Львів, 8 червня.

 

З власного досвіду знаємо, що з продовжуванням війни зростають тягарі, які поносить кожний член суспільности. У парі з тим повинна зростати готовість людей ввічливою поведінкою у щоденному житті взаємно собі помагати в поборюванні щоденних труднощів. Це повинен мати на увазі купець, що обслуговує покупця при прилавку. Купець мусить своїм званням виконувати важну суспільну функцію, він повинен пам'ятати, що він має заспокоювати потреби своїх співгромадян-покупців, а не навпаки. Коли хочемо, щоб чемно й ввічливо обходилися з нами, мусимо самі так само поступати супроти інших. Це відноситься до обох сторін: купця і його клієнта, бо той останній мусить пам'ятати, що й тягарі купця стаються щораз тяжчі. Коли покупець повинен старатися не обтяжувати купця зайвими питаннями та не забирати йому дорогого часу на розмову, то знову купець не сміє забувати, що в його власному інтересі є подати річеві й докладні відповіді. Не треба теж забувати про те, що ввічлива поведінка з покупцем лекше приводе його до зрозуміння того, що купець не завжди може заспокоїти його бажання і тому скоріше погодиться з ввічливою відновною відповіддю, як зі шорсткою і непривітною поведінкою.

 

Львівські вісті

 

09.06.1944