Наближаються жнива. Мусимо швидко зібрати врожай. Доведеться всім, за винятком немічних людей і малих дітей, працювати "від зорі до зорі" в полі упродовж трьох місяців. Тут на перешкоді стоять малі діти, яких матерям нема на кого залишити дома, а брати з собою в поле також незручно. Тому рік-річно приходить з допомогою українське громадянство, організуючи сезонові дитячі садки.

 

Для Українських Допомогових Комітетів це не нова справа. Якщо до 22. червня 1941 р. було на українських землях за Сяном і Бугом 563 сезонові садки, то в минулому році було вже 2.700 садків із 114.000 дітей, крім 410 постійних із 17.000 дітей. Для проводу садками вишколювалися при дев'ятьох учительських семінаріях "садівнички" (по 40—50 пересічно), а також на різних курсах. Були також інструкторки, що об'їжджали села, перевіряли роботу садків та давали садівничкам різні поради щодо їхньої праці.

 

Які ж завдання цих садків? Помилявся б той, що хотів би обмежити їхню діяльність виключно лише до простого збирання малих дітей в одному приміщенні та до звичайного догляду їх там упродовж дня, включаючи й харчування, поки матері не заберуть їх увечері додому. Ці садки мають також велике виховне завдання. Це перша школа для малих дітей, де вони під фаховим доглядом набирають першого знання і навиків у різних ділянках невеличкого спочатку "дитячого світу", чого не можуть їм дати їхні батьки. Тут дбається про фізичний розвиток дітей за допомогою різних рухових ігр, невеличких маршів до гайку, над річку, тощо. Одночасно привчається дітей до гігієни через защіплення навиків до зберігання чистоти й т. п. Казками й віршами впливається на правильний розвиток у них мови. Крім цього, ознайомлювання дітей із природою розвиває в них уяву та витворює перші поняття, а також викликає замилування до краси. Дбається також про музичне виховання через співання легких пісень, з виконуванням рухових ігр, при цьому в їх ритм. Через те, що діти самі привчаються до виробу різних забавок, виробляється у них ініціятива. Велике значення для дальшого розвитку дитини має її релігійне, національне та морально-етичне виховування в садку. Вироблення почуття товариськости, викорінювання егоїзму, защіплювання пошани до старших. Привчання до чемної поведінки з іншими, тощо — це все підстави конче потрібного позашкільного виховання нашого наймолодшого покоління.

 

Українські селянки, краще ніж інші, розуміють вагу виховання дітей. Недаром наш незабутній Кобзар Тарас Шевченко в багатьох своїх творах поставив на дуже високий рівень українську матір, що все готова віддати для добра своєї дитини. Вона не лише дуже любить її, але рівночасно й розуміє, що здорові діти — це підстава здорової нації. Тому можна сподіватися, що все українське жіноцтво, зокрема селянки, візьмуться і цього року за прискорення організації сезонових дитячих садків із повним запалом, не жаліючи ні трудів, ні коштів. А проробити треба ще чималу роботу.

 

І батьків треба заохотити, щоб посилали своїх дітей до садка, і приміщення відповідне треба знайти під садок і "садівничку" треба підшукати, й помічниць її та подекуди куховарку. Ясно, що й про матеріяльне забезпечення садків треба заздалегідь подбати. Крім коштів на оплату виховного персоналу садка, треба ще зібрати гроші на придбання або доповнення чи відновлення устаткування садків (кріселка, столики, шафи на речі, лежаки для відпочинку, умивальники, рахівниці, тощо), а також різних забавок, матеріялів для малювання і т. п. В окремих місцевостях, де важко було б дещо купити, можна місцевими силами виготовити, напр., кріселка, столи чи шафи), лежаки поробити з мішків і т. п.

 

Батьки повинні внести встановлені вкладки за сезон та передати харчі. А що це загальнонародна справа, то й не-батьки повинні б також зі свого боку допомогти справі садків: хто грішми, хто харчами, хто устаткуванням, забавками, тощо. Найкраще було б, щоб у садках було цілоденне харчування дітей. Взявши під увагу, що Українські Допомогові Комітети мають обмежені матеріяльні можливості, треба також на місцях вишукувати ще інші джерела на те. Чимало можуть тут зробити поодинокі засібніші громадяни, організації та органи місцевої самоуправи.

 

Є велика надія, що вся українська спільнота, зрозуміючи вагу організації дитячих садків, і цього року поставить цю справу на ще вищий рівень, ніж досі.

 

Краківські вісті

 

08.07.1944