(Десятиліття його поетичної творчости)
Десять літ минуло, як серед хору молодих українських поетів почувся новий, свіжий голос. Той голос дався зразу чути таким відмінним від всіх инших голосів, таким ориґінальним і сміливим, що ударив з початку як діссонанс "офіціяльні" круги української літератури. І хто знає, яким шляхом булаби пішла літературна карієра молодого поета, якби не припадкова літературна констеляція того часу, яка дозволила Чупринці, хоч і серед деяких насмішок та протестів, увійти в круг загально признаних українських поетів-ліриків. Почавши "Огнецвітом", він випускав збірку за збіркою ("Ураган", "Метеор", "Білий Гарт", "Сон-трава", "Лицар-сам", "Контрасти") — а отсе перед нами літературний доробок Чупринки за 10 літ, виданий з кінцем минулого року.*)
Чупринка "перебився" в літературі досить легко і ще лекше був признаний. Але — як се звичайно буває — широкі літературні круги признали не так зміст, як форму творчости поета, і літературні критики навіть не все орієнтувалися в змісті, не знаючи, куда і до якої катеґорії приділити Чупринку. Він не містився в рамах ніякої доктріни літературної, не давав ніякого "напряму", не приставав, ані не творив коло себе ніякої нової "парафії" — і тому загальна думка, висловлювана, очевидно "поміж рядками", була така, що властиво в творчости Чупринки дарма шукати за якимсь глибшим змістом, що його вірші виходять, кінець-кінцем тільки на "дзеньки-бреньки", на жонґлєрство поетичними фразами та образами, беручи хочби отсей "поетичний жарт" за правду:
"Викликає ясний дух
Вірш легесенький як пух,
Вірш, як усміх неньки,
Вірш маленький, коротенький,
Без задуми, без вагання,
Без кохання, без благання
І серденьку легко, легко,
Бо прогнали сум далеко
Дзеньки-бреньки...
Ллються, вються,
І сміються
Дзеньки-бреньки,
Ріжнотонні,
Ріжнодзвонні,
Солоденькі,
Золотенькі,
Життьові брехеньки"...
Сам Чупринка не мало причинився до розповсюднення такої опінії про себе в літературних колах, вносячи в свої "профанові" пєси свого рода визиваючо-різкий тон, неначе остентаційно зриваючи з традіціями нашого літературного життя, уважаючи його за "літературне багно", та спалюючи всі мости за собою. — Колиж нарешті візьмемо під увагу брак діффенціяції українського літературного життя, як і те, що de facto всі "напрями" і струї жили під одним дахом, — то зрозуміємо, чому Чупринці прийшлося заняти таке окреме становище, чому його позиція видалася чимсь таким новим, просто "безґрунтовним". Силою факту Чупринка став в опозиції супроти всього, чим жила українська поетична творчість.
Ці всі факти одначе не повинні і не можуть заслонювати перед нами правдивої творчої фізіономії Чупринки, а тим більше дійсного змісту його поезії. Історія літератури покаже в свій час, відки і з якого ґрунту взявся у нас Чупринка. А ми покищо маємо один найважнійший та міродатний для нас факт, а разом з тим і мірило оцінки поета: його творчість. "Chcąc mnie sądzić, trzeba być we mnie, nie ze mną" — казав колись Міцкевич, треба лише увійти в той богатий світ переживань поета, — "горіння", як каже він сам, — а віднайдемо одну нитку і розплутаємося в психіці Чупринки, такій незрівноваженій та повній суперечностей на перший погляд. Побачимо тоді не лише самі "дзеньки-бреньки", але і серіозну творчу діяльність, її льоґіку, свого рода "профану" поета, висловлену хочби в пєсі п. з. "Праця поета":
"З піснею, з казкою, з словом, з молитвою
З рідною мовою — гострою бритвою,
Муза явилась моя.
Струни сердечною кровю окроплені,
Вільним жаданням акорди охоплені
З нею несем ми в життя.
Гнівом та сумом родина повитая,
Кровю народная нива политая —
Нашої праці простір.
Що там не буде, — співати-мем, грати-мем,
Щиро на рідній землі працювати-мем.
Вздовж і навколо і вшир!..."
Перед нами плід 10-літної "праці поета". Шлях його розвитку, очевидно, не закінчений, перед поетом далека дорога. — Але з того, що нам дав досі Чупринка, бачимо і можемо се відчути в кождім його слові одно: се не ремісник, не поет-літерат, яких на Україні так богато, а один з нечисленних серед українських поетів — творець.
*) Грицько Чупринка: "Поезії" — томи І—ІІІ. Київ 1918. Вид. Т-во "Криниця".
[Република, 06.04.1919]