Часопис «Будучність» (1899)


Титульна сторінка часопису «Будучність» (1899. –Ч. 1).

 

15 червня 1899 р.¹  у Львові в «Народній друкарні» Станіслава Манєцького вийшов перший номер часопису «Будучність» (із підзаголовком «Суспільно-політична часопись для украінсько-руського народа»). Видавцями часопису були радикали В. Охримович і Є. Левицький та художник І. Труш. Головний редактор часопису – В. Охримович². Ініціатори названого «суспільно-політичного часопису», передусім В. Охримович і Є. Левицький, уже на той мали певний досвід у видавничій справі. Передусім будучи ще донедавна членами Радикальної партії (РУРП, заснована на початку жовтня 1890 р. у Львові) обидва активно співпрацювали з її періодиками. В першу чергу з часописом «Народ» і газетою «Громадський голос» (останній із 1895 р. був органом РУРП). Більше того, В. Охримович у 1895 р. навіть був редактором і видавцем газети «Стрийський голос» (виходив із 1 серпня до 1 вересня 1895 р.). Часопис виконував роль речника ідей і політичних позицій стрийського товариства «Пôдгôрска рада» котре тоді очолював адвокат Є. Олесницький. Газета виходила в світ у львівській друкарні В. Манєцького. Після третього номеру припинила своє існування³.

 

Влітку 1899 р. В. Охримович, Є. Левицький та І. Труш наважились видавати часопис «Будучність» власними силами: без допомоги товариств і/чи РУРП. До останньої вони (В. Охримович і Є. Левицький) тоді належали лише формально. Водночас навесні 1899 р. у РУРП все більших обертів набирала криза. Так, 7 травня 1899 р. на засіданні «ширшого заряду» і делегатів від місцевих організацій («мужів довір’я») РУРП у Львові більшістю в один голос було прийнято рішення про перехід радикалів у соціал-демократичний табір. За зміну проголосувало четверо осіб (Р. Яросевич, М. і П. Новаковські та В. Гукевич)⁴.

 

21 травня за участю 14 осіб це питання було знову розглянуте на засіданні членів «заряду» та «мужів довір’я». При повторному голосуванні більшістю в один голос (шість проти п’яти, решта не голосували) було анульовано рішення від 7 травня та вирішено зберегти самостійність РУРП. Присутні на засіданні прихильники соціал-демократії відразу ж заявили, що вони виходить із складу РУРП та залишили зал нарад⁵. Учасниками цього вирішального засідання діячів РУРП були також і два майбутні видавці «Будучності» – радикали Є. Левицький і В. Охримович. Правда на засіданні вони були лише гостями, а отже не мали права голосу. Проте обидва одностайно висловилися проти переходу РУРП у соціал-демократичний табір⁶.

 

Виникнення лівої течії у РУРП і зусилля цього крила щодо переведення її на соціал-демократичні позиції, спонукали В. Охримовича, Є. Левицького та інших націонал-радикалів до пошуків шляхів створення власної партії⁷. Звідси одним із кроків на шляху до цієї мети й стало видання з 15 червня 1899 р. у Львові двомісячника з дуже символічною назвою «Будучність». Редакція названого часопису стала своєрідною ідейною лабораторією майбутньої партії⁸. Часопис «Будучність» був свого роду ідейним органом націонал-демократичної течії котра поступово відокремлювалася від РУРП⁹.

 

Необхідність заснування «Будучності» в вступній статті часопису «Передне слово» («Про розвій і стан укр.[аїнсько]-руської національної ідеї), автором якої був Є. Левицький, аргументувалася передусім наступним чином: «до видаваня сеї часописи спонукало нас наше національне положенє, власне той історичний момент, який переживає в теперішню пору украінсько-руська суспільність. В тім історичнім моменті криєся зарівно причина, задля котрої виступаємо як і наша мета»¹⁰.

 

Редакція часопису «Будучність» критикувала існуючі тоді в українському політичному житті Галичини течії, включно з народовецькою та власне й РУРП. До того ж особливо гостро виступала проти драгоманівської спадщини*: «Драгоманов з винятком може сьвітлої хвилї, коли писав передне слово до своїх “Полїтичних пісень укр.[аїнсько-]рус.[ького] народа” <…> ніколи не розумів питаня національного <…>. Засадничий пункт, вихідна точка в розумованях Драгоманова – рівно політичних як і лїтературних – була завсїгду “всероссійщина”». Зрештою рух, що він почав, «був прямо шкідливий для національного вихованя суспільности»¹¹.

 

Редакція часопису «Будучність» накреслюючи свою програму в загальних рисах у зверненні «Передне слово», що ним відкривався перший номер видання, передусім усвідомлювала важливість ідейної консолідації українців Галичини: «суспільність наша мусить поволи війти в стадію ідейної консолїдації та перейти процес перетворюваня ся з етнографічної маси в народ в полїтичнім значіню». Звідси редакція часопису ставила перед собою такі завдання: «<…> хочемо в тій нашій розбитій масї виробити спільний ідеал політично-національний, хочемо вияснюванєм всїх важнійших подїй народного житя зі становиска тогож полїтично-національного ідеалу витворити в ній спільну критерію, спільні та однакові елєменти полїтичного думаня, витворити той кит моральний, що лучив би нашу суспільність в одну цілість, в оден організм сьвідомий своєї цїли і средств, що до тої цїли провадять. – Бо в тім ми бачимо для нашого народу “путь і живот”»¹².

 

Отож, у вступній статті «Передне слово», редакція пояснювала читачам мету заснування часопису «Будучність» та визначала при цьому його роль і завдання¹³. Викладена у вступній статті програма та напрям нового видання, з визначенням його мети й завдань, засвідчувала відстоювання редакцією «Будучності» в особі радикалів Є. Левицького та В. Охримовича, а також художника І. Труша саме національних пріоритетів. Ще в середині 1890-х рр. у РУРП сформувалася група діячів (В. Охримович, В. Будзиновський та ін.), яка пропонувала переглянути блок національних вимог. Вони намагалися реформувати існуючу партійну програму в національному напрямку¹⁴. Це в свою чергу визначало насамперед тематику статей часопису «Будучність», його ідейну спрямованість, а також пріоритети та засади редакційної політики часопису.

