У редактора часопису, що виходить в глухім куті, було незвичайно заклопотане лице. Це зауважив кожний зі співробітників зараз на початку нарад. Редактор филювався, потирав рукою чоло, не говорив до річи або й як говорив, то певно не це, що у нього було на думці. Доперва при самому кінці нарад вам стало звісне його заклопотання. Він сказав таке:
— Панове, я взагалі не знаю, як це розуміти. Істнують зараз всякі кличі і богато ix міститься на першій сторінці часопису і то товстими буквами. Ми вже богато ix начиталися і досі подибували от такі, як: Хай живе Укр. Нар. Республіка, хай живе самостійна Украіна. Ті кличі були зрозумілі украінському народові і вони пропагували ідею украінськоі держави між малосвідомим селянством. Але бачите, панове, мені попав сього дня до рук часопис, що виходить зараз у Рівнім і у нім виписано таке, чого не кажу селянин і робітник, але й людина освічена не дуже то розуміє. Я нарушую цю справу, бо вона з одноі сторони дуже інтересна, з другоі зовсім неясна і заплутана.
Ми усі зацікавились. Редактор добув з кишені помяте число часопису що справді виходить у Рівнім і зоветься органом есерів. Так було надруковано.
Даруй, шановний читачу, що я деколи відступлю від самоі річи. У мене є вже такий звичай, що нім зачну говорити, мушу насамперед пояснити. Отже на широкій, а під нинішню хвилю на дуже вузенькій Украіні появляються не часописи, тільки органи ріжних партій, течій, напрямків, відламів, русел і то правих, середніх, лівих і ще инших. Політичне життя на Украіні подібне до зіпсутоі бусолі, на якій назначені дуже докладно усі сторони світа з численним і ріжнородним зріжничкованнєм. Вказівка на бусолі посувається туда, де іі подобається або хто небудь і колинебудь іі посуне.
Вертаючи до часопису, був це орган есерів середньоі течіі, а лівого напрямку, що очевидно було знова докладно назначено і видруковано.
На першій сторінці товстим друком було написано Хай живе III. Інтернаціонал.
Редактор поклав якраз свій вказуючий палець на ці слова і ми справді переконалися, що так іменно чорне на білім там було надруковане. Редактор говорив дальше:
— Як панове самі бачите, з назви часопису виходить, що вона призначена для народу, бо по перше називається сама народньою, а по друге, як вам відомо, партія есерів разом зі своіми течіями, струями і напрямками є, зглядно хоче бути селянською. Однак не длятого є вона селянською, що опирається на селянах, а просто тому, що так називається. Ми всі притакнули головами, бо нам справді відомо, що не всьо є тим, чим називається і не всьо називається тим, чим є. Свято об тім переконані ми слухали дальше.
— Поясніть мені, будьте ласка панове, що воно значить III. Інтернаціонал. Я переконаний, що селяне, для яких цей часопис друкується, цего зовсім не розуміють. А не розуміють не тому, що це якесь загадочне латинське слово і не тому, що вони малоосвічені селяне а просто тому, що воно по дурному написане.
Ми рухнулися на кріслах. Нам що самі пишемо, ніяково якось було почути, що може бути щонебудь написане по дурному, але ми слухали дальше.
— Так отже в селянськім часописі пишеться: хай живе III Інтернаціонал. Як це зрозуміє селянин? Поясніть будьте ласка, панове.
Ми глянули мимоволі оден на другого а очи всіх впали якось случайно на одного з присутних, який називав себе соціял-демократом і чув до людей, що так само себе називали але ними не були, симпатію. Цей надумувався довгий час, потім покашляв і сказав:
— Я взагалі не знаю, нащо впроваджувати якісь нові слова і назви. Таж усьо вже міститься в однім: соціял-демократія. Всьо нове викликує тільки замішання і непорозуміння, що є очевидно для нашоі справи і революціі небезпечне. А то видумують якісь совдепи, совнаркоми, ісполкоми, чрезвичайки, інтернаціонали. В тім усім наш селянин не тільки на широкій, але й на вузенькій Украіні зовсім не визнається. Я дивуюся, як часопис може таке містити.
