В волоскій ґазетї Семигородскій "Tribuna", що виходить в Германштатї, в ч. 82-ім із 5 мая, появилась цїкава статя під заголовком "Din Bucovina", із Буковини. До тої статї подає редакция слїдуючу замітку: Дістаємо від одного нашого приятеля буковиньского слїдуючу допись і дивуєм ся, що єго еміненция митрополит, чоловік такий знаменитий, не вглянув ще до тепер в такі відносини; дивуємось також, що і ми дістаєм аж тепер відомости о тім, що дїє ся в архидиєцезиї буковиньскій.

 

Дописуватель каже:

 

"Ми сьвященники буковиньскі маєм 8-го мая н. ст. у Чернівцях збори. Добра річ, задля якої ми там маєм зійти ся." — Далї говорить ся в дописи, що мають порадити ся над полїпшенєм свого материяльного биту. Полїпшенє се конечне, бо сьвященник занятий щоденними клопотами за хлїбом насущним не може сповняти свої сьвященничі обовязки, як сего вимагає стан священничий. "Зачуваю, іде так далї в сїй дописи, що декотрі з молодших сьвященників наших, заміряють при тій нагодї обговорити також і иньші справи. Хочуть виявити, що їм лежить на серцю, а то, що наша консистория приносить велику шкоду нашій диєцезиї. В самій річи, мусить воно зовсїм лихо бути, коли рішились молодші говорити о тім вже аж публично. Коли молодий сьвященник рішає ся на оттакий крок, то вже певно, що він мусить мати до того певні причини.

 

Не знаю я о всїх тих річах. Але й менї не подобаєть ся богато дечого. Деякі совітники поводять ся вже таки занадто нечемно і не полїтично. Повинні они прецїнь знати, що коли-б не слїпе щастє, то они-б сегодня також сидїли хто знає де в якім сїльци такими самими попиками, як і ми.

 

Наше духовеньство образоване так високо, як жадне иньше в цїлій православній церкві. Хочемо, щоб нас трактовано як своїх співробітників, а не як наймитів. Нехай собі возьмуть примір від лагідного і вітцївского поведеня єго еміненциї митрополити.

 

Говорить ся много о непотизмі. Я не хочу в сїй справі говорити, лиш питаю сам себе, як може непотизм истнувати, коли після реґуляміну консисторияльного не сьміє жаден член кoнcисторияльний брати участь в тім засїданю, де ходить о справу родини якогось із совітників.

 

Коли-ж справдї є непотизм і дає о собі чути далеко й високо, що він є, то може се лиш таким чином бути, що посвоячений совітник полагоджує свої потреби на засїданю через своїх приятелів присутних на засїданю.

 

Можлива річ, що коли-б мав А. який интерес, то Б. і. В вже полагодять той интерес і отцеви А., а за те має А. обовязок віддячитись в данім разї отцям Б. і В. Не знаю, чи оно так дїйсно є, але побачимо се з даних, які нам подадуть на зборах молодші наші брати. Але може бути й таке!

 

Ті панове совітники, що завязали отсю приязнь урядову, мають більшиньство в консисториї власне за для тої звязи, тай тому верховодять вони в консисториї. Власть заслїпляє і робить навіть із найшляхотнїйших людий тиранів, не то з таких слабих смертельників як ті панове.

 

Тому думаю, що було би найлїпше, коли-б не являлись тоті заприязнені панове анї оден на засїданях, тоди, коли ходить о справи родинні хоть би лиш одного з них. Тим показали-б они, що любять безпартийність. Але най роблять, що хочуть, ми знаєм, що митрополит сам, коли переконаєсь о тім, то буде першим, що положить всему конець, вдарить по сїдлї так, аби зрозумів кінь, і подасть лїк на наші лихі і нездорові стосунки. А бракує лиш то, щоби довідав ся преосьвященний о тих непорядках, які дїють ся, для того добрий то спосіб на се, який придумали наші брати молодші.

 

Але о тім нема жадного сумнїву, що функциї консисторскі, хочу казати, функциї референтів сповняються з найбільшим незнанєм і без щирої волї.

 

Нема на цїлій Буковинї анї одного уряду, котрий би був більше занедбаний, як консистория; там анї порядку анї належитої працї.

 

Бажали-б ми справдї, щоби панове совітники більше заняли ся порученими справами їх ресору, а меньше.... Без сумнїву тим могли-б ся поправити хиби, які повстають з поводу не конче великої талантливости і не конче взірцевої ...тих панів.

 

Але врештї не пристоїть нам судити їх поведенє і талант, ми лиш просим о добру волю і працю в всяких справах, як се повинно бути в кождім урядї.

 

Як не має нас обурювати се, коли попри те, що я знаю, єсть також правда, що пишуть ґазети, і що мають опубликувати наші молодші брати на зборах.

 

Наш преосвященний єсть чоловік, в котрого руцї сконцентрована доля полїтична, культурна і церковна Буковини. В послїдних роках справи полїтичні були дуже оживлені, і преосьвященний мав тяжкі борби вести, в котрих совітники єму не дуже помагали, ба навіть єго деколи опускали. Ми добре розумієм, що занятий дуже важними для нас планами полїтичними і культурними, вірив він, що може цїлковито спуститись в меньших справах на своїх совітників. А тут, дивись, заїхали ми возом в болото. Здаєть ся, що ті люди надужили єго довірія.

 

Але нехай лиш кине єго еміненция оком на непорядки і він, яко великий і рішучий чоловік, пізнає зараз зле і яко чоловік шляхотний і добрий, направить зло, видячи, які прикрости мусим ми зносити з тої сторони.

 

Лише просили-б ми наших молодших братів, щоби були вирозумілі і справедливі, і щоб не дались руководити особистою ненавистю і пристрастю."

 

Отак говорить Волох, дописуватель Трібуни! А що сталось! Оно не прийшло до отих заповіджених протестів і заявлень молодших сьвященників на тих зборах. Хто знає? Може прийшли "молодші брати" тим часом до переконаня, що не конче чисто стоїть і з шляхотностю і снраведливостю самого митрополити, як се дописуватель "Трібуни" запевняє; і се може бути, коли полїчити всїх тих кревняків самого митрополити, котрих піднесло в гору єго становиско на ті містця, де би они нїколи себе не були видїли.

 

На більше не змоглись тоті раби Божі на спімнених зборах, як на те, що рішили не передавати свою просьбу о поліпшенє платнї до мінїстерства через руки консисториї, а післати просто до Відня. Оно врешті не був би й се маловажний вираз недовірія цїлого духовеньства буковиньского до теперішних совітників консисторских, коби то були люди, що розуміли-б той вираз. Але таким совітникам не помагають такі делїкатнійші знаки невдоволеня; тут треба би робити як Христос робив з фарисеями і книжниками, що торгували правдою.

 

Для нас важна ся допись ще головно тим, що тут із уст самих Волохів довідуємо ся, що владика Сильвестер замість назити церкви займає ся справами полїтичними; що не на користь Русинів, се ми добре відчуваємо!

 

Буковина

 

08.06.1894