 

Правда, сама організація структури часопису практично не відрізнялася своєю особливою вишуканістю. Традиційно для тодішніх часописів на першій шпальті «Будучності» розміщувалися найважливіші з точки зору редакції статті та аналітико-концептуальні матеріали. Останні могли продовжуватися й на другій сторінці, а різнопланові дрібні замітки та повідомлення заповнювали частково третю й повністю останню сторінку видання. Рекламно-довідкової інформації на сторінках «Будучності» не подавалося. При цьому річник мав загальний титульний аркуш і покажчик змісту¹⁵. Обсяг часопису здебільшого становив 12 сторінок (№№ 1–8). У окремих випадках – 10 (№ 11) та 16 сторінок (№ 9/10). Найбільш важливі місця в кореспонденціях «Будучності» могли подаватися урозбивку чи виділятися напівжирним шрифтом¹⁶.

 

Часопис «Будучність» виходив у світ в львівській «Народовій друкарні» С. Манєцького, що розміщувалася тоді за адресою вул. Коперника, 9¹⁷ – разом із радикальною «Хлопською бібліотекою», що її із 1896 р. видавав І. Франко, «Громадським голосом» і низкою інших видань. Чи за тодішньою традицією перший номер «Будучності» було розіслано серед потенційних читачів «на показ» – нам невідомо. Передплата часопису на рік складала – 3 злр. (ціна окремого номера часопису чомусь не вказувалася). На жаль, про кількість передплатників часопису «Будучність» докладних відомостей немає¹⁸.

 

Стосовно періодичності виходу часопису, то від самого початку «Будучність» мала виходити як двомісячник. Двічі на місяць часопис регулярно виходив із 15 червня до 15 липня 1899 р. включно. В серпні же (вакації) вийшов лише один номер «Будучності». Проте вже з 1 вересня того ж року часопис знову регулярно виходив два рази на місяць. 15 грудня 1899 р. вийшов останній номер «Будучності» (всього вийшло 11 номерів часопису)¹⁹.

 

Розпочинаючи від першого числа «Будучності» його редактор і видавці спробували реалізувати згадану вище програму видання в трьох частинах журналу – політичній, науковій і літературно-артистичній. Крім того існували ще рубрики «Дописи» (з’явилася лише в № 8) та «Дрібні нотатки і замітки». Визначене ними (видавцями) прагнення національно-політичного усвідомлення українців Галичини втілювалося в численних публікаціях часопису та власне в самому доборі матеріалів і формі їх подання на сторінках «Будучності»²⁰.

 

В першому номері часопису «Будучність», крім згаданого вже «Переднього слова» Є. Левицького, також було надруковано статтю В. Охримовича (без підпису) «Про хліборобські спілки (синдикати) у Франції»²¹. У кореспонденції не обійшлося без критики Радикальної партії. На думку В. Охримовича РУРП не змогла створити універсальну програму українського національно-політичного руху. Більше того, радикалам навіть не вдалося розробити більш досконалого плану в аграрній сфері, де вони претендували на монополію: «Робота радикалів на тім полю не лише не дала конкретних, практичних здобутків, але навіть не довела до теоретичного сформулованя певної ясної і подрібної програми аграрної», – писав В. Охримович²². У першому номері «Будучності» також було опубліковано статтю І. Труша про швейцарського художника А. Бекліна (1827–1901)²³.

 

Далі на сторінках першого номеру «Будучності» містилася рубрика «Політичний огляд», яку провадив Є. Левицький²⁴. Останній у рубриці інформував читачів передусім про еміграцію селян із Галичини²⁵. Також Є. Левицький розмірковував над діяльністю уряду Ф. Туна-Гогентшайна (міністр-президента ²⁶.

 

Завершувався перший номер «Будучності» рубрикою «Дрібні нотатки і замітки»²⁷. Рубрика, скажімо, інформувала читачів про вихід у Чернівцях збірки новел В. Стефаника під назвою «Сина книжечка» (1899)²⁸. Серед інших у рубриці містився й допис «Москвофільська безличність». За словами редакції «Будучності» подібні дописи про «москвофільських ренегатів» мали публікуватися також і в наступних номерах часопису. На разі в першому номері часопису «Будучність» редакція з неприхованим обуренням лише навела фрагмент із москвофільсько-русофільського «Галичанина» про те, що начебто вся «Австрійская Русь принимаетъ по силамъ участіе въ чествованіи Пушкина за его заслуги <…>, выславши своихъ предсавителѣвъ въ Петроградъ (Санкт-Петербург. – Ю. Я.), занимаясь устороеніемъ пушкинского торжества во Львовѣ <…>»²⁹.

 

Темі викриття галицького русофільства-москвофільства присвячена стаття В. Охримовича «Психолоґічні елєменти галицько-руського москвофільства»³⁰. Зрештою на сторінках часопису «Будучність» також було опубліковано статті Є. Левицького «З галицької преси»³¹ та «З галицької і позагалицької преси»³². В згаданих статтях друкувалися полемічні огляди статей таких часописів, як «Галичанинъ», «Свобода», «Przegląd», «Nowa Reforma», «Kraj» та ін.³³.

 

В згаданій у першому номері «Будучності» рубриці «Дрібні нотатки і замітки» згадувалося також і про РУРП, котра «розбила ся на послїднім зборі свого ширшого заряду і мужів довірія (21 травня 1899 р. у Львові. – Ю. Я.) на дві половинї <…>»³⁴.

 

Крім В. Охримовича, Є. Левицького та І. Труша – редактора та видавців «Будучності», склад редколегії часопису нам невідомий. А редакція часопису знаходилася вочевидь в приватному помешканні В. Охримовича (Львів, вул. Длугоша, 21. Другий поверх)³⁵. Однак припускаємо, що серед членів редакції були приятелі та колишні однопартійці В. Охримовича та Є. Левицького – Ю. Бачинський³⁶, М. Лозинський³⁷, Р. Сембратович³⁸ та ін. Отже, власне автори статей, опублікованих на сторінках часопису «Будучність».

 


Володимир Охримович. Фото.

 

Появу часопису «Будучність» читачі зустріли доволі прохолодно. Так, Леся Українка в листі до голови управи РУРП М. Павлика від 1 липня 1899 р. із Берліна писала: «Хтось прислав “Будучність” – чудне воно! І як відноситься Беклін до українського ідеалу? ..»³⁹. Слід зазначити, що за «Будучністю» пильно стежила РУРП, із якою Є. Левицький і В. Охримович порвали, вийшовши із рядів партії. Повідомляючи про перше число «Будучності» та анотуючи його зміст, радикальний «Громадський голос» визнав, що часопис критикує також і РУРП – за нерозумну боротьбу з духовенством та інші гріхи. «С сего виходило би, що редакція хоче витворити серед Русинів зовсім нову партію – не теперішню радикальну»⁴⁰.

