3і Стрия.
І в нашім містї відбулась в недїлю 1 с. м. uroczystość Kościuszki аранжована комітетом, на чолї котрої стояв повітовий маршалок ґраф Кароль Дїдушицкій. Оно нїчого дивного, що Поляки святкують память Костюшка і ми Русини не мали би зовсїм нїчого против того, коли б то, що Поляки наші уважають при подібних нагодах Русинів все ще своєю интеґральною частію і мають на тілько смілости, що жадають від них участи в подібних торжествах, а вже зовсїм безцеременно поступають собі з сїльским людом, котрий им при подібних нагодах потрібний до декорації. Тут дїєсь вже чиста комедія, бо ті, котрим нїколи не снить ся думати серіозно про люд, котрі не трактують єго нїколи висше худоби, котрих интереси і світогляд відбігають на тисячі миль від сего люду — нараз стають єго приятелями, устроюють єму відчити та ugoszczenia і старають ся горівкою та ковбасою виповнити той роздїл, якій витворила вікова минувшість исторична і сучасна их нетерпимість.
В комітетї стрийскім обізвались були з початку голоси розумні, щоби обмежитись лиш на родини селян-мазурів, котрих числить Стрийщина кільканацять в Довгім і Хромогорбі. Однак ті голоси були приглушені опінією противною, котра хотїла мати за декорацію ludek ruski, яко интеґральну часть давної Польщі, і надїялась, що вистане заповісти ugoszczenie włościan, аби ludek той злетїв ся юрбою і дав себе начинити ремінісценціями про историчну бувальщину, котрої незатерті слїди носили єго батьки на своїх плечах до самої смерти. До того панове шляхтичі закляли ся, що привезуть з собою цїлі села chłopstwa і винаймили на ugoszczenie просторий льокаль "під Чорним орлом" в ринку, де перше було Руске касино і де нарід привик уже був ходити на рускі збори.
Тимчасом день 1 цвітня принїс аранжерам під тим взглядом справдїшне prima aprilis. Коли по скінченій відправі в костелї вирушив похід pod czarnego orla на відчит і ugoszczenie ludku, показало ся, що єсть все: і відчит і ugoszczenie, лиш нема ludku. І справдї, з сїльских господарів Стрийщини не злакомив ся нїхто на дурничку, а контушові аранжери мусїли форсою вилапувати на ринку різнородні индівідуа в сїраках, які звичайно кружать по містї при недїли, і при помочи охотничої сторожи огневої par force вести их на відчит. Але й те десперацке средство не помогло богато, бо кромі кільканацятьох ходачкових шляхтичів з Хромогорба і Мазурів з Довгого фактично нїодин рускій селянин не взяв участи в торжестві. Стрийщина станула тут з повною свідомостію, мов-би випереджаючи одвіт на підлу инсинуацію Przeglądy, після котрої лиш аґітатори вмовили в рускій нарід окремішність від Польщі.
По неудавшій ся демонстрації з ludkiem треба було чимсь полатати гонор uroczystości narodowej, і то здаєсь склонило аранжерів до наглого зарядженя илюмінації міста, котру комітет первістно порішив був виразно занехати і оголосив се рішенє в Gazel-ї Stryjsk-ій, мотивуючи єго тим, що супротив мішаної людности в містї илюмінація не може повести ся. І справдї не повелась, бо здержались від неї Русини й всї війскові, а дальше не освітлено нїодного з публичних будинків, а супротив того місто вечером представляло вид сорокатий. Се друге з черги фіяско в протягу одного дня повинно було отямити шовіністів і пригадати им, що Стрий — руске місто на рускій земли та що годї силою всадити єго в польскі рами.
Тимчасом неудача та як-раз страшно подразнила амбіцію піонірів польонізму і була товчком до ще героїчнїйшого подвигу, котрий після интенції иніціяторів повинен був додати uroczystości narodowej рішучо найбільше splendor-y. Тим подвигом було витовченє вікон деяким Русинам, доконане видно добре зорґанізованою шайкою. Завзятість на Русинів ишла так далеко, що коли в-сам день 1 н. ст. цвітня д-р Олесницкій поставив коло свого мешканя сторожу, то ексцеденти виждали до 2-го цвітня і в ночи з 2 на 3 цвітня витовкли єму вікна і то в такій спосіб, що могло наступити калїцтво або й смерть, коли-б камінь був кого влучив. Подвиг справдї геройскій, однак щирому Полякови чей-же сумно стане, коли зрівнає сей подвиг хоч-би з.. Racławicami!...
Дѣло
10.04.1894