У Львові, дня 25 н. ст. цвітня 1894.
З Відня надійшла сегодня телєґрафічна звістка, що Михайло Грушевскій з Кіїва именований професором исторії в університетї львівскім.
Вість сю витає австрійска Русь з щирою радостію. Именованєм сим щасливо і користно для Русинів покінчено справу почату ще під конець року 1890-ого.
Як звістно, при договорах з краєвим правительством в падолистї 1890 року рускі посли взяли між свої постуляти також заложенє катедри рускої исторії в університетї львівскім, котрої Русини з-давна добивали ся. Краєве правительство обіцяло постулят сей підперти в правительстві центральнім.
В роцї 1891-ім посли рускі, Романчук в комісії буджетовій а Барвіньскій в повній палатї, висказали се жаданє руского народу, виказуючи, що у Львові на фільософічнім факультетї єсть всего лиш одна системізована катедра руска, а именно катедра рускої мови й літератури, заведена декретом цїсарским ще з 13 грудня 1848 року, отже катедра рускої исторії, на взір катедр польскої исторії в університетах львівскім і краківскім, єсть постулятом вповнї оправданим а сповненє єго було би актом справедливости. Міністер Ґавч — на скілько пригадуємо собі — в жовтни 1891 року на заурґованє сеї справи послом Романчуком в комісії буджетовій відповів, що правительство справу сю возьме під розвагу.
Так і стало ся. Правительство взяло ся за сю справу і полагодило єї в такій спосіб, що постановило і предложило цїсареви заложенє катедри не "рускої исторії", але "другої катедри всесвітної исторії з руским язиком викладовим і з увзглядненєм исторії Всходу Европи". [З яких мотивів і хто порішив таку зміну, в се не входимо.]
Єго Вел. цїсар найвисшим рішенєм з 31 марта 1892 р. призволив на установленє тої другої звичайної катедри исторії всесвітної почавши від шкільного року 1893/4. На основі цїсарского рішеня міністерство просвіти рескриптом з 9 цвітня 1892 ч. 6818 зажадало від намістництва львівского, щоби оно повідомило о постанові цїсарскій збір професорів видїлу фільософічного і візвало єго, щоби предложив внесеня дотично обсади тої катедри. Рівночасно заряджено, щоби пенсію для професора, котрий займе сю катедру, вставлено в прелімінар львівского університету почавши від 1 жовтня 1893 року. [Про все те довідали ся Русини аж 5 вересня 1892 р. з урядової ґазети львівскої.]
Так сама справа катедри була рішена вже в роцї 1892-ім, а ишло тілько о професора. З причини, що сам видїл фільософічний львівского університету мусїв узнати, що в Австрії відповідного кандидата на сю катедру нема [особливо вже по смерти д-ра Юліяна Целевича, на котрого по трохи вказувано] отже мусїв предложити историків з-за кордону, проф. Вол. Антоновича і Мих. Грушевского, а переговори з ними не могли з природи річи пійти скорою ходою, — то обсада катедри відволїкалась по-за речинець визначений в найвисшім рішеню. Нинї, з огляду на так щасливе полагодженє питаня особи професора певно нїхто з Русинів не буде жалкувати за про сю відволоку.
Ново-именований професор М. Грушевскій, — принявшій предложену єму катедру по відмові проф. Вол. Антоновича, — чоловік молодий, в найкрасшім віку до професорскої і наукової працї, оден з найспосібнїйших молодих учених школи В. Антоновича, дав ся вже пізнати світови науковому своїми працями историчними, між котрими перше місце займає обємистий єго твір "Исторія Кіївскої землї", знана з одного уступу нашим читателям.
На такій силї науковій зискає львівскій університет, зискає руска молодїж університетска, зискає справа руска і по-за університетом. Проф. М. Грушевскій стане у нас сполучником наукових интересів між австрійскою а россійскою Україною-Русью, а нинї, коли товариство имени Шевченка почало ставити вже перші кроки яко товариство наукове, буде се річію великої ваги.
Щиро витаючи сего земляка-Українця на катедрі рускій в столици князя Льва, гріхом було би неповторити при сїй нагодї висказу тої повної вдячности руского народу для Єго Вел. цїсаря за заложенє сеї рускої катедри исторії — вдячности, яку ми висказали були вже в вересни 1892 року. А повторюємо єї нинї ще сердечнїйше з огляду вже й на обсаду катедри, при котрій интерес науки рускої побідив ycї упередженя... Першій се раз наука руска в Австрії придбала собі з дару монаршого помічну силу з-за кордону...
Дѣло