Пам'яті заслуженого священника і громадянина
Львів, 8-го квітня.
О. Крил. Михайло Цегельський, довголітній парох Кам'янки Струмилової та невтомний громадянський діяч, що оце відійшов від нас, уродився в 1843 р. у Висоцьку, брідського повіту, у священничій сім'ї. Гімназію та теологічні студії покінчив у Львові. Після висвячення став у березні 1874 р. сотрудником, а в 1881 р. парохом у Кам'янці Стр., де залишився до кінця свого трудолюбного життя, майже 70 років.
Вже будучи сотрудником, вів широку громадянську роботу. Кам'янецький громадянський ґрунт був дуже яловий в порівнянні з іншими повітами Галичини. Темрява і москвофільство царювали всевладно над масами народу, а малочисленна інтеліґенція була здебільша національно байдужа або й зовсім зденаціоналізована. О. Цегельський звернув передусім увагу на будову церкви, яку сам провадив тому, що старенький парох о. Моравецький був немічний і не міг займатися цим ділом. Величава мурована церква Різдва Матері Божої була готова у 1882 р. Гарне мальовило та іконостас додають їй краси. Закінчивши будову нової церкви, перевів о. Цегельський ремонт старої дерев'яної церкви св. О. Николая з 1680 р. і, не нарушуючи її старинного характеру, відсвіжив її так, що вона викликає подив мистців та знавців старини.
Рівнобіжно з працею на церковній ниві, займався о. Цегельський громадянською працею. Передусім заснував у 1883 р. читальню, яка згодом перетворилася на читальню "Просвіти", з'єднував членів Т-ва "Просвіта", опісля заснував Філію Т-ва "Просвіта" і був довгі роки її головою. Перед самим вибухом першої всесвітньої війни збудував Народний Дім, з гарною залею та приміщенням на бурсу, касино, крамницю і з приватними мешканнями. Цього великого діла міг довершити, бо вже після 1900 року вспів згуртували біля себе цілу низку співробітників.
Економічна ділянка лежала також на серці о. Цегельського. За Його ініціативою повстали в Кам'янці перші українські крамниці та ощадні каси, які дали почин до творення цілого ряду сучасних економічних установ.
Покійний був довгі роки радним міста Кам'янка Стр. і віцемаршалком Кам'янецької Повітової Ради та заступав на цих становищах інтереси селян і міщан.
Коли в 1914 р. вибухла війна, залишився між своїми парохіянами та зазнав багато прикростей підчас російської окупації. У червні 1915 р. російська влада вивезла Його, як закладника. Після кількатижневого побуту в тюрмах у Луцьку та Києві, жив опісля свобідно в Києві, завдяки заходам київських українців, головно бл. п. Старицької-Черняхівської, у Києві був три роки, шанований Київською Українською Громадою, переживав разом з нею часи великого підйому після революції та проголошення Української Держави. У Києві збудував з допомогою архітекта проф. І. Левинського церкву для гр.-кат. громадян і обслугував її.
У 1918 р. вернувся до Кам'янки Стр. Після 1-го листопада 1918 р. взяв живу участь у будові державного українського життя і був послом до Національної Ради в Станиславові. Коли українська армія відступила за Збруч, польська військова влада арештувала Його і примістила в Бриґідках у Львові, де передержала кілька тижнів. Опісля конфінувала через кілька місяців у Львові. Вернувшись знову до Кам'янки Стр., розгортає о. Цегельський дальше громадянську та церковну працю. Ніякий ювілей, ніяке народне чи церковне свято не обходяться без Його участи. З другої сторони громадянство пошанувало заслуги о. Цегельського, святкуючи 50- і 60-літній ювілей Його діяльности, а на святі 70-ліття матірного Т-ва "Просвіта" у Львові, яке відбулося в травні 1938 р., вирізнило Його спеціяльно як єдиного члена-основника, що залишився при життю.
Церковна вдала признала також великі заслуги Покійного і надала Йому цілий ряд відзначень, між іншим іменувала Його Шамбеляном і почесним Крилошанином Митрополичої Капітули. З кінцем першої всесвітньої війни сповняв Покійний обов'язки Генерального Вікарія України.
З Покійним зійшла в могилу людина великої енергії, невсипущої трудящости, широких горизонтів, повна віри у краще майбутнє українського народу; людина, що до останньої години свого життя пильно стежила за розвитком сучасних подій і намагалася іти завжди з духом часу.
Вічна пам'ять Великому Покійникові!
Львівські вісті