З доставленого нашій Редакції першого числа урядової ґазети "русько-краинского коміссарства" в Мукачеві "Руська Правда", беремо отсі відомости про політичне становище тої частини нашого Закарпаття, яке досі зіставалося під Мадярами.
Отже ще правительство Карелього мусіло признати окремішність нашої тамошньої людности й згодитися на утворення з населеної нею території окремої "Руської Країни" на чолі з управляючим Совітом у Мукачеві. Ґубернатором сеї нової країни був призначений Августин Штефан. Одначе справа усталення границь "Руської Країни" перебувала в завішенню через перепони з боку центрального правительства. Мукачівський Совіт даремно домагався від правительства, аби воно чим скорше виконало свою повинність і визначило границі, ставляючи для сього восьмидневний термін. Але від середини марта, коли се діялося й до самого перевороту угорське міністерство не хотіло передати власть самоуправі "Руської Країни".
Тепер — як доносить ґазета — справа змінилася о стільки, що означення границь з гори не буде, а кожде село й місто самі по собі рішають, де, при котрім народі хотять зістати. При чім ті мадярські осади, які придадуть Руській Країні, самі установлять в своїх радах, скільки своїх шкіл і урядників хотять мати, дістаючи таким способом повну самоуправу в своїх культурно-національних радах.
"Народ руський не хоче красти ні села, ні городи" — пише "Руська Правда", але напоминає змадяризовано-зжидовілі міста, аби вони не далися звести й не заявилися проти прилучення до "Руської Країни", бо якби — каже вона — се сталося, ти булоб се гірше для них самих, без народу, на території котрого вони стоять, їм однаково не прожити, вилучивши себе зі звязку з ним, і вони не лише не зискають, а стратять. Тимчасом, діставшися при "Руській Країні", можуть зробитися осередками будучої торговлі з богатою Україною й займати-муть перше місце в краю.
Новий комуністичний уряд в Будапешті визнав самостійність нашого народу і установив тимчасову границю і для "Руської Країни". Збудована ся конституція на радянській основі. В кождому селі й місті основується своя paда до якої мають право вибирати представників лише трудові елєменти, як мужчини, так жінки, від 18 літ життя. По селах один представник припадає на сто люда, а по містах на 500. Рада є найвищим орґаном для місцевих справ. Місцеві сільські ради основують окружну для цілого округа.
Над сими меншими округами стоять більші округи або відділи, які заступають давні столиці. "Руська Країна" поділена на пять таких більших округів, яких установив бувший ґубернатор, а тепер признаний будапештенським урядом народний комісар для "Руської Країни" — А. Штефан. Сі округи такі:
І. Марамарошський, до котрого належить також з бувшої угочанської столиці іригазський відділ. Головне місто Густе.
II. Бережанський — з бувшої столиці бережанської і відділу Севлюшського столиці угочанської. Головне місто — Мукачево.
III. Ужанський — з бувшої столиці ужанської. Головне місто — Середнє.
IV. Земплинський, до котрого належать українські села з бувшої столиці Земилинської і Абауйторянської. Головне місто — Требимово.
V. Шаришський — з українських сіл бувших столиць Шариша, Сниша і Гемера. Головне місто — Бардієво.
За головне місто "Руської Країни" вибрано ще давнійше Мукачево.
Пізнійше, коли устане чужа окупація yгpо-українських земель, має бути столицею "Руської Країни" якесь инше місто, осереднійше.
З членів рад міських і сільських окружних даного відділу твориться конґрес відділу, який має найвищу владу для справ відділу. Конґреси відділів вибирають Управляючий Конґрес Руського Народу тим способом, що кождий окремий конґрес вибирає по 10 членів до Управляючого.
Управляючий Конґрес є найвищою владою для цілої "Країни". Він-же представляє "Країну" у спільній для всіх країв Угорщини Угорській Републиканській Раді, посилаючи до неї з поміж своїх членів 20 представників.
Кожда низша рада має виконувати розпорядження вищої, яка може касувати постанови низших.
Кожда рада — місцеві, окружні, конґреси відділів і управляючий, вибирають адміністративні деліґації, котра рішає справи даної адміністративної одиниці. Кожда делєґація відповідає перед своєю радою.
На чолі адміністрації стоїть народний комісар зі своїм помічником для політичних справ "руської ґубернії" д. Йосимом Каминським. Сьому повіренникови комісаря підлягають відділи, утворені з бувших столиць.
На чолі адміністрації відділів стоять окремі політичні повіренники: в мармарошському відділі Чобан, в Бережанськім — Лакес, в Ужанськім — Мунтян.
Церква від держави відділена і в "Руській Країні" планується орґанізація руської церкви на основі автономії на зразок американських руських церков.
Шкільні справи підлягають місцевим радам. В тих околицях, де живуть в більшій масі Мадяре, має бути обезпечене їх право на рідну школу. Само собою розуміється — пише "Руська Правда" — що мадярські школи будуть основуватися цілком окремішно й кождий чоловік мати-ме право вибирати собі, яку хоче школу — українську чи мадярську. Народний Комісар хоче чим скорше, як тільки мати-ме змогу, заступити тих учителів і учительок, які не добре вчили і не знають народної мови, иншими і "Руська Правда" взиває, аби люде оголошували, кого не хотять мати у себе на учителів.
Так представляється конституція "Руської Країни" на підставі тих відомостей, які подає "Руська Правда". В життю, очевидно, не все йде так гладко і гарно, як можна собі на підставі тих відомостей подумати. Богато чого з ґазети не знаємо, як от хочаб про ті основи, якими означується "трудовість" люду. Аджеж відомо, що по селах, а надто містах угорської України повно Жидів, яких чейже зовсім не можна підвести під рубрику міських пролєтарів чи сільської бідноти. Є се здебільшого купці, торговці, перекупники і лихварі, які живуть з трудового народу. Вони давнійше панували тай здається і досі не втратили свого значіння. Характеристичним на примір для сього є той факт, що всім христіянам "Руської Країни" видано на паску 500 метермаж білої муки, а самим ужгородським Жидам на мацу 200 метермаж.
Як в дійсности виглядає на практиці радянська власть в "Руській Країні", в чиїх руках вона є й як живеться під нею нашим людям, про се мають оповісти нам наші брати з Закарпаття, які прибули на Зїзд.
[Република, 01.05.1919]