Менше місяця залишилося до наступного «Leopolis Jazz Fest», найбільшого свята джазу в Україні. Нинішній фестиваль 9-й, перед’ювілейний, зберіг свій п’ятиденний формат і триватиме від 26 по 30 червня.

Події, як і всі останні роки, відбуватимуться на трьох майданчиках: головна сцена імені Едді Рознера в Парку культури й відпочинку ім. Богдана Хмельницького, сцена на площі Ринок та сцена у дворі Палацу Потоцьких. Останні дві – вільні. Проте для того, щоб стати свідками подій на головній сцені, теж не обов’язково купувати квитки, оскільки в парку будуть розгорнуті декілька великих фан-зон, де можна буде спостерігати всі концерти наживо на великих екранах у безпосередній близькості до епіцентру.

Як і завжди, головний магніт львівського опен-ейру, що притягує інтерес українських і не тільки українських любителів джазу,  – це  хедлайнери фестивалю. І, як і завжди, вони представлятимуть спектр різноманітних стилів. Чи було це задумом організаторів, чи так збіглося, але можна сказати, що склад хедлайнерів та музика, яку вони виконують, цього разу відповідає уподобанням найширшої аудиторії усіх, хто має хоч якийсь смак до джазу і просто хоче зануритися у святкову атмосферу піднесеного настрою.

На гостей фестивалю чекають і перші зустрічі з легендами джазу, і нові виступи хедлайнерів минулих фестивалів, і відкриття нових імен.

Утім, час перейти до персоналій.

Французький піаніст Адрієн Брандейс.

Відкриє фестиваль на сцені імені Едді Рознера молодий французький піаніст Адрієн Брандейс (Adrien Brandeis), який лише торік устиг записати зі своїм квінтетом дебютний альбом «Euforia», проте його музична кар’єра стрімко пішла вгору після здобуття міжнародної премії LetterOne «Rising Stars» Jazz Award. До речі, одним із членів журі є минулорічний хедлайнер львівського фестивалю – британський співак Джеймі Каллум, і також ми мали змогу, хоча й коротко познайомитися, з позаминулорічним володарем цієї премії –  гітаристом Томом Ібарра, який рік тому виходив на сцену разом з Маркусом Міллером. Квінтет Адрієна Брандейса грає переважно афрокубинську та латиноамериканську музику: інколи це самба, але насамперед сальса, сальса, сальса… Запальна й нестримна. Тож уже на першому концерті глядацький зал має всі шанси перетворитися на танцювальний майданчик, годі вже казати про фан-зони.

Техаський гурт «Snarky Puppy».

Слідом за цим на сцену вийдуть гості з-за океану –  гурт, що за останнє п’ятиліття став майже культовим. «Snarky Puppy» бажаний гість на всіх найбільших джазових фестивалях світу. Група з’явилася 2004 року в Техасі й не бажає міняти своє місцезнаходження, хоча шлях на джазовий Олімп зазвичай значно коротший, якщо його починати в Нью-Йорку. Не дивно, що сходження на вершини світової слави в гурту зайняло десять років. У 2015 році одна з пісень шостого альбому групи отримала нагороду Гремі за краще виконання R&B. А слідом у 2016 та 2017 ще два альбоми («Sylva» та «Culcha Vulcha») були відзначені премією Гремі за кращий сучасний інструментальний альбом року. «Snarky Puppy» виконують вельми різноманітну суміш джазу, року і фанку, інколи звертаючись до афрокубинських та латиноамериканських ритмів або тем зі східним чи африканським забарвленням. Ще один секрет привабливості гурту – мистецтво аранжування. Техасці вдало поєднують групи струнних або духових з електричними й електронними інструментами та органом Гаммонда, досягаючи потужного, глибокого багатошарового звучання. Їхню музику можна слухати просто з чуттєвою насолодою, а можна з інтелектуальною, стежачи за розвитком і перебігом ліній. Вона розважає, відриває від землі, вводить у запаморочення й водночас розбурхує уяву, запрошує до подорожі. Одне слово, «Snarky Puppy» – група по-справжньому великого стилю, що має численну армію прихильників у всьому світі, й остання, певно, зросте після виступу гурту у Львові.

 Етьєн Мбаппе з власним проектом «Etienne Mbappe & the Prophets».

