Український голос (Перемишль) 20.04.1919

В часі світової війни змінено в одній з наших єпархій калєндарь і ця подія викликала серед нашого громадянства енерґічні протести і палку полєміку по наших часописах. Тому, що многі з нашого селянства не орієнтувалися добре в тій полєміці, друкуємо нині артикул про калєндарь, який — як надіємося — повинен причинитися до належного зрозуміння калєндарного питання на Україні.

*

Калєндарь — чуже слово. Старинні Римляни називали перший день кожного місяця "калєнде" (calendae). А що цього дня сплачувано також відсотки від довгів, то спис відсотків називано "калєндаріюм" (саlendarium). Пізнійше це слово перейшло до західньої і східньої Європи і тут одержало воно своє нинішнє значіння. Під словом "калєндарь" розуміємо тепер спис днів цілого року, упорядкованих по поодиноким тижням і місяцям, з зазначенням свят, відмін місяця, сходу і заходу сонця і всіляких інших появ на небі. Попри це поміщується в калєндарі ще і всілякі відомости, потрібні в щоденному людському життю, так що калєндарь стався необхідною книжкою кожного грамотного чоловіка.

Калєндарний поділ часу на дни (доби), тижні, місяці і роки основується на небесних появах. День (доба) це час, в якому земля обертається довкола своєї оси; тиждень — це час одної відміни місяця; місяць — це час, в якому місяць раз окружляє землю; а рік — це час, в якому земля раз окружляє сонце. Цей соняшний рік рівнається 365 дням, 48 мін. і 46 сек.

Ріжні народи мали ріжні калєндарі, а й нині ще не всі народи придержуються однакового калєндаря. Христіянські народи покористуються тепер двома калєндарями: ЮЛІЯНСЬКИМ або старим і ГРИГОРІЯНСЬКИМ або новим.

Юліянський калєндарь одержав назву від римського цісаря Юлія Цезара. Сей цісарь зніс давний, неправильний калєндарь римський, а натомісць установив в р. 46 перед Різд. Хр. новий калєндарь; як основу цього калєндаря приняв він соняшний рік, довгий 365 днів і 6 годин. Але щоби не розпочинати кожного нового року в іншому часі дня, то Цезар велів числити 3 роки по 365 днів, а четвертому рокови додавати 1 день, який наріс з замало почислених 6 годин, так що кожний четвертий рік мав 366 днів. Роки, що мали по 366 днів, названо переступними. Цей день в переступному році додавано по 23-ім лютого. Той звичай задержався до нині і день 24-ий лютого єсть в переступному році днем переступним і тому на нього не припадає ніякий святий. Хто в тому дні родиться, той по правді повинен святкувати свої уродини лиш що четвертий рік. Юліянській калєндарь введено в Римі з 44. роком перед Різд. Хр., четвертий рік т. є. 41. перед Р. Хр. був переступним1), опісля 37, 33 і т. д. Останнім роком переступним до христіянського числення був 1 рік, коли родився Христос, а першим переступним роком по Різд. Хр. був рік 4, другим 8 і т. д. Взагалі кожний рік по Р. Хр. якого число дасться поділити через 4, є в юліянському калєндарі переступний. Того року, коли Ю. Цезар установив новий калєндарь, припало весняне зрівнання дня з ночею та день 21. марта.

Але довгота соняшного року, яку Цезар приняв за основу свойого калєндаря, не є точна, бо соняшний рік має 365 днів, 5 год. 48 мін. 46 сек., а не 365 днів і 6 год. Отже бачимо, що рік юліянського калєндаря є довший від соняшного о 11 мін. і 14 сек., і через те кожний новий рік юліянського калєндаря розпочинається пізнійше від соняшного. Те опізнення зростає що року, а по 128-ох роках виносить одну добу.

Ту ріжницю між юліянським а соняшним калєндарем запримітили отці церкви на Никейському соборі в р. 325. Як звісно, свято воскресення Христового припадає завсіди на першу неділю по першій повні місяця, яка слідує по весняному зрівнанню дня і ночі, а це зрівнання припадає дня 21. марта кожного року. А що від часу введеня юліянського калєндаря до р. 325 по Р. Хр. минуло вже 369 літ (44 перед Р. Хр. і 325 по Р. Хр.), то в році, в якому радив Никейський собор, весняне зрівнаннє припало вже не на 21. але на 18. марта, т. є мало що не 3 дні ранше. Тому то на Никейському соборі ухвалено викинути з юліянського року 3 дні, щоби весняне зрівнання дня і ночі перенести на властивий день, т. є на 21. марта. Але цей собор не ухвалив, як мається поступити на будуче, коли знов наросте ріжниця між калєндарем юліянським а соняшним. З часом знова весняне зрівнаннє по кожних 128 роках припадало о оден день ранше, а р. 1582. ріжниця між соняшним а юліянським календарем зросла до 10 днів, бо від часу Никейського собора минуло вже тодї 1257 літ. Через те і весняне зрівнання дня і ночі припадало по юліянському календарі не на день 21. але на день 11. марта.

