Коли мені було десь дев’ять-десять років, я провів свій перший експеримент. Якщо в когось є старший або ж молодший брат, ви мене зрозумієте. Я старший, і коли в нашій сім’ї щось відбувалося, то мені діставалося першому. І я хотів донести це своєму батькові, а немає кращого варіанту, ніж провести експеримент.
Отож, я зайшов у кімнату і кажу своєму брату: «Олеже, плач!». І Олежик почав плакати. Тато, не розбираючись, в чому справа, забігає до кімнати і б’є мені по дупі. І тоді вже плачу я, і плачу реально.
І я кажу своєму батькові: «Тату, я проводив експеримент. Я хотів показати, що інколи ти приймаєш неправильні рішення – б’єш мене ні за що». А він мені відповідає: «А це, синку, щоб ти більше так не робив».
Але я не послухався свого тата, я продовжую займатися експериментами і зробив на цьому кар’єру.
Минулими вихідними в Івано-Франківську вже вп'яте відбулася конференція TEDx. 12 спікерів розповідали про нові технології, відкриття, лайфхаки, дослідження та просто корисні історії. Серед доповідачів Роман Шеремета — доктор філософії, доцент кафедри економіки Школи менеджменту Уезерхед при Університеті Кейс Вестерн Резерв (США).
Я б хотів розповісти про чотири невдалі експерименти.
Перший експеримент має назву «ефект кобри». В Індії свого часу було дуже багато кобр. Уряд вирішив платити людям за кожну вбиту кобру. Ідея нібито правильна і в теорії мала б працювати. Але в результаті фермери почали вирощувати цих кобр, аби потім вбити і здати уряду.
Згодом влада зрозуміла, що в неї немає грошей, аби заплатити за всі кобри, тому програму зупинили. А фермери не знали, що робити зі зміями далі, і випустили цих усіх кобр на вулиці. В результаті виявилося, що кількість змій не тільки не зменшилася, а навіть зросла.
Другий експеримент проводили у 1939 році в Кембриджі – місто в штаті Массачусетс у США. Проблема була проста – велика злочинність серед неповнолітніх, особливо серед хлопців. Вирішити цю проблему задумали за допомогою соціальної програми запобігання злочинності.
Вчені обрали 500 хлопчиків з бідних родин і випадковим чином поділили їх на дві групи. Перша група була контрольна, жила своїм звичним життям. А друга група отримала менторів, які у всьому їм допомагали.
Експеримент тривав п’ять років. Ідея правильна, і це, мабуть, був найбільший соціологічний експеримент у світі. Але 30 років потому, вже інші науковці, знайшли цих всіх хлопців. Вже дорослих чоловіків запитали: «Як ви думаєте, ця програма для вас була корисною?». Дві третини відповіли, що якби не ментор, то вони не знають, де б могли опинитися. Але аналіз об’єктивних показників засвідчив, що учасники експериментальної групи, порівняно з учасниками контрольної групи, вчиняли більше злочинів, більше зловживали алкоголем, частіше мали значні проблеми з фізичним здоров’ям і хворіли на серйозніші психічні розлади. Тобто програма замість того, аби допомогти – зробила гірше.
Ще один експеримент «дитячий садок» провели мої колеги в Ізраїлі. Буває, що батьки не забирають своїх дітей з садків вчасно. І вирішення цієї проблеми було досить банальне і просте – штрафувати батьків. Економічна теорія говорить проте, що це б мало спрацювати.
Для експерименту відібрали десять садків. В п’ятьох запровадили штрафи, а п’ять працювали як і раніше. Здогадуєтесь, які були результати? Кількість батьків, які спізнювалися, із введенням штрафу зросла. А в садках, де не було штрафів, ситуація залишилася стабільною. Все тому, що до введення штрафів не прийти за своїми дітьми було морально неправильно. А зі штрафами – ти заплатив і можеш не забирати своїх дітей.
Звісно, коли всі зрозуміли, що така система не працює, штрафи скасували. Однак батьки ще більше почали запізнюватися.
Четвертий експеримент – «гра довіри». Припустимо, у вас є 10 доларів і ви вирішуєте частину віддати мені. При цьому все, що ви мені дасте, помножиться на три. Тобто ви можете дати мені 10 доларів, я отримаю 30 і зможу вам віддати 15 доларів. Але можу й нічого не віддати, бо офіційно не підписую з вами контракту.
Так от, коли в таку гру грають реальні інвестори, з мільйонними статками, вони дають не 10, а 5 доларів. І навіть коли їм другий гравець повертає гроші, то вони нічого не заробляють на цій інвестиції. Це проблема, бо є недовіра. Вирішити цю проблему могло б правило мінімального повернення. Тобто людина інвестує і з часом отримує свою інвестицію назад. Ну гірше точно не мало б бути. Але, виявляється, може бути гірше. На практиці інвестиція знижується, тоді знижується довіра, а ресурси втрачають цінність.
Які висновки ви повинні взяти для себе? З першого експерименту ми бачимо, що стимули можуть привести до непередбачуваних наслідків. З другого експерименту ми бачимо, що суб’єктивні відгуки людей треба сприймати скептично, бо реальність може бути кардинально інакшою. З експерименту з дитячим садком випливає, що впровадження штрафів може знизити особисту моральну відповідальність людей. І останнє, коли ми впроваджуємо мінімальні стандарти, то люди просто до них опускаються.
Якщо ж брати якісь глобальні висновки для нашого життя, то перш за все пам’ятайте – кожну теорію потрібно протестувати. Ви можете помилятися, і теорія може бути помилковою, і логіка може вас підвести. Друге – невдалий експеримент може бути корисним. Третє – ми повинні розуміти, що можемо впливати на людську поведінку. І останнє: якщо ви хочете знайти відповіді на ваші запитання і змінити світ на краще, то проводьте експерименти.
Занотувала Ірина ГАВИЛЮК