Камерунський бас-гітарист Етьєн Мбаппе вже мав нагоду справити враження своєю майстерністю на аудиторію нашого фестивалю декілька років тому в складі проекту славетного гітариста Джона Маклафліна «The 4th Dimension». Нині він сам – хедлайнер «Леополіс Джазу» з власним проектом «Etienne Mbappe & the Prophets» (27 чеврня). Етьєн Мбаппе набув величезного й різноманітного досвіду, граючи з європейськими й американськими музикантами, перш ніж вийшов на рівень співпраці з зірками першого рівня. Спершу це була участь у гурті Джо Завінула «The Zawinul Syndicate». Встиг він долучитися до запису останнього альбома Рея Чарльза. А дещо пізніше – тривала співпраця з Джоном Маклафліном. Етьєн Мбаппе – віртуоз з надзвичайно м’якою манерою гри, здатний сам-один влаштувати шоу. А його проект «The Prophets» зі складом: фортепіано, гітара, саксофон, труба, скрипка й барабани, –  це доволі різноманітна, бадьора й подекуди пронизана внутрішнім ліризмом музика, своєрідний сплав фольклорних елементів (і не тільки африканських), фьюжн та міських танцювальних стилів: європейських та південноамериканських. Згадується трохи призабуте слово – worldmusic. Тут є місце і пружним ритмам, і стихії усної оповіді.

Канадська співачка й піаністка Дайана Кролл. 

«Полювання» на наступного хедлайнера організатори львівського опен-ейру, за їхнім власним визнанням, почали ледь не з першого фестивалю. Справді канадська співачка й піаністка Дайана Кролл (Diana Krall) – одна з найбільш запотребуваних (і, як кажуть, одна з найбільш високооплачуваних) джазових виконавців у світі. Проблема полягала у незбігах у розкладі виступів співачки з розкладом львівського фестивалю. Врешті, п’ятиразова володарка (плюс вісім номінацій) премії Гремі Дайана Кролл має виступити на «Leopolis Jazz Fest». Зовнішня врода, харизма, м’яка, інтимна манера співу, елегантний піанізм. Але секрет успіху співачки не тільки в цьому. Значну частину її репертуару складає так звана Great American Songbook (Великий американський пісенник), умовна назва, що охоплює популярні американські пісні 20-х-60-х років ХХ ст., чимало з яких стали джазовими стандартами. Проте завдяки Дайані Кролл це визначення знано розширилося, охопивши босанову та багато хітів поп- і рок-музики. Її меланхолійна, лірична манера співу (майже все, що вона співає, отримує особливе забарвлення) виявилася настільки синтетичною й своєрідною, і настільки доступною й універсальною, що завоювала прихильність значно ширшої аудиторії, ніж лише любителі джазу. Найбільш успішні її альбоми роками трималися у топ-чартах журналу «Billboard», добираючись інколи до першої десятки, і здобули статус золотих та платинових.

Слід додати, що команда музикантів співачки включає в себе відомих музикантів, що самі могли би бути хедлайнерами фестивалю: видатний джазовий саксофоніст Джо Ловано, гітарист Марк Рібо, барабанщик Каррім Ріггінс.

Джазовий піаніст Кенні Баррон.

П’ятниця, 28 червня, на фестивалі, мабуть, найбільш очікуваний день для затятих любителів джазу. Кожен рік фестиваль дарував його гостям особисте знайомство з кимось із справжніх легенд. Цього разу це славетний піаніст Кенні Баррон (Kenny Barron), один із п’яти-семи найбільш шанованих і найвпливовіших представників джазового піанізму декількох останніх десятиліть, одинадцятиразовий номінант на премію Гремі. Його ім’я внесене до американської Зали слави джазу. А його дискографія як лідера нараховує більше п’ятдесяти альбомів, і ще в записі кількох сотень він взяв участь  як сайдмен. Впродовж кар’єри його партнерами були Діззі Гіллеспі, Джеймс Муді, Чет Бейкер, Стен Гетц, Джордж Бенсон, Бенні Картер, Рон Картер, Біллі Кабем, Ларрі Корріел, Елла Фітцджеральд, Майкл Френкс, Бенні Голсон, Джим Голл, Джо Гендерсон, Фредді Габбард, Елвін Джонс, Лі Коніц, Юсеф Латіф…  І цей список зірок джазу першої величини можна ще продовжувати. Свій останній альбом «Concentric Circles» Баррон записав торік у складі квінтету. Це вельми різноманітний ритмічно й гармонійно акустичний джаз вищого гатунку з домішкою афрокубинських та латиноамериканських ритмів. До Львова музикант завітає також зі своїм квінтетом, у складі якого як досвідчені виконавці, зокрема, один із найвідоміших сучасних саксофоністів Маркус Стрікленд, так і зовсім молоді, як-от висхідна зірка чудовий трубач Райлі Малгеркар.   

Віртуоз вокальної імпровізації Боббі Макферрін.

Другий хедлайнер п’ятниці представлення, мабуть, не потребує. Достатньо просто сказати, що це Боббі Макферрін, зустріч з яким шість років тому мають пам’ятати постійні гості фестивалю. Боббі Макферрін – неперевершений віртуоз вокальної імпровізації, людина-оркестр, майстер інтерактивного перформансу з аудиторією і один із небагатьох музикантів, які вносять у джаз духовну, ба навіть містичну складову. Концерт Боббі Макферріна – завжди питання: «Чим він здивує цього разу?» і завжди подія, непередбачувана й незабутня.

Британський джазовий виконавець Джон Клірі.

