Відозва.

 

Вісїм лїт минає, як у Львові засновано першу, і ще по нинїшний день одиноку, самостійну школу чотироклясову, з язиком викладовим руским. Єсть се школа имени Маркіяна Шашкевича. Хто интересує ся справами народними, той певно тямить ще, кілько то труду і заходу коштувало львівских Русинів, заким они вибороли сю школу.

 

Та, на жаль, сей труд, сі заходи не вінчали ся великим успіхом, бо школа вправдї истнує, але дїтей не богато учащає до неї. У всїх чотирох клясах доходить число дїтей ледви до 60. Тут вже нема що нарікати нї на власти, нї на невідрадні обставини; виною сему єсть байдужність самих Русинів. Правда, що сему по части винно перенесенє школи з осередка міста на передмістє городецке, де находить ся величава польска школа св. Анни, де єсть около 60 руских дїтей, — але-ж годї вимагати, щоби місто будувало величаву школу для кільканацятеро дїтей. Коли буде фреквенція численна, то і відповідний будинок мусить найти ся.

 

Коли добиваємо ся прав, повинні ми уміти з них користати? Як будуть могли наші посли ставляти дальші домаганя на поли шкільництва, коли им вкажуть на нашу школу М. Шашкевича, яко на яркій доказ, що рускі чотиро-клясові школи злишні?

 

Тож, кому залежить на тім, щоби єго дитина побирала науку в матернім язицї, щоби вже з-малку научилась любити рідне слово, най з недалеким початком нового шкільного року впише свою дитину лишень до рускої школи. Бо сором, великій сором впаде на нас львівских Русинів, коли дозволимо тій одинокій рускій школї упасти за-для нашої байдужности.

 

Від Видїлу руского товариства педаґоґічного: Ив. Матїєв секретар. Ол. Барвіньскій голова.

 

Дѣло

 

28.06.1894