розстрільна і посувається вперед. Всюди, куди лиш оком глянути, розстрільні і рострільні...

 

Під гарматний рев не чути, чи польська піхота сильно борониться. Здається, що розстрільні ідуть собі спокійно і без труду вперед. Але так не є.

 

Отті постаті що тут то там кладуться на землю і не йдуть вже дальше, вказують на що инше.

 

З Гинович Поляки втікають через міст до Лапшина.

 

1 сотня УСС. наступає їм на пяти.

 

Видко як на вузкім а довгім мості все товпиться, переганяє себе. Видно як багато скаче в воду.

 

(Кінець буде.)

 

[Стрілець, 11.07.1919]

 

А наші шрапнелі й гранати раз у раз вдаряють на міст.

 

Праве крило де стояв III. УСС. підсунулось боком по за Лапшин. Лапшин ще розпучливо борониться. Він мусить хоронити відворот відділів з Гинович.

 

В кінці і Лапшин падає. В гору вистрілює ракета. Знак, що наші в Лапшині.

 

Поляки, що остали за Гиновичами не мають сюди відвороту.

 

Їх положення критичне. З заду за ними бережанський став а з усіх боків вирог.

 

Але не піддаються!

 

Се полк лєгіону! Старі вояки і завзятці. Залізли в резервові окопи і не даються.

 

Артилєрія там не дістає.

 

Оден сотник Балтро, який підїхав двома пушками в нашу рострільну, смалить на них.

 

На всіх иньших точках Поляки утікають в неладі.

 

Кіннота УСС виізджає зі Шумлян і широкою розстрільною по перек ланів доганяє утікаючих, розсипаних Поляків.

 

Де неде по полі творяться ґрупки.

 

Се полонені. Вони поволі йдуть у нашу сторону.

 

Батерія чет. Яросевича підїздить чвалом на періді доганяє шрапнелями розбитків.

 

Наші розстрільні посуваються вперед.

 

Даремні зусиля польської батерії, яка уставилася впрост на гостинці і жарить на наших, скільки сили. Вона вже не спинить розгону.

 

Вечеріє... Сонце сховалося за ліс. Останками промінів позолотило побоєвище і згасло...

 

Артилєрія вмовкає.

 

Даються чути крісові стріли.

 

На лівім крилі найбільше їх чути.

 

Тарахкають машинові кріси, але наші!

 

Що се є?!

 

Пригонить на спіненім коні вістовий.

 

— Пане Отамане! Голошу слухняно Поляки роблять наступ на І курінь.

 

Се ті польські частини які не маючи дороги до відвороту хочуть перебитися на Лапшин.

 

Їх більше чим курінь і піддержує їх безвихідність положення.

 

Наші подаються на найблищий горбок і звідтам боронять Полякам переходу.

 

Отаман Букшований бере коня і їде на ліве крило.

 

Стягає запасний курінь і під ослоною ночі робить наступ.

 

Поляки бороняться до остатка. В кінці улягають.

 

Часть вибита, часть полонена...

 

Отаман Букшований легко ранений. Зайшов перед полеву сторожу і наткнувся на польську стежу.

 

Поляки нічю оставляють Бережани. Перебиваються через одну сотню II. УСС. і в неладі тікають на Рогатин.

 

Наша найблища ціль — Дунаїв...

 

В полі дня 25 червня 1919.

 

[Стрілець, 12.07.1919]

 

12.07.1919