Субота, 29 червня, спочатку принесе глядачам знайомство з британським піаністом, співаком, автором пісень Джоном Клірі (Jon Cleary) та групою «The Absolute Monster Gentlemen», всі члени якого походять з Нового Орлеана. Джон Клірі співпрацював з такими зірками, як Тадж Махал, Ерік Клептон, Джон Скофілд та іншими. А 2016 рік приніс йому Гремі за кращий альбом регіональної музики. І не дивно. Адже, як зазначає сам музикант, він 20 років вивчав музичну культуру Нового Орлеана. Джона Клірі часто називають насамперед блюзовим музикантом, проте його музика, виконувана разом з гуртом «The Absolute Monster Gentlemen» є доволі різноманітною. Тут присутній і блюз, і рок-н-рол, і афрокубинські ритми, і R&B, і джаз-рок у стилі, що припаде до смаку шанувальникам таких славетних гуртів, як Chicago, Steely Dan або лідера останнього Дональда Фейгана. Утім, її ритмічна розкутість і хвацькість знайдуть відгук і в тих, хто про них ніколи не чув. Адже кредо Клірі: «Музиканти не йдуть на пенсію, вони грають, доки не падають мертвими».

Легендарний Чік Корія, захоплений фламенко.

Також субота подарує нову зустріч із музикантом, якого теж немає потреби представляти, тим більше, що лише два роки тому він вже виступав на сцені ім. Едді Рознера. Проте Чіка Корії забагато не буває. Цього разу 22-разовий володар Гремі привозить цілковито новий проект. Якщо два роки тому це був електричний бенд, то новий проект і бенд має красномовну назву «The Spanish Heart Band». Стильовою особливістю, навіть інтригою цього проекту є звернення до музики фламенко. Певно, ми почуємо старі теми, як-от «Spain» та «Sometime Ago / La Fiesta», але в новому стильовому забарвленні. Захоплення іспанською темою почалося в Чіка Корії після зустрічі з гітаристом фламенко Пако де Лусією. У складі нового гурту вісім музикантів, двоє з яких належали саме до бенду Пако. А несподіванкою цього проекту є участь танцюриста фламенко Ніно де Лос Рейес.

Упродовж цих чотирьох днів триватимуть також концерти на сцені на площі Ринок, а з четверга по суботу працюватиме і сцена у дворі Палацу Потоцьких. Перед глядачами пройде різностильна й різнобарвна команда виконавців із Швейцарії, Франції, Австрії, Ізраїлю, Литви Данії, Німеччини, Італії і, звісно, України, яка буде представлена цього разу на» Леополіс Джаз» чотирма проектами: фортепіанне тріо Андрія Показа з Одеси, ансамбль «DZ’OB», що грає ексцентричний синтез різних стилів від авангарду до академічної музики, гурт «Dao Park», що порадує слухачів сумішшю сучасних танцювальних стилів, і потужний проект, в якому поєднаються «Танок на майдані Конґо», джазовий бенд «Схід-Side» та біг-бенд Денніса Аду. Не пропустіть цей небувалий виступ у п’ятницю 28 червня о 17.00 на площі Ринок.

Лишилося представити тільки хедлайнерів останнього дня (неділя 30 червня), в який працюватиме тільки головна сцена фестивалю і який виглядає як своєрідний бонус.

Американський співак і піаніст Пітер Сінкотті.

Отже, американський співак і піаніст Пітер Сінкотті (Peter Cincotti). Для характеристики цього музиканта критики вживають розгорнуту формулу «поп-співак, на якого вплинув джаз». За цим стоїть той факт, що Пітер Сінкотті починав у традиції так званих крунерів, тобто співаків у стилі свінг, зокрема наслідуючи свого вчителя – співака й піаніста Гаррі Коника-мол. Утім у подальшому Пітер почав виконувати музику ближчу поп- та рок-музики, і тут на нього чекав приголомшливий успіх. Уже другий його альбом потрапив на другу сходинку списку Billboard.  Його останні альбоми «Metropolis» та «Long Way from Home» – це суцільний мелодійний поп та легкий рок. Хоча фортепіанні соло, стрімкі або ліричні, продовжують нагадувати про джазове минуле співака.

А завершить фестиваль відома R&B співачка Ліза Стенсфілд (Lisa Stansfield) з Британії, володарка численних музичних нагород, чиї пісні неодноразово потрапляли до топ-десятки хіт-парадів як у Британії, так і в Сполучених Штатах. Достатньо згадати її пісню «All Around the World», що, певно, на слуху навіть у тих, хто ніколи не цікавився цією співачкою.

Британська співачка Ліза Стенсфілд.

Програма останнього дня – як, до речі, і першого, апелює до найширшого кола любителів музика. І в цьому неважко угледіти цілком зрозумілий задум організаторів дати можливість публіці просто розважитись, або ж «відірватись» наостанок. Які тут можуть бути заперечення?

Фото: офіційний сайт фестивалю «Leopolis Jazz Fest»