 

Але орган РУРП газета «Громадський голос» (а найбільш вірогідно її редактор – М. Павлик) не могла повірити в це. Тому в черговому номері «Громадського голосу» писала так: «Ми боімо ся, що при тій байдужности, яку показали редактори “Будучности” до свого молодечого твору (РУРП ? – Ю. Я.), йім не поведе ся склеіти межи Русинами якусь зовсім нову партію. На нашу думку, у Русинів можливі тілько чотири партіі: 1) москвофільська, ретроградна до самоі смерти москвофільства, 2) клєрикальна, народовська, 3) радикальна і 4) соціяльно-демократична. Найвідповідніща для загалу русько-українського народу є, на нашу думку, власне та партія, котру так нівечать редактори “Будучности” – радикальна»⁴¹.

 

Не забарився з рецензією на «Будучність» також і сам І. Франко. Свій відгук із критичними зауваженнями на три перші номери часопису він опублікував на сторінках «Літературно-наукового вістника» в серпні того ж 1899 р.⁴². Оскільки «наша щоденна преса занадто зайнята біжучою полїтикою і нерадо вдаєть ся в проґрамові дискусиї. Се й спонукало нас подати свій голос, нехай справа вияснюєть ся»⁴³. В першу чергу письменник вказував, що «проґрама редакциї, виложена у вступній статї обширно, але не досить ясно. Автор її нарікає, що у нас “нема виробленого національного ідеалу, тої основної думки національної, що була б не лише формальною вивіскою, але програмою працї і змагань, загальним реґулятором в поглядах і публічній роботї”. Автор доказує се, оглядаючи побіжно (з важними помилками) нашу давнійшу історію і розбираючи думки наших партий <…>»⁴⁴.

 

Водночас у рецензії І. Франко зауважував, що «редакция “Будучности” хоче приспішити <…> процес», а саме «процес перетворюваня ся (!) з етноґрафічної маси в народ в полїтичнім значіню» та «“виробити спільний ідеал полїтично-національний” і з погляду того, ще не витвореного ідеалу, “вияснювати всї важнїйші події народного житя” і таким робом “витворити той кит (!) моральний, що лучив би нашу суспільність у одну цілість”». Тому й запитував «яким способом думає редакція осягнути ту високу мету» і додавав при цьому: «<…> та нам здаєть ся, що в її стилїзациї і мотивованю є деякі фатальні помилки та недогляди. Поперед усего, чи правда се, що ми досі не маємо нїякого національно-полїтичного ідеалу і через се не вийшли ще зо стадиї сирої етноґрафічної маси ? Сміємо сказати, що се є цїлковита неправда»⁴⁵.

 

На думку І. Франка «автор загалом не бачить одної фундаментальної річи, котру перед ним уже дуже ясно бачили і Костомаров, і Драгоманов, що причиною слабости української нациї є не брак ідеї, а брак орґанїзациї, брак полїтичної сили». Зрештою «не брак національної ідеї, а брак власної адмінїстрациї є причиною нашої національної слабости. В міру того, як ми можемо мати хоч найменший вплив на адмінїстрацию краю, ми робимо ся полїтичним чинником, росте й наша полїтична ідея, котра й не є нїчим иньшим, як тілько сьвідомістю своєї полїтичної сили. Сего почутя сили не заступить абстрактне розумінє нїяких ідей при фактичному безсилю. По нашій думцї питанє нашого розвою не стоїть так: чи є у нас полїтичний ідеал, або чи його нема? а тілько чи є в нас сила для реалїзациї якого-небудь ідеала, або чи її нема ?»⁴⁶.

 

Що ж стосується «Будучності», то часопис і надалі продовжував багато уваги приділяти актуальним питанням суспільно-політичного життя. Про це перш за все свідчать передові статті «Будучності». Серед них – стаття Є. Левицького про додаткові парламентські вибори 7 липня 1899 р. в окрузі Сянок-Ліско-Березів⁴⁷. Або скажімо його ж стаття про призначення Станиславівського єпископа о. Ю. Сас-Куїловського митрополитом⁴⁸. У ній (статті) Є. Левицький серед іншого зауважив: «Для народу яко найширшого суспільного організму, <…> справа єго церкви чи церквей має з того власне боку особливий інтерес, бо в тім власне лежить розвій кождого народу яко народу політичного, що він старає ся мати сам органи, які потрібні суть для житя єго суспільности, а не може допустити, щоб в єго лонї істнували організації, котріб стояли понад народом або давали ся навіть уживати протів єго інтересів. Длятого кождий сьвідомий нарід старає ся всїми силами мати повну так названу автономію в справах церковних <…>»⁴⁹. Цікавою видається кореспонденція Є. Левицького і про тодішнього єпископа А. Шептицького «Новий станіславівський єпископ»⁵⁰. Зрештою Є. Левицький був також автором і таких статей: «На віча !»⁵¹, «Був кінь та з’їздив ся»⁵², «Польський процес !»⁵³ і «Язикова справа в Австрії»⁵⁴.

 


Євген Левицький. Фото.

 

Як бачимо суспільно-політичним статтям на шпальтах видання належало чільне місце⁵⁵. Це також і стаття «1897–1899», підписана «Віктор Р-кий»⁵⁶. Крім того стаття Р. Сембратовича «Внутрішне положення в Австрії а справа поділу Галичини»⁵⁷. До статті між іншим було додано таку примітку редакції: «Сю цїнну статью надіслану нам ласкаво автором поміщаємо з уваги, що в ній показано фактами і статистичними цифрами, як лихо виходить нарід в Галичинї через те, що вся адмінїстрація і законодавство краю дістало ся в руки ворожого нам елементу»⁵⁸. Проте саме через публікацію цієї статті на початку липня 1899 р. і було конфісковано перший тираж другого номеру «Будучності»⁵⁹. Проте редакція часопису конфіскації не побоялася. Зрештою про цензурні утиски часопису «Будучність» засвідчує також після конфіскації і другий наклад її шостого числа. Мова йде про згадану вище статтю авторства «Віктор Р-кий» під назвою «1897–1899. Стаття надіслана з провінції»⁶⁰. Як також і численні «білі плями» на сторінках передової статті «Польський процес!» (№ 9/10) із вказівкою «Сконфісковано»⁶¹.

