Від 9-ого червня гостить в Станиславові рускій театр і дав в червни 10 представлень: Модний жених, Не ходи Грицю [2 рази], Барон циганьскій, Вихованець, Мікадо, Украдене щастє, Нещастне коханє, Пташник з Тиролю, Мужичка, отже майже самі нові штуки. [Дня 26 червня виїздив театр до Коломиї на 5 представлень.] Представленя відбувають ся в краснім будинку театральнім товариства им. Монюшка, котра то саля, мимоходом сказавши, єсть збудована неакустично, а особливо льожі, а однак за ту салю театр дорого платить, бо 35 зр. за один вечер окрім всяких инших видатків.
Що-до гри наших артистів — то всї висказують ся з найбільшим признанєм. Особливо на похвалу заслугують: панї Лопатиньска, прімадонна нашого театру, володїє прехорошим сопрановим голосом, сильним, звінким і металічним, що особливо в горішних реєстрах в ліричних партах по просту чарує слухателя, а при тім дала ся артистка пізнати яко дуже спосібна драматична сила, а єї креація Марусї в "Не ходи Грицю" безперечно може зачислитись до найлїпших в єї репертуарі, а особливо сцена послїдна в 5 актї. Рівно-ж доброю силою співочою єсть панна Фіцнерівна, котра посїдає сильний сопрановий голос і відзначуєсь грою повною житя й темпераменту. Дальше красний, звінкій альт має панна Радкевичівна, а єї Чіпра в "Баронї" вийшла як не можна лїпше. Велику надїю віщує панна Слободівна, котра хоть недавно на сценї, зраджує талант в грі а посїдаючи милий і симпатичний голос, може з часом стати ся цїнною силою нашого театру. Знаменитою интерпретаторкою народних типів єсть панї Підвисоцка. З мужеского персоналу відзначають ся: Стечиньскій, Янович, Лопатиньскій, Концевич, Підвисоцкій, Вільховий з красним і сильним голосом теноровим, Ольшаньскій спосібний артист, з приятним барітоновим тенором, вкінци треба піднести надзвичайну спосібность в танци молодого артиста п. Нижанківского
Що-до самих штук — не всї однако подобались. На нашу думку "Нещастне коханє" повинно відпасти з репертуару, або треба би богато счеркнути [н. пр. сцена з дитиною, з котрою дївчина через два акти носить ся, будить несмак], рівно-ж можна би вже "Вихованця" понехати. Оцїнку фахову инших штук подавало свого часу "Дѣло". Найбільше зі всїх вистав подобало ся "Не ходи Грицю", так що сю штуку на домаганє публики повторено, но на жаль, хоть амфітеатр був переповнений, штука другій раз не пійшла гладко [з причини, що хтось з артистів грав на сценї і за сценою...] З признанєм підносимо, що прецїнь наш театр підготовив кілька штук нових. На нашу думку, окрім оріґінальних штук народних належало би зі взгляду на касу підготовати такі опери як "Галька", "Страшний двір", Саvаllеrіа rusticana — а ми віримо, що наш театр міг би ті опери виставляти, бо мельодії ліричні більше лежать в тонації наших співаків-артистів, а для красного співу чоловік пійшов би здаєсь і на край світа.
Щоби хто не думав, що хвалимо все, чи варта чи нї, для того хочу і хиби нашого театру піднести. Безперечно найслабшою стороною єго єсть хор, фальшиво так названий, бо се властиво крик кількох статистів, котрі старають ся мучити бодай троха музикального слухателя. А вже-ж найстрашнїйшій був той хор в "Пташнику", просто виганяв з салї. Рівно-ж орхестра єсть за слаба; належало би єї зміцнити найменше о 3 або 4 людей, і то доконче н. пр. граючих на дутих инструментах, бо шкода такого доброго капельмайстра, яким єсть п. Доліста, що має діріґувати орхестрою, котрої майже нема. Радикальної зміни в обох тих напрямах домагаємось від "Рускої Бесїди".
Обсада роль буває часто-густо не властива; на се звертаємо увагу режісерії, щоби мала взгляд єдино на добро нашої дорогої нам институції якою єсть наш театр. Н. пр. в "Пташнику" ролю листоноски Христї повинна обняти панї Лопатиньска, а княгинї панна Фіцнерівна.
Публика [до виїзду до Коломиї] учащає на представленя дуже пильно, але тілько Русини; Поляки на жаль не бувають, хоть і не дивниця, бо єсть тут сталий театр, котрий виссав всї соки з кишень тутешної публики. Русини натомість бувають, сміло можна сказати, всї без різницї партій, окрім розуміє ся тих, котрі Русинами давно бути перестали. Рівнож з признанєм підносимо, що цїла наша капітула майже в комплєтї на кождім представленю буває. Околиця мимо слоти і найгіршої дороги все дуже численно репрезентована, а суть такі, як з місцевих, так і замісцевих, котрі кождий раз в театрі бувають. Честь им за те, хотяй оно так повинно бути!
Дѣло