Очевидно таке пояснення не вдоволило ні редактора ні нікого з нас. Навіть мені, що занимався колись, вибачте за слово, клясичною фільольогією не помогла етимольогія цего дивного слова. Безперечно в ньому було щось міжнароднього. Але що це обходить селянина, який фільольогіі не вчився, я не міг ніяк розібрати! Пощо пхають йому нині в голову це чуже, дуже чуже не тільки по етимольогіі, але й по змістові слово? Як він зрозумів цего III. інтернаціонала? Це всьо я старався присутним пояснити. Однак редактор нетерпеливився.
— Але що воно значить III. Інтернаціонал? Я хотівби в нашім часопису розвинути дискусію на сю тему, бо це буде для нас усіх, як соціялістів дуже інтересне.
Ми знова переглянулися, у декого появилася на устах усмішка. Редактор думав певно, що ми живемо на Украіні, де кожний мусить належати до партіі, що зове себе соціялістами. Там люде держаться строго етикети, а під нинішню хвилю являється нею обовязково слово: соціяліст. Такий вже там звичай настав, що хто не соціяліст, цей не людина.
ІІІ. інтернаціонала ніхто не умів пояснити. Ми мовчали нечаче набрали в рот води. Навіть симпатик соціял-демократів зморщив чоло і глубоко задумався.
Несподівано забрав голос оден з робітників адміністраціі що почував себе не тілько з назви, але й з переконання соціялістом. Він перечитав мабудь кілька соціялистичних брошур, виданих під час війни, тому з усіми партійними питаннями був як найдокладнійше познакомлений. А забрав голос по тому, що мав право говорити, тільки тому, що з нас ніхто не говорив. Він розводився так:
— Справа дуже важна і мабудь мається вона так: В уложенню слів зайшла тут безперечно з вини складачів помилка, бо складачі завсігда помилюються. Коректор помилку пересліпав і він на мою думку зовсім оправданий. Тут панове товариші, має бути не III. інтернаціонал тільки Інтернаціонал III. На це звертаю увагу, бо я в партійних справах визнаюся добре, крім цего і біблію старого завіта читав. Вже у ній находиться подібна назва одного східнього царя, що звався Сарданапал III. Мабудь, і названий в отсій селянській газеті, що виходить як урядовий орган партіі есерів, буде якийсь цар, що зветься Інтернаціоналом III. Може бути рівнож, що це псевдонім. Зрештою треба вам знати, шановні товариші, що вороги підшиваються під ріжні назви і видаючи часописи для селян, пропагують між селянством нового царя. І це ім деколи вдається. Завдяки агитаціі всяких есерів з інформ. Бюро на Україні дозріває реакція.
Тут редактор перервав шановному адміністраторові, звертаючи йому ґречно увагу, що не докладно зрозумів він цілу справу. Чоловік так дивно називатися не може, навіть між московським назвищами з таким трудно подибатись. Тут ходить о це, для чого III. Інтернаціонал...
Очевидно заносилося на це, що ми знова починаємо з початку, щоб дійти до того самого кінця.
Робилося якось ніяково. Симпатик соціял-демократів вийшов, звиняючись якимись партійними нарадами, де присутність його конечна! Я вимовився засіданням трудового комітету, який до тепер зовсім не трудився. Инші брали за капелюха і виносились оден по одному.
Редактор остав сам.
Коли я здибав його на слідуючий день, він зараз таки запитав:
— Скажіть як це зрозуміє селянин? Ми мусимо заложили селянський часопис і пояснити цю заплутану справу.
Я перервав редакторові і потішив його що погляну ще до німецького лєксікону. Там певно щось про це найдеться.
На жаль і цего не міг зробити. Том лєксікону з буквою І потягнув хтось мені з хати. Ціла справа осталась досі не виясненою. Але, як я переконався, нею зовсім не інтересуються мешканці Глухого Кута. Вони заняті важнійшими інтересами.
[Українські вісти 17.05.1919]