 

Водночас чимало актуальних подій тогочасного суспільно-політичного життя висвітлювалися в постійній рубриці «Політичний огляд». Останню провадив Є. Левицький⁶². Майже постійною в часописі «Будучність» була вже згадана вище рубрика «Дрібні нотатки і замітки»⁶³. Цікаво, що у восьмому номері «Будучності» навіть був опублікований і матеріал із Наддніпрянщини⁶⁴.

 

Загалом часопис «Будучність», на нашу думку, був призначений для більш підготовлених у теоретичному плані читачів. Редакція часопису намагалася інформувати своїх читачів про найважливіші політичні події не лише в Австро-Угорщині, але й далеко за її межами. При цьому висвітлюючи різноаспектну проблематику. Достатньо згадати статті Є. Левицького «По поводу українсько-руського університету»⁶⁵, «Польща на кредит»⁶⁶, «Австрійська конституція а Русини»⁶⁷, «Розвій новочасної нації в середній і західній Європі»⁶⁸, М. Лозинського «Шкільництво в Галичині а Українці»⁶⁹, М. Цеттербаума, єврейського діяча Соціал-демократичної партії Галичини і Сілезії (СДПГіС), «Сіонізм а Русини»⁷⁰, В. Охримовича «Про ірландську справу»⁷¹ та ін. І характерною рисою часопису було те, що чимало об’ємних статей дуже часто могли друкуватися в декількох номерах часопису.

 

Водночас у часописі «Будучність» публікувалися також і науково-популярні статті: «Про хліборобські спілки (синдикати) у Франції» і «Статистика руського населення по містах і місточках в Галичині» В. Охримовича чи скажімо вже згадана стаття Є. Левицького «Розвій новочасної нації в середній і західній Європі»⁷². В рубриці «Науковий огляд» серед іншого В. Охримович подав своєрідну рецензію-відгук на дві частини праці К. Каутського «die Agrarfrage, eine Uеbersicht über die Tendenzen der modernen Landwirtschaft und die Agrarpolitik der Socialdemokratie» (Штутгарт, 1899)⁷³. Рецензент зауважував, що «Книжка Каутского <…> є <…> найновійшим продуктом соціально-демократичної полїтики на селї, в приміненю до сїльського пролетаріяту і мужицтва»⁷⁴. В іншому номері «Будучності» під тією ж рубрикою «Науковий огляд» містилася рецензія В. Охримовича вже на іншу книгу К. Каутського «Die Agrarkrisis, besteht eine solche und worin besteht sie ?» (Лейпциг 1899, 175 с. + VIII)⁷⁵.

 

Розглядаючи літературну частину «Будучності», а власне культурно-просвітні матеріали там опубліковані, насамперед можна згадати статті І. Труша: «З малярської робітні. Як повстає образ ?»⁷⁶ і «Чи можлива у нас штука ?»⁷⁷. Крім того, його статті про В. Стефаника⁷⁸ та про німецького художника К. О. Шнайдера (1870–1927)⁷⁹, а також і кореспонденцію І. Петрушевича «Малюнки Івана Труша»⁸⁰. На сторінках «Будучності» були опубліковані новели В. Стефаника «Святий вечір. (Із “Квітів нашої землї”.)»⁸¹ та А. Крушельницького «Ізза віна»⁸². Крім того, переклади творів Т. Гедберга⁸³, А. Ґарборга⁸⁴, Дж. Р. Кіплінга⁸⁵ та ін.

 


Іван Труш. Фото.

 

Проте найбільш популярними на сторінках «Будучності» залишалися статті суспільно-політичної тематики. Редакція не могла залишити поза увагою також і питання про роль політичних партій у житті Галичини. Національна та партійна деморалізація, яка «потягає за собою деморалїзацію полїтичну» української суспільності краю, розглядалася у статті автора «України irredent-и» Ю. Бачинського «Слово правди о наших політичних партіях», підписаної правда псевдонімом «Юродивий»⁸⁶. А вже невдовзі в «Будучності» було опубліковано початок його ж полемічно-публіцистичної статті «Ґльосси до статті д. Юродивого “Слово правди о наших політичних партіях”». Там йшла мова про ідеологію, політику та діяльність народовців і РУРП. Крім того, додавалася примітка редакції «Будучності» про хибність класової теорії, яка набирала тоді щораз більшого поширення⁸⁷.

 


Юліан Бачинський. Фото.

 

Такого оригінального журналістського прийому Ю. Бачинського як самополеміка не можна не відзначити: в одному з чисел часопису «Будучність» під псевдонімом «Юродивий» він опублікував велику статтю «Слово правди о наших політичних партіях. Допись з провінції», а в вже у інших – обширний відгук на неї, по суті на свою ж статтю: «Ґльосси до статті д. Юродивого “Слово правди о наших політичних партіях”»⁸⁸. Окрім цього, у газеті «Громадський голос» з’явилася репліка про статтю д. Юродивого, яка, ймовірно, була ініційована або й написана самим Ю. Бачинським⁸⁹. «Політичні амфібіі, що, як то кажуть, ні риба ні рак. У 8 ч. «Будучности» надрукована дуже цікава статя д. Юродивого п. з. «Слово правди о наших політичних партіях», – зазначалося на початку допису⁹⁰. Загалом у статті йшла мова про потребу створення нової національної партії із найкращих елементів народовців і діячів РУРП (мова йде про націонал-радикалів). Така, власне, концепція лягла в основу Української націонал-демократичної партії (далі – УНДП)⁹¹.

 

Опрацьовуючи національну платформу майбутньої партії, редакція «Будучності» проаналізувала та опублікувала у своєму часописі рецензії на різні теорії формування і розвитку нації. Для визначення поняття «нація» вони використовували наступні фактори: «Важнїйші чинники, яким признавано доси в поодиноких теоріях виключну силу творчу в формуваню національностей, суть: релігія, племінне походженє, мова, почутє спільности витворене історією, держава і врештї чинники економічні»⁹². Водночас до кінця осені 1899 р. у Львові продовжували тривати переговори між членами президії «Народної ради», більшістю народовців та групою націонал-радикалів⁹³.

