В ч. 18 часописи "Народ" з дня 8. мая у фейлєтоні під заголовком "Безплатні пасажири" автор сего фейлєтону п. Євшан виводить перед читачів нашого галицького інтеліґента яко ледаря, гохштаплєра, що шукає в патріотизмі тільки наживи чи посади. Одним словом, людину без пуття і чести.
Отже п. Євшан пише:
"Скинули Німці Центральну Раду, настановили гетьмана Скоропадського, взяли всю власть в свої руки. Ну добре! — потішились ми, буде нарешті сильна влада і лад. Тогді ми кинулись на випередки з поклонами до ясновельможного, почали "забиратися" до праці народної, то є почали думати про ґенеральні посади при міністерствах гетьмана. Отоді думалось і мріялось про велику Україну, про Київ, про те як нас там "потрібно". Отоді почала галицька інтеліґенція "працювати" для України і робити "ґешефти" аж тріщало. При Німцях і ясновельможнім було вже безпечно."
По перечитанню наведених щойно слів не міг я вийти з дива, де то ш. автор призбирав такі відомости про уділ галицької інтеліґенції в часі творення української держави над Дніпром.
Бо до того часу я знав одно: що та частинна галицької інтеліґенції, яка опинилась по тамтім боці Збруча і Січові Стрільці здобували Київ, боронили Центральну Раду, клали перші свої голови на фундаменті Української Держави.
Я знав що жмінка тої галицької інтеліґенції, тоді коли українська наддніпрянська інтеліґенція, потапаюча в російськім морю, не дуже то рвалася до діла, кинулася до боротьби з тим морем і ставила перші підвалини Української Держави. Я знав, що з поваленням Центральної Ради і настановленням гетьмана, вся галицька інтеліґенція і преса виступала проти гетьмана і тих, котрі його настановили. Що та горстка галицької інтеліґенції і Січові Стрільці, мимо дуже ввічливих запрошень "ясновельможного", відступили від него і ждали та приготовлювали ґрунт для нового перевороту, та що на заклик Петлюри перші станули у ряди. Я знав... Та по що богато говорити про се, се знає, відай, ціла наша суспільність — крім п. Євшана.
Щож до перевороту в Галичині, то не зробила його ніяка партія, ні пророчі фейлєтони, а знова ся горстка галицької інтеліґенциї, якої 3/4 тепер з крісом в руці дальше бореться і боронить свій нарід.
Що воно не все так є, як може хотілобся — се не вина інтеліґенції, якої як кажу 3/4 повнить службу з крісом у руці а 1/4 мусить займатися адміністрацією зруйнованого 5-літною війною і польською господаркою краю.
І брак, брак величезний сил інтеліґентних спричинює, що наш державнйй апарат не так функціонує, як повинен і що нема змоги "бодай на параду" як каже п. Євшан піти на село. Але каже Німець: "Аrme Leute kochen mit Wasser". Тому то нині ми по части мусимо обходитися водою і тому доводиться нам читати в українських часописах фейлєтони про "Безплатних пасажирів".
Правда, є виродки лукаві, шумовиння, яке подибується в кождій верстві суспільности, шумовиння, за яке не можна робити відвічальною тієї верстви суспільности. Шкідників сих добре знаємо, та прийде час і на них!
Та коли п. Євшан не може, чи не хоче зрозуміти, хто є галапасом, а хто щиро працює для свого народа, то як зрозуміють се ті, котрі інтеллєктом стоять низше і кожде друковане слово беруть за правду! І коли п. Євшан жадає, щоби наш інтеліґент ішов між народ і повнив свою буденну роботу дальше, то як прийме його сей нарід, начитавшись таких фейлєтонів про "безплатних пасажирів".
Чи п. Євшан подумав про се?
[Република, 15.05.1919]