Цього тижня Сербія і Косово опинилися за крок від масштабної збройної сутички. Причиною стала поліційна операція косовських силовиків, яку в Белграді потрактували як «антисербську».

 

 

Зранку у вівторок, 28 травня, сили спеціального призначення Косова розпочали масштабну антиконтрабандну операцію на півночі краю, де мешкають переважно етнічні серби. У її ході було арештовано 23 особи, серед них 19 поліціянтів, 11 з котрих були сербами. Як заявила влада Косова, всі затримані причетні до контрабанди зброї та хабарництва. Цікаво, що серед затриманих виявився росіянин, причому представник місії ООН у Косові Міхаіл Краснощоков. До нього ми ще повернемося.

 

Під час операції косовські силовики наразилися на потужний спротив місцевого населення. У місті Зубін Поток мешканці навіть влаштували міні-майдан: зводили барикади, палили шини, щоби завадити просуванню правоохоронців на броньованих автомобілях, а також кидали в поліціянтів каміння. У відповідь спецпризначенці застосував ґумові кулі та сльозогінний газ. Постраждали люди з обох боків барикад.

 

На тлі цих подій у Косові армія Сербії була приведена в повну бойову готовність. Речник сербського уряду Марко Дьюріч звинуватив косовську поліцію в спробі вигнати етнічних сербів із Косова і «поставити під загрозу мир у реґіоні». У разі подальшої ескалації подій сербські військовики були готові до інвазії в Косово.

 

Тут варто дещо пояснити тим нашим читачам, котрі не особливо ретельно пильнували за подіями в колишній сербській провінції Косово упродовж останніх двох десятків років. Сербія втратила контроль над цією територією після збройного конфлікту з косовськими албанцями, котрі становили понад 90 відсотків тамтешнього населення. На захист албанців виступили США та деякі інші члени НАТО. Тож у Белграда не було жодного шансу виграти в протистоянні.

 

2008 року Республіка Косово проголосила незалежність. І як незалежну державу її визнають уже 102 країни світу. Сербія, звісно, визнавати незалежність своєї провінції не забажала.

 

Статус Косово обговорювався на перемовинах між Белградом і Приштиною, які проходили в Брюсселі за участі міжнародних посередників. Утім діалог зайшов у глухий кут.

 

Населення Косово становить приблизно два мільйони осіб. 100 тисяч з них – це етнічні серби, котрі мешкають компактно у складі 10 громад на півночі Косова. За попередньою домовленістю між Приштиною і Белградом на цих територіях не діє підпорядкована уряду Республіки Косово поліція.

 

Проте останнім часом у сербському політикумі з’являться чимраз більше людей, не обтяжених косовською ностальгією і мислячих прагматично. Вони поки що несміливо, хоч і щоразу впевненіше висловлюють думку, що в довгостроковій перспективі, можливо, було б навіть краще, якби сербське населення Косова переселити на суто сербську територію. Белград і Приштина досягнули б певного консенсусу, пішовши на компроміс. І тоді намалювалася б чітка смуга кордону. Серби й косовари забули б про ворожнечу, а в Белграда б з’явилася світла перспектива членства у Європейській Унії та НАТО.

 

Чимраз більше до такої позиції схилявся президент Сербії Александр Вучич. Буквально напередодні згаданої операції в Косові він виступив у парламенті зі закликами про компроміс.

 

 

«Сербія повинна визнати, що втратила контроль над Косовом, своєю колишньою південною провінцією, і повинна шукати компроміс, щоб нормалізувати відносини з Приштиною», – заявив Вучич.

 

Ці слова президента викликали обурення в представників правого політичного табору. Вони звинуватили Вучича в тому, що той «зрадник, «служить косовській владі» і поступово готує ґрунт для «відмови від Косова».

 

Хоча всі мислячі люди чітко розуміють, що Косово й так давно втрачене Белградом. Реваншистські потуги нічого не принесуть, окрім шкоди самій Сербії, котра може втратити перспективи європейської та євроатлантичної інтеґрації. Пригадаймо, як нещодавно Македонія мусила притамувати свою гордість і змінити назву країни, щоб отримати перспективу членства в ЄУ й НАТО. Так і Сербія повинна відпустити абсолютно непотрібне їй Косово.

 

У цьому контексті хочеться згадати, як майже чотири десятиліття тому єгипетський президент Анвар Садат, перейшовши на бік прагматизму, вирішив визнати Ізраїль і змінити ворожнечу на співпрацю зі США. Щоправда, для нього самого все це погано скінчилося: шостого жовтня 1981 на нього через це рішення було скоєно атентат і він був убитий своїми ж вояками прямо на військовому параді.

 

Чи може така ж доля очікувати на Александра Вучича? Можливо. Згадати хоча б такого виразного проєвропейського прем’єр-міністра Сербії, як Зоран Джинджич. Він чітко повів країну в бік європейської інтеграції, але 12 березня 2003 року в Белграді його зупинила куля снайпера. Причому, як потім з’ясувалося, скоїв цей злочин заступник командира загону спеціального призначення МВС Сербії.

 

Але повернімося до поліційної операції. Косовська поліція заявила, що операція у вівторок була результатом розслідування, яке тривала кілька місяців щодо злочинних груп, причетних до контрабанди, зловживання владою, незаконної торгівлі та хабарництва. Прем'єр-міністр Косова Рамуш Харадінай запевнив, що операція проводилася винятково проти організованої злочинності.

 

Можливо, так воно і є. Утім проводити таку масштабну операцію в районі проживання сербського населення саме після згаданого виступу сербського президента було вкрай непродуманим кроком. Вучичу тепер доведеться натиснути на гальма в справі компромісу з Косовом. Не може ж він домовлятися з тими, хто так брутально поводиться зі сербською меншиною. Щобільше, президент мусив вдатися до мілітарної риторики й заявити: «Наша армія за будь-якої серйозної загрози порядку в Північному Косово і Метохії буде захищати наших людей».

 

Тепер, як і було обіцяно, повернімося до затриманого косовською поліцією росіянина. Як з’ясувалося, косовські спецпризначенці його не лише затримали, а й добряче потовкли, тож він мусить тепер лікувати в шпиталі забої ока та щелепи. Кремль вустами речниці МЗС Росії Марії Захарової висловив уже гнівний протест щодо дій косовських правоохоронців.

 

 

А хто ж такий Міхаіл Краснощоков? Російський дипломат? Чи, може, аґент російських спецслужб, який прикривався дипломатичною недоторканністю? Його поведінка під час операції косовських правоохоронців схиляє до другої відповіді. Адже, як з’ясувалося, він крутився біля сербів, котрі чинили опір поліції. Ймовірно, що під’юджував їх. «Ми затримали його в районі барикад, зважаючи на його участь у перешкоджанні діям загону спецпризначення», – розповів керівник місцевої поліції Рашит Калай.  

 

Що ж, нічого дивного. Європейська, а особливо євроатлантична інтеґрація Сербії – це страшний сон для Москви. Зрозуміло, що Кремль докладає всіх зусиль, аби не допустити цього. Один зі шляхів – усіма способами перешкоджати компромісу між Приштиною та Белградом. Свого часу Москва так само намагалася не допустити домовленості Атен зі Скоп’є, аби заблокувати європейську та євроатлантичну інтеґрацію Македонії. Македонський план Кремля провалився – сербський, на жаль, ще живий.

 

31.05.2019