 

УНДП як відомо утворилася в результаті укладення компромісу між народовським політичним товариством «Народна рада» та національно-радикальною групою РУРП. Переговори відбувалися між представниками «Народної ради» та колишніми членами РУРП, які спочатку й власне гуртувалися навколо часопису «Будучність». Група «Будучності» запропонувала свій проект організаційної побудови партії, згідно з яким «Народній раді» правда не відводилось центрального місця у партійній структурі. Тому цей проект відразу ж відхилили народовці. Але важливість моменту змусила обидві групи піти на поступки та погодитись на компроміс⁹⁴.

 

Зважаючи на існування двох підходів до принципу партійного устрою, група «Будучності» поряд із компромісним варіантом опублікувала і свій первісний варіант статуту – «Проєкт орґанізації репрезентаційної». Публікація мала засвідчити різницю підходів до структурної побудови партії та викликати дискусію на установчому з’їзді. Отже, 15 грудня 1899 р. «Будучність» опублікувала проект програми нової партії, застерігши, що «ні програма, ні організація не можуть бути змінені в ессенціональних точках». В основу цього проекту було покладено більшість положень РУРП. Компроміс полягав у тому, що народовці погодилися на включення до програми низки конкретних демократичних вимог, а радикали (серед них і видавці «Будучності» В. Охримович і Є. Левицький) відмовилися від соціалізму.

 

Таким чином, в українському політичному русі Галичини з’явився новий напрям, який спирався на широку національно-демократичну платформу. Проект програми складався із двох частин: «політично-національної» та «демократичної». Обидва блоки розробляв Є. Левицький, тому у формулюваннях відчутно простежується вплив колишніх радикалів. У преамбулі відзначалося, що національна частина платформи «під взглядом національного змаганя <…> становить великий поступ супротїв давнїйших яких небудь програм тим, що змаганє національне не обмежує ся в нїй на якусь проблематичну рівноправність і справи язикові, але розширює ся на властивий терен для національних змагань, то є полїтично-адмінїстраційної і державно-правної органїзації»⁹⁵.

 

Оскільки УНДП планувала домагатися української автономії в невизначеному майбутньому, то мінімальними вимогами її програми стали: поділ існуючих краєвих адміністративних установ на «окремі уряди і власти для руськоі части Галичини з осїдком у Львові» і створення окремих адміністративних органів для польської частини. Партія не передбачала активного впливу на подальшу долю українських земель в Угорщині. Вона лише прагнула нав’язати з ними «тіснїйші взаємини» з метою «витворення подібного руху національного, який є між галичанами і буковинцями». За прикладом Головної Руської Ради, яка в 1848 році проголосила етнічну єдність українців по обох боках Збруча, УНДП бажала «скріпляти та розвивати почуте національної єдности з росийськими Українцями» з метою «витворення разом з ними культурної одноцільности». Щодо Російської імперії національні демократи підтримували ідею її перетворення «з абсолютистської і централістичної в державу конституційне федералістичну, оперту на автономії народностей»⁹⁶.

 

Останнє число часопису «Будучність» вийшло у Львові 15 грудня 1899 р. У вихідних відомостях «Будучності» фігурує саме вказана дата⁹⁷. На останній сторінці часопису було надруковано невелике оголошення «Від редакції» такого змісту: «Се число “Будучности” є послїдне за рік 1899. Условини пренумерати на рік 1900 будуть оголошені анонсами або проспектом»⁹⁸.

 


Загальний титульний аркуш часопису «Будучність» (1899).

 

Разом із тим уже 18 грудня 1899 р. як результат тривалих двосторонніх переговорів з’явилося запрошення на приватні збори. По суті це було запрошення на установчий з’їзд нової партії, який мав відбутися 26 грудня 1899 р. у Львові⁹⁹. Крім членів президії товариства «Народної рада», «іменем львівскої україньско-рускої громади» запрошення підписали Є. Левицький, В. Охримович, М. Грушевський, В. Будзиновский, К. Левицький, Савчак та І. Франко¹⁰⁰. По суті, це був організаційний комітет нової партії, що невдовзі була заснована¹⁰¹. Вже 26 грудня 1899 р. у Львові відбувся установчий з’їзд Української націонал-демократичної партії (УНДП). Присутніх на ньому вже колишніх видавців «Будучності» В. Охримовича та Є. Левицького разом із М. Грушевським, І. Франком, В. Будзиновським і іншими було обрано до керівних органів партії¹⁰².

 

 

____________________________

¹ У вихідних відомостях першого номеру часопису «Будучність» фігурує саме вказана дата.

² Ігнатієнко В. Бібліографія української преси 1816–1916. – Харків; Київ: Державне вид-во України, 1930. – С. 114; Химка Ж.-П. Український соціялізм у Галичині (до розколу в Радикальній Партії 1899 р.) // Journal of Ukrainian Graduate Studies. – 1979. – Vol. 4. – Nr. 2. – P. 48; Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження: У 3 т. – Львів: Світ, 2001. – Т. 1848–1900 рр. – С. 685; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: Історико-бібліографічне дослідження. – Т. 2: 1891–1905 рр. / Уклад.: М. В. Галушко, М. М. Романюк (керівник проекту), Л. В. Сніцарчук. – Львів, 2009. – С. 207.

³ Дроздовська О. Українські часописи повітових міст Галичини (1865–1939 рр.): Історико-бібліографічне дослідження / Наук. ред.-консультант М. М. Романюк. – Львів, 2001. – С. 19, 90.

⁴ Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі – ЦДІАЛ України), ф. 663, оп. 1, спр. 177, арк. 1–1 зв.; Товариші ! // Громадський голос. – 1899. – Нр. 10. – 15. мая. – С. 75; Грицак Я. «Молоді» радикали в суспільно-політичному житті Галичини // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 1991. – Т. ССХХІІ: Праці Історико-філософської секції. – С. 101.

⁵ ЦДІАЛ України, ф. 663, оп. 1, спр. 179, арк. 267; Нарешті ! // Громадський голос. – 1899. – Нр. 11. – 1. червня. – С. 83; Грицак Я. «Молоді» радикали в суспільно-політичному житті Галичини // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 1991. – Т. ССХХІІ: Праці Історико-філософської секції. – С. 102; Шкраб’юк П. Ми, українські радикали… (Михайло Павлик і Радикальна партія). – Львів, 2012. – С. 149.

⁶ Новинки. Вийшло 1 ч. нової ґазети «Будучність» … // Громадський голос. – 1899. – Нр. 12. – 15 червня. – С. 102.

