Завжди здавалося, що заможні – ніби «інакші». І не лише щодо того, чим вони володіють, а й самі собою. Наукових досліджень, які б підтверджували чи спростовували цю тезу, не так багато. Тож вивчені лише окремі аспекти особистості багатіїв – наприклад, наскільки егоїстично або соціально вони поводяться. Що ж ми знаємо сьогодні?
Зображення: Colourbox.
Часто цитують американського письменника Френсіса Скотта Фіцджеральда, який сказав: «Багаті не такі, як ти і я». Ернест Гемінґвей, кажуть, відповів: «Так, у них більше грошей». У своїй новелі «Хлопчина-багатій» (1926) Фіцджеральд написав, що багаті не лише мають більше грошей – у них інша особистість.
Нещодавно команда вчених, що складалася з шести економістів та психологів із Мюнстерського, Майнцького, Берлінського університетів, задалася цим питанням, здійснивши великомасштабне дослідження. Вони опитали 130 заможних людей і на підставі отриманих відповідей створили їхній профіль. Наступний крок – цей профіль вони порівняли з загальнонаціональними тенденціями.
Серед моделей, які застосовують, щоб описати різні типи особистості, є так звана теорія великої п’ятірки. Коротку формулу тесту на велику п’ятірку і проходили в цьому дослідженні заможні люди. При цьому визначали п’ять рис їхнього характеру: 1) сумлінність. Тут йдеться про те, наскільки хтось цілеспрямований, організований, пунктуальний, витривалий та цілеорієнтований; 2) невротизм, тобто вчені аналізували психічну стабільність людини – наскільки вона боязлива та невпевнена, нервова; 3) комфортність у спілкуванні: береться до уваги вміння знаходити спільну мову з іншими або, навпаки, конфліктувати з ними; 4) екстравертність. Важливим критерієм тут є скерованість назовні: енергія, позитивні емоції, домінування тощо; 5) відкритість до нового досвіду – вимірювали зацікавленість у тому, щоб опинятися в невідомих раніше ситуаціях.
Отже, коли порівняли ознаки середньостатистичної особистості з ознаками заможних людей, яких опитали науковці, з’ясувалося, що вони: емоційно стабільніші, тобто менше невротичні; більш екстравертні; відкритіші до нового досвіду; менш комфортні в спілкуванні, тобто конфліктніші; сумлінніші.
Крім тесту великої п’ятірки, науковці дослідили ще дві риси багатих людей – нарцисизм і локус контролю. Щодо першої – заможні люди більш нарцисичні. Щодо другого – у них радше інтернальний локус контролю. Це означає, що заможні радше погодяться з думкою «твоє життя проходить так, як ти його проживаєш», ніж із фразою «те, що досягають у житті, залежить від долі або фортуни».
Ці результати збігаються з тими, що були опубліковані в моїй дисертації «Психологія надбагатих». Для свого дослідження я взяв інтерв’ю в 45 осіб, що були значно багатші, ніж ті 130, яких нещодавно опитали шестеро німецьких учених. Більшість були мільйонерами, що самі себе створили, «найбідніші» з них володіли майном від 10 до 30 мільйонів євро, проте переважно мали більше – від 30 мільйонів до одного мільярда євро. Серед респондентів було кілька мільярдерів.
Дослідження психології надбагатих закінчилося таким висновком: багаті психічно дуже стабільні (тобто менш невротичні). Виявилося також, що вони особливо відкриті до нового досвіду, більш екстравертні, сумлінніші, але не завжди з ними легко спілкуватися.
На відміну від опитувань 130 осіб, про які йшлося вище, дослідження 45 надбагатих передбачало детальні глибинні інтерв’ю, кожне з яких тривало до двох годин. Тобто надбагаті не лише заповнювали коротку форму тесту великої п’ятірки, вони також відповідали на детальний перелік з 50 питань.
Ще одним важливим результатом дослідження стала констатація: надбагаті часто нонконформісти. Вони радо пливтимуть проти течії і не матимуть жодних проблем із тим, щоб суперечити панівній думці. Часто від цього вони навіть отримують задоволення. Також виявилося, що супербагаті частіше ухвалюють рішення зопалу – вони покладаються радше на свою інтуїцію, а не на детальний аналіз.
Особливо важливо: невдачі та поразки багаті переживають інакше, ніж більшість людей. Зазвичай ми схильні брати на себе відповідальність за успіхи, але причину невдач і поразок шукаємо в інших. У багатих це не так, як засвідчують інтерв’ю: вони шукають причину радше в собі, а не в зовнішніх обставинах чи інших особах. Це дає їм відчуття влади: якщо це я, то я ще все можу виправити. Моє життя контролюю я сам – не інші.
Існує чимало причин, чому деяким людям вдається стати багатими, іншим – ні, але специфічне поєднання особистісних рис, які виявили обидва дослідження, напевно, становлять одну з них. Тобто багаті стають багатими, бо поводяться інакше, ніж інші. А поводяться так, бо мислять інакше, ухвалюють рішення та реагують не так, як більшість людей. Вочевидь, Фіцджеральд мав рацію: «Багаті – не такі, як ти і я».
Райнер Зітельман – історик, соціолог і дослідник достатку. Він є автором книги «Психологія супербагатих».
Для свого докторату Райнер Зітельман опитав 45 надбагатих німців, статки яких становили від 10 мільйонів до кількох мільярдів євро. Інтерв’ю відбувалися впродовж 2015– 2016 років, їхнє розшифрування зайняло 1740 сторінок.
Крім того, кожен респондент проходив тест на визначення особистісних рис, що передбачав 50 питань. Пізніше Зітельман опублікував свою дисертацію під назвою «Психологія супербагатих» у видавництві «FinanzBuch».
Rainer Zitelmann
Neue Studien zeigen: Wie sich Reiche von anderen Menschen unterscheiden
Focus, 24.05.2019,
Зреферувала С. К.