Нема на світі більшого добра як здоровлє. Без нього не має жадного значіння ні богатство, ні слава, ні щастє. І не має знова більшого зла як слабість.

 

Вона робить чоловіка нездібним до праці, неспосібним до життя і його уживання. Дає йому терпіннє і вкорочує нераз його життя.

 

Сміло можна сказати, що лікарі є найбільшими добродіями людства, тому що вертають хорим людям здоровлє. Але не самі лікарі це роблять. Ix головне завданнє полягає на тім, щоби означити рід слабости, установити діагнозу і приписати хорому такий лік і таке захованнє, якого вимагає його стан.

 

Натомість ціле виконаннє приписів лікаря, точне чуваннє над станом хорого і моральний на нього вплив не належить вже до лікаря, тільки до сестри милосердя.

 

Від інтелігенціі, вишколення і почуття обовязку сестри милосердя залежне здоровлє хорого в тій самій мірі, як і від поступовання лікаря.

 

Ці дві річи, іменно: зарядженнє лікаря і його виконаннє, подають собі руки і доповняються взаімно. Одно без другого не дасться подумати.

 

Всюди хорий мусить мати опіку — без якоі приписи лікаря осталиби даремними і безуспішними. В родині опікуються хорим мати або сестра, в шпиталі відповідно вишколена сестра милосердя.

 

Становище і значіння доброі сестри милосердя є так само важне як доброго лікаря і так само як совісний лікарь мусить і совісна сестра милосердя добути всіх своіх сил, щоби сповнити взятий на себе важкий обовязок. І якогоб заняття не шукала для себе в своім визволенню женщина, — заняттє і становище сестри милосердя являється для неі найприступнійшим, найбільше відповідним і шляхотним.

 

Без огляду на субєктивний момент, що деякі жінки через своє ніжне чуттє і матірну дбалість передовсім надаються до сего, щоби опікуватися хорими, які тужать за ніжною рукою, є становище сестри милосердя взагалі найбільш шляхотне і найбільш потрібне.

 

Сестра милосердя сповнює найкраще заповідь любови ближнього.

 

І коли шпиталі потребують сестер милосердя в часі мира, щож говорити доперва про час війни, яка кидає тисячі здорових людей на ложе слабости, а які як ранені або хорі потребують передовсім повноі посвяти-опіки.

 

Давнійше любов ближнього приказувала нам ходити коло хорих, сьогодня в часі війни появляються два нові моменти, що кажуть жінці посвятити всі свої сили хорим. Бо ті хорі, що виповнюють наші шпиталі, це наші жовніри, це наші героі, які своі рани і своє здоровля поклали на жертвеннику любови до своєі рідноі землі. Свята пролита іхня кров, святі іхні рани! По друге, обовязком кожнього з нас є, ратувати життє горожан нашоі держави і членів нашоі націі, а це може статися через сповнення обовязку супроти хорих і ранених і через совісну опіку над ними, бо тільки в цей спосіб можуть вони вернути назад до здоровля.

 

Вже другим разом отвирається в нашому місті самаританський курс для вишколення сестер милосердя. З радістю чуєш, що вписалося на нього досить значне число молодих Украінок. Так і повинно бути. Мущини на фронт, жінки до шпиталів. Рівноуправненнє мущин і жінок находить в цей спосіб як найкращу розвязку. З рівними правами іде рівний поділ обовязку і поділ праці під нинішню хвилю. На фронті боротьба з ворогом — це обовязок мущини, поза фронтом не меньше важна боротьба зі слабістю і смертю — це обовязок жінки.

 

Мущина і жінка являються тут рівноправними і рівновартними, о скільки виконують совісно вложений на них обов'язок. Вартість праці обоіх є рівною. Немає жадного сумніву в цій річі. Жовнір кладе свою голову в обороні вітчини і тратить для неі життя, не одна сестра милосердя паде жертвою свого важкого обов'язку.

 

Чи не жадаємо, ми жінки, рівноуправнення з мущинами? — Для чогож тільки вони самі мають спосібність весь жар душі та усі сили життєві посвятити для рідних і причинитися дійсною працею для загального добра?

 

Берім за примір західні народи. У них вже давно найшлися жінки, які своєю вдалістю, своім змислом організаційним, своєю безмежною посвятою і фаховим знаннєм многим тисячам вратували життя, вернули здоровля.

 

Таких жінок видала Англія, найвище між ними стоіть Фльоренс Найтінгель. Ii це заслуга, що справи санітарні і стан шпиталів стоіть сьогодня в Англіі так високо. Вона перевела реорганізацію шпиталів, навчила ходити коло хорих і полишила з того обсягу багату літературу. Вона дала доказ, що може зробити жінка, яка розуміє своє завдання і має почуття обов'язку. Ступаймо в іі сліди.

 

Українські вісти

21.05.1919