Расевич В. В. Українська національно-демократична партія (1899–1918 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «історія України». – Львів, 1996. – С. 13–14; Шкраб’юк П. Ми, українські радикали… (Михайло Павлик і Радикальна партія). – Львів, 2012. – С. 150.

Грицак Я. «Молоді» радикали в суспільно-політичному житті Галичини. – С. 103; Расевич В. В. Українська національно-демократична партія (1899–1918 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «історія України». – Львів, 1996. – С. 14.

Химка Ж.-П. Український соціялізм у Галичині (до розколу в Радикальній Партії 1899 р.) // Journal of Ukrainian Graduate Studies. – 1979. – Vol. 4. – Nr. 2. – P. 48.

¹⁰ Передне слово // Будучність. – 1899. – Ч. 1. – 15 н. ст. червня. – С. 1.

* При цьому І. Труш (1869–1941), власне один із видавців часопису «Будучність», був зятем – М. Драгоманова. А дружиною художника була одна з доньок вченого – Аріадна Михайлівна (1877–1954).

¹¹ Передне слово // Будучність. – 1899. – Ч. 1. – 15 н. ст. червня. – С. 5; Хронїка і біблїоґрафія. ІІІ. З ґазет і журналів. І.[ван] Ф.[ранко] «Будучність, суспільно-політична часопись для українсько-руського народу» // Лїтературно-Науковий Вістник. – Львів, 1899. – Т. VII. – Кн. VIII. – За серпень. – С. 126; Химка Ж.-П. Український соціялізм у Галичині (до розколу в Радикальній Партії 1899 р.). – P. 48.

¹² Передне слово // Будучність. – 1899. – Ч. 1. – 15 н. ст. червня. – С. 6; Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 685–686; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 207.

¹³ Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 685–686.

¹⁴ Расевич В. В. Українська національно-демократична партія (1899–1918 рр.). – С. 13; Расевич В. Засади політичної незалежності України у програмі Української національно-демократичної партії // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Львів, 2000. – Вип. 7. – С. 230.

¹⁵ Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 685; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 207.

¹⁶ Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 687.

¹⁷ Ігнатієнко В. Бібліографія української преси 1816–1916. – С. 114; Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 685; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 207.

¹⁸ Ігнатієнко В. Бібліографія української преси 1816–1916. – С. 114; Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 685; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 207.

¹⁹ Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 685; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 207.

²⁰ Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 686; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 207.

²¹ [Охримович В.] Про хлїборобські спілки (синдикати) у Франції // Будучність. – 1899. – Ч. 1. – 15 н. ст. червня. – С. 6–10.

²² [Охримович В.] Про хлїборобські спілки (синдикати) у Франції // Будучність. – 1899. – Ч. 1. – 15 н. ст. червня. – С. 7; Расевич В. Засади політичної незалежності України у програмі Української національно-демократичної партії // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Львів, 2000. – Вип. 7. – С. 230.

²³ Труш І. Арнольд Беклін // Будучність. – 1899. – Ч. 1. – 15 н. ст. червня. – С. 10–11.

²⁴ [Левицький Є.] Полїтичний огляд // Будучність. – 1899. – Ч. 1. – 15 н. ст. червня. – С. 11–12.

²⁵ Там само. – С. 11–12.

²⁶ Там само. – С. 12.

²⁷ Дрібні нотатки і замітки. Наші польонофіли … // Будучність. – 1899. – Ч. 1. – 15 н. ст. червня. – С. 12.

²⁸ Там само.

²⁹ Там само.

³⁰ [Охримович В.] Психольоґічні елєменти галицько-руського москвофільства // Будучність. – 1899. – Ч. 6. – 15 н. ст. вересня. – С. 5–6; [Охримович В.] Психольоґічні елєменти галицько-руського москвофільства. (Продовженє) // Будучність. – 1899. – Ч. 8. – 15 н. ст. жовтня. – С. 11.

³¹ [Левицький Є.] З галицької преси // Будучність. – 1899. – Ч. 5. – 1 н. ст. вересня. – С. 4–5.

³² [Левицький Є.] З галицької і позагалицької преси // Будучність. – 1899. – Ч. 6. – 15 н. ст. вересня. – С. 6–8.

³³ Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 687; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 208.

³⁴ Дрібні нотатки і замітки. Наші польонофіли … // Будучність. – 1899. – Ч. 1. – 15 н. ст. червня. – С. 12.

³⁵ Ігнатієнко В. Бібліографія української преси 1816–1916. – Харків; Київ: Державне вид-во України, 1930. – С. 114; Шкраб’юк П. Ми, українські радикали… (Михайло Павлик і Радикальна партія). – С. 150.

³⁶ Юродивий [Бачинський Ю.] Слово правди о наших полїтичних партіях. (Допись з провінциі) Ґльосси до статї д. Юродивого «Слово правди о наших полїтичних партіях». (Статя надіслана.) // Будучність. – 1899. – Ч. 8. – 15 н. ст. жовтня. – С. 5–8; Бачиньский Ю. Ґльосси до статї д. Юродивого «Слово правди о наших полїтичних партіях». (Статя надіслана.) // Будучність. – 1899. – Ч. 9 и 10. – 1 н. ст. грудня. – С. 11–14; Бачиньский Ю. Ґльосси до статї д. Юродивого «Слово правди о наших полїтичних партіях». (Статя надіслана.). (Дальше) // Будучність. – 1899. – Ч. 11. – 15 н. ст. грудня. – С. 5–8.

³⁷ Мушля. З фантастичних оповідань Тора Гедберґа. Переклав М.[ихайло] Л.[озинський] // Будучність. – 1899. – Ч. 3. – 15 н. ст. липня. – С. 2–4; М.[ихайло] Л.[озинський] Шкільництво в Галичинї а Українцї // Будучність. – 1899. – Ч. 4. – 1 н. ст. серпня. – С. 5–8.

³⁸ Сембратович Р. Внутрішне положенє в Австрії а справа подїлу Галичини // Будучність. – 1899. – Ч. 2. – 1 н. ст. липня. – С. 4–6.

³⁹ Леся Українка. Зібрання творів: у 20 т. – К.: Вид-во «Наукова думка», 1978. – Т. 11: Листи (1898–1902). – С. 131.

⁴⁰ Новинки. Вийшло 1 ч. нової ґазети «Будучність» … // Громадський голос. – 1899. – Нр. 12. – 15 червня. – С. 102; Шкраб’юк П. Ми, українські радикали… (Михайло Павлик і Радикальна партія). – С. 151.