Щоби весняне зрівнання дня і ночі знова перенести на день 21. марта, поправив папа Григорій XIII. юліянський календарь і так справлений календарь називається від імени папи григоріянським. А іменно папа Григорій XIII. викинув 10 днів в р. 1582, а не дні від 5—14 жовтня, так що по дні 4. жовтня слідував того року день 15. жовтня. А щоби і на будуче весняне зрівнання завсіди припало на 21. марта, постановлено викидати 3 дні з них 400 літ юліянського календаря, бо 400 літ юліянського календаря є довші від 400 літ соняшних о 3 дні, 2 год., 41 мін. і 20 сек. Тому в 400 роках треба уважати звичайними ті три роки, які в юліянському календарі є роками переступними, — іменно з 4 вікових років, які в юліянському календарі є переступними, уважати переступним тільки один і то той, якого число по відкиненню двох нуль є подільне через 4. Це зрозуміємо ліпше на примірах: В р. 1582 ріжниця між юліянським а соняшним календарем виносила 10 днів. Віковий рік 1600 в юліянському календарі був переступний (1600 є подільне через 4!). В календарі григоріянському був так само переступний, бо коли з числа 1600 викинемо дві нулі, то лишиться 16, а це число є також подільне через 4. За те слідуючий віковий рік 1700, який по юліянському календарі був він також переступним, в календарі папи Григорія був роком звичайним, бо число 17 не є подільне через 4. Тим то і ріжниця між юліянським а григоріянським календарем зросла знов о 1 день і виносила вже 11 днів. З віковим роком 1800 ця ріжниця знов побільшилася о 1 день і виносила 12 днів, бо рік 1800 по юліянському календарі був переступним а по григоріянському звичайним (18 не є подільне через 4!). З р. 1900 ця ріжниця виносить вже 13 днів і лишиться незміненою аж до р. 2100, бо р. 2000 буде по обом календарам переступним.

В протягу 400 років григоріянський календарь має 97 переступних років, і довгота 400 років григоріянського календаря рівнається 146.097 дням (365 X 400 + 97), так що довгота одного григоріянського року виносить 365 днів, 49 мінут і 12 сек.; але від соняшного або правдивого року єсть він таки ще о 26 сек. довший і длятого також відбігає від нього, однакож так вже поволеньки, що аж за 3300 літ зробиться з тих 26 сек. знова оден день і тоді треба буде наново поправляти календарь.

Григоріянський календарь приняли католики зараз по його оголошенню, протестанти аж з початком 18 ст., а христіяни грецького обряда до нині придержуються в церкві юліянського календаря, хоч в щоденному життю уживають вже григоріянського. Так само і ми, Українці, так православні як і католики, придержуємося в церкві старого або юліянського календаря, хоч, як ми вже висше пізнали, цей календарь треба конче заступити григоріянським, бо колись прийде до того, що зима по юліянському календарі буде розпочинатися о цілий місяць пізнійше, а в ще дальшій перспективі прийшло би до того, що по юліянському календарі зима розпочиналабися в липні, а літо в січні.

Виринає тепер питання, чому Українці до тепер не приняли григоріянського календаря. На це зложилися ріжні причини: привичка, традиція а передусім національно-політичні стосунки. Коли папа Григорій зреформував календарь, всі Українці були тоді віри православної і розпорядок папи в ділі календаря іх не обовязував, бо голова православної церкви, царгородський патріярх, не признав нового календаря. Поляки конче наставали на те, щоби Українці приняли той календарь, бо ріжниця в календарі утрудняла їм латинізацію і польонізацію українського народа. Тому то польський архіепископ у Львові, Ян Суліковський, хотів силою накинути львівським Українцям новий калєндарь і велів на святий вечір р. 1583 позамикати і опечатати всі церкви у Львові та держав їх опечатаними через 3 тижні, так що на різдвяні свята, новий рік і йорданські свята не могли відбутися богослуження по львівських церквах. Львівські Українці під проводом свого епископа Ґедеона Балабана виступили проти цього насильства архіепископа і по процесі, що трівав цілий рік, таки добилися свойого права і далі придержувалися юліянського календаря. Від цього часу Поляки аж до найновійших часів завсіли стреміли до того, щоб Українцям накинути новий календар, бо бачили в тім свій національно-політичний інтерес. Але Українці супроти цієї нахабности польонізаторів стали юліянський календарь побіч кирилиці уважати заборолом проти польонізації і не хотіли приняти нового календаря. Аж в часі останньої війни удалось одній галицькій епархії накинути григоріянський календарь, але дотичний розпорядок епископа стрітився з могучим протестом усього українського громадянства. Супроти того церковні власти уневажнили розпорядок і привернули назад юліянський календарь. Також Мадяри використали світову війну на те, щоб угорським Українцям побіч латинського письма накинути і григоріянський календарь. Та коли угорська держава розпалася і гнобителі-Мадяри стратили необмежену власть над угорськими Українцями, привернено знова юліянський календарь і українське, історичне письмо.

З того однак не виходить, що ми ніколи не згодимося на григоріянський календарь. Овшім — в Українській Народній Республиці, коли нам не буде вже загрожувати ані польонізація ані мадяризація, прийме і українська церков новий, григоріянський календарь. А цей календарь конечний передовсім для наших поселенців в Америці, бо там усі народи придержуються лишень григоріянського календаря. Через те більшість українських робітників мусить в найбільші наші свята йти до роботи, замісць до церкви. Багато наших переселенців потратило роботу тільки через те, що в свої свята пішли до церкви, замісць працювати. Як бачимо, юліянський календарь є для Українців в Америці не тільки невигідний але навіть шкідливий. І хочби лише через те зміна календаря стається у нас пекучою справою і буде переведена, але по вольній волі усіх Українців.

1) роки перед Різдвом Хр. числяється в зад.

[Український голос (Перемишль) 20.04.1919]