⁴¹ Новинки. «Будучність» чч. 1 і 2 // Громадський голос. – 1899. – Нр. 14 і 15. – 15 липня і 1 серпня. – С. 127–129; Шкраб’юк П. Ми, українські радикали… (Михайло Павлик і Радикальна партія). – С. 151.

⁴² Хронїка і біблїоґрафія. ІІІ. З ґазет і журналів. І.[ван] Ф.[ранко] «Будучність, суспільно-політична часопись для українсько-руського народу» // Лїтературно-Науковий Вістник. – Львів, 1899. – Т. VII. – Кн. VIII. – За серпень. – С. 125–127.

⁴³ Хронїка і біблїоґрафія. ІІІ. З ґазет і журналів. І.[ван] Ф.[ранко] «Будучність, суспільно-політична часопись для українсько-руського народу» // Лїтературно-Науковий Вістник. – Львів, 1899. – Т. VII. – Кн. VIII. – За серпень. – С. 127.

⁴⁴ Там само. – С. 125.

⁴⁵ Там само.

⁴⁶ Там само. – С. 126.

⁴⁷ [Левицький Є.] У лїво ! // Будучність. – 1899. – Ч. 3. – 15 н. ст. липня. – С. 1–4; Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 686.

⁴⁸ [Левицький Є.] Новий митрополит // Будучність. – 1899. – Ч. 2. – 1 н. ст. липня. – С. 1–3.

⁴⁹ Там само. – С. 3.

⁵⁰ [Левицький Є.] Новий станїславівський епископ // Будучність. – 1899. – Ч. 9 и 10. – 1 н. ст. грудня. – С. 8–9; [Левицький Є.] Новий станїславівський епископ // Будучність. – 1899. – Ч. 11. – 15 н. ст. грудня. – С. 5.

⁵¹ [Левицький Є.] На віча ! // Будучність. – 1899. – Ч. 7. – 1 н. ст. жовтня. – С. 1–4.

⁵² [Левицький Є.] Був кінь та з’їздив ся // Будучність. – 1899. – Ч. 8. – 15 н. ст. жовтня. – С. 1–3.

⁵³ [Левицький Є.] Польський процес ! // Будучність. – 1899. – Ч. 9 и 10. – 1 н. ст. грудня. – С. 1–3.

⁵⁴ [Левицький Є.] Язикова справа в Австрії // Будучність. – 1899. – Ч. 9 и 10. – 1 н. ст. грудня. – С. 3–8.

⁵⁵ Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 686; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 207.

⁵⁶ Віктор Р-кий. 1897–1899. Статя надіслана з провінциї // Будучність. – 1899. – Ч. 6. – 15 н. ст. вересня. – С. 1–4.

⁵⁷ Сембратович Р. Внутрішне положенє в Австрії а справа подїлу Галичини // Будучність. – 1899. – Ч. 2. – 1 н. ст. липня. – С. 4–6.

⁵⁸ Там само. – С. 4.

⁵⁹ Будучність. – 1899. – Ч. 3. – 15 н. ст. липня. – С. 1.

⁶⁰ Будучність. – 1899. – Ч. 7. – 1 н. ст. жовтня. – С. 1; Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 687; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 209.

⁶¹ Будучність. – 1899. – Ч. 11. – 15 н. ст. грудня. – С. 1; Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 687; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 209.

⁶² Див.: Полїтичний огляд // Будучність. – 1899. – ЧЧ. 1–9/10; Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 686; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 207.

⁶³ Див.: Дрібні нотатки і замітки // Будучність. – 1899. – ЧЧ. 1–6, 8, 9/10 і 11; Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 687; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 209.

⁶⁴ Манько Сабаснїй. З житя українського духовенства. (Допись з України.) // Будучність. – 1899. – Ч. 8. – 15 н. ст. жовтня. – С. 9–10.

⁶⁵ [Левицький Є.] По поводу українско-руського унїверзітету // Будучність. – 1899. – Ч. 4. – 1 н. ст. серпня. – С. 1–4.

⁶⁶ [Левицький Є.] Польща на кредит // Будучність. – 1899. – Ч. 5. – 1 н. ст. вересня. – С. 1–4.

⁶⁷ [Левицький Є.] Австрійська констітуція а Русини // Будучність. – 1899. – Ч. 6. – 15 н. ст. вересня. – С. 4–5; [Левицький Є.] Австрійська констітуція а Русини // Будучність. – 1899. – Ч. 7. – 1 н. ст. жовтня. – С. 4–5; [Левицький Є.] Австрійська констітуція а Русини. (Дальше.) // Будучність. – 1899. – Ч. 8. – 15 н. ст. жовтня. – С. 3–5; [Левицький Є.] Австрійська констітуція а Русини // Будучність. – 1899. – Ч. 9 и 10. – 1 н. ст. грудня. – С. 10–11.

⁶⁸ [Левицький Є.] Розвій новочасної нації в середній і західній Европі // Будучність. – 1899. – Ч. 3. – 15 н. ст. липня. – С. 4–8;

⁶⁹ М.[ихайло] Л.[озинський] Шкільництво в Галичинї а Українцї // Будучність. – 1899. – Ч. 4. – 1 н. ст. серпня. – С. 5–8.

⁷⁰ [Zetterbaum M.] Сіонїзм а Русини // Будучність. – 1899. – Ч. 5. – 1 н. ст. вересня. – С. 5–7; [Zetterbaum M.] Сіонїзм а Русини. (Докінченє.) // Будучність. – 1899. – Ч. 6. – 15 н. ст. вересня. – С. 8–9.

⁷¹ [Охримович В.] Про ірляндську справу // Будучність. – 1899. – Ч. 7. – 1 н. ст. жовтня. – С. 5–9.

⁷² [Охримович В.] Про хлїборобські спілки (синдикати) у Франції // Будучність. – 1899. – Ч. 1. – 15 н. ст. червня. – С. 6–10; [Охримович В.] Статистика руського населеня по містах і місточках в Галичинї // Будучність. – 1899. – Ч. 7. – 1 н. ст. жовтня. – С. 11–12; Розвій новочасноі нації в середній і західній Европі // Будучність. – 1899. – Ч. 3. – 15 н. ст. липня. – С. 4–6; Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 687; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 208.

⁷³ Науковий огляд. [Охримович В.] Karl Kautsky, die Agrarfrage … // Будучність. – 1899. – Ч. 2. – 1 н. ст. липня. – С. 7–11; Науковий огляд. [Охримович В.] Karl Kautsky – Agrarfrage … // Будучність. – 1899. – Ч. 3. – 15 н. ст. липня. – С. 8–11.

⁷⁴ Науковий огляд. [Охримович В.] Karl Kautsky, die Agrarfrage … // Будучність. – 1899. – Ч. 2. – 1 н. ст. липня. – С. 7–8.

⁷⁵ Науковий огляд. [Охримович В.] Die Agrarkrisis … // Будучність. – 1899. – Ч. 5. – 1 н. ст. вересня. – С. 7–10; Науковий огляд. [Охримович В.] Die Agrarkrisis … // Будучність. – 1899. – Ч. 6. – 15 н. ст. вересня. – С. 9–11.

⁷⁶ Труш І. З малярської робітнї. Як повстає образ ? // Будучність. – 1899. – Ч. 4. – 1 н. ст. серпня. – С. 8–10.

⁷⁷ Труш І. Чи можлива у нас штука ? // Будучність. – 1899. – Ч. 7. – 1 н. ст. жовтня. – С. 10–11.

⁷⁸ Труш І. Василь Стефаник // Будучність. – 1899. – Ч. 1. – 15 н. ст. червня. – С. 6–7.

⁷⁹ [Труш І.]. Саша Шнайдер // Будучність. – 1899. – Ч. 3. – 15 н. ст. серпня. – С. 6–8.

⁸⁰ Петрушевич І. Малюнки Івана Труша // Будучність. – 1899. – Ч. 9 и 10. – 1 н. ст. грудня. – С. 14–15.

⁸¹ Стефаник В. Святий вечір. (Із «Квітів нашої землї».) // Будучність. – 1899. – Ч. 2. – 1 н. ст. липня. – С. 2–4.

⁸² Ізза віна. Новеля Антона Крушельницького // Будучність. – 1899. – Ч. 9 и 10. – 1 н. ст. грудня. – С. 2–10.

⁸³ Мушля. З фантастичних оповідань Тора Гедберґа. Переклав М.[ихайло] Л.[озинський] // Будучність. – 1899. – Ч. 3. – 15 липня. – С. 2–4.

⁸⁴ Хома Нетяга. Новели Арне Ґарборґа // Будучність. – 1899. – Ч. 5. – 1 н. ст. вересня. – С. 2–4.

⁸⁵ В добрій вірі. Новели Редиярда Кіплїнґа. З англійського переклав Іван Петрушевич // Будучність. – 1899. – Ч. 6. – 15 н. ст. вересня. – С. 2–4.

⁸⁶ Юродивий [Бачинський Ю.] Слово правди о наших полїтичних партіях. (Допись з провінциі) // Будучність. – 1899. – Ч. 8. – 15 н. ст. жовтня. – С. 5–8; Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 686; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 208.

⁸⁷ Бачиньский Ю. Ґльосси до статї д. Юродивого «Слово правди о наших полїтичних партіях». (Статя надіслана.) // Будучність. – 1899. – Ч. 9 и 10. – 1 н. ст. грудня. – С. 11–14; Бачиньский Ю. Ґльосси до статї д. Юродивого «Слово правди о наших полїтичних партіях». (Статя надіслана.). (Дальше) // Будучність. – 1899. – Ч. 11. – 15 н. ст. грудня. – С. 5–8; Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 686; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: Історико-бібліографічне дослідження. – С. 208.

⁸⁸ Бегей І. Юліан Бачинський: соціал-демократ і державник. – К.: Основні цінності, 2001. – С. 27.

⁸⁹ Там само.

⁹⁰ Новинки. Політичні амфібіі … // Громадський голос. – 1899. – Нр. 21. – 1 листопада. – С. 175.

⁹¹ Новинки. Політичні амфібіі … // Громадський голос. – 1899. – Нр. 21. – 1 листопада. – С. 175–176; Химка Ж.-П. Український соціялізм у Галичині (до розколу в Радикальній Партії 1899 р.). – P. 49.

⁹² [Левицький Є.] Розвій новочасної нації в середній і західній Европі // Будучність. – 1899. – Ч. 3. – 15 н. ст. липня. – С. 4–8; Расевич В. Засади політичної незалежності України у програмі Української національно-демократичної партії // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Львів, 2000. – Вип. 7. – С. 233.

⁹³ Tomczyk R. Galicyjska Rusko-Ukraińska Partia Radykalna w latach 1890–1914. – S. 170.

⁹⁴ Расевич В. Виникнення та організаційні основи Української національно-демократичної партії // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів, 1997. – Вип. 32. – С. 119.

⁹⁵ [Охримович В., Левицький Є.] Нова партія, єї програма і орґанїзація // Будучність. – 1899. – Ч. 11. – 15 н. ст. грудня. – С. 2–5; Расевич В. Виникнення та організаційні основи Української національно-демократичної партії // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів, 1997. – Вип. 32. – С. 119–120; Расевич В. Засади політичної незалежності України у програмі Української національно-демократичної партії. – С. 233–234.

⁹⁶ [Охримович В., Левицький Є.] Нова партія, єї програма і орґанїзація // Будучність. – 1899. – Ч. 11. – 15 н. ст. грудня. – С. 2–5; Расевич В. Засади політичної незалежності України у програмі Української національно-демократичної партії. – С. 234–235.

⁹⁷ Будучність. – 1899. – Ч. 11. – 15 н. ст. грудня.

⁹⁸ Від Редакциі // Будучність. – 1899. – Ч. 11. – 15 н. ст. грудня. – С. 10.

⁹⁹ Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України (далі – ВР ІЛ), ф. 3, од. зб. 1621, арк. 91–93.

¹⁰⁰ ВР ІЛ, ф. 3, од. зб. 1621, арк. 93.

¹⁰¹ Возняк М. Іван Франко в добі радикалізму // Україна. Науковий двохмісячник українознавства. – К., 1926. – Кн. 6. – С. 160.

¹⁰² Грицак Я. «Молоді» радикали в суспільно-політичному житті Галичини. – С. 104; Расевич В. Виникнення та організаційні основи Української національно-демократичної партії. – С. 121; Кухар В. М. Громадсько-політична діяльність М. Грушевського (1894–1914 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «історія України». – Львів, 1997. – С. 15; Tomczyk R. Galicyjska Rusko-Ukraińska Partia Radykalna w latach 1890–1914. – Szczecin, 2007. – S. 173–174.

 

 

 

21.06.2019