Стигматизація виборців – штука типова для передвиборчих страстей. Електоральні групи, втягнуті у перипетії виборчої кампанії, наділяють виборців конкурента набором непривабливих рис, базуючись на своїх упередженнях і узагальненнях – через приписування їм глупоти, маргінального соціального статусу, корисливості тощо. У більшості випадків «чуже» виявляється не таким страшним, як малює уява. А пильніший погляд на речі, як свідчать дослідження, приносить багато цікавих і навіть дивуючих відкриттів.
Під час недавнього опитування Центру Разумкова з’ясувалося, що електорат одного з кандидатів, котрий експлуатує імідж «просунутого» демократа, тяжіє до заскорузлих державних політик. Натомість виборець одного не вельми поважного кандидата, виявилося, несе в своїй структурі найбільшу частку людей із вищою освітою.
Більше того, дослідження привело соціологів до висновку, що значна частина виборців навіть не здогадується про те, яким шляхом пропонують іти їхні кандидати: позиція електорату в дуже багатьох випадках не збігається з поглядами уподобаних політиків. Загальне ж резюме дослідників є гнітючим: попри фонтануюче бажання змін, котре декларують українці, більшість виборців не підтримує актуальних реформ.
Хто ви, виборці?
Для початку окреслимо колективні портрети, перш ніж перейти до змістової частини дослідження.
Серед топ-кандидатів найбільшу частку виборців із вищою освітою має Володимир Зеленський: 40% його прихильників заявили, що володіють дипломом вишу. У симпатиків Петра Порошенка цей показник практично ідентичний – 39% виборців.
Також Зеленський і Порошенко мають у структурі власних електоратів найвищу частку матеріально забезпечених виборців: по 10% їхніх прибічників стверджують, що живуть у достатку, по 45% кажуть, що їм вистачає ресурсів для життя.
Прихильники п’яти із шести кандидатів спілкуються переважно українською мовою. Найбільша частка українськомовних зафіксована серед виборців Петра Порошенка – 82%. Юрій Бойко є єдиним, у кого переважають російськомовні, – 62%.
Літнього виборця гуртує довкола себе Юлія Тимошенко: 43% прибічників ЮВТ мають понад 60 років.
Зате у структурі електорату Анатолія Гриценка зафіксовано найбільше виборців поважного віку: 70% його прибічників мають понад 50 років.
Чотирьом тісно
Вивчаючи специфікацію настроїв виборців, соціологи запропонували респондентам відповісти на 15 запитань, котрі стосуються різних сфер державної політики: зовнішній інтеграційний курс, умови миру, відносини з Росією, децентралізація, розподіл влади, мовне питання, рівень та способи державного регулювання в економіці, приватизація, ринок землі, механізми пенсійного забезпечення, медична і освітня реформи, співпраця з МВФ.
Систематизуючи отримані соціологами дані, Z визначив міру світоглядної віддаленості виборців різних кандидатів один від одного. Згідно з нашими підрахунками, на цих виборах маємо два електорати із вираженою полярністю – найбільша дистанція в орієнтаціях спостерігається між виборцями Порошенка і Бойка.
Так, виборці Юрія Бойка схиляються до проросійського курсу й засвідчують максимальний скепсис до всіх можливих внутрішніх впроваджень. Натомість прибічники Петра Порошенка постають як найбільш національно орієнтовані й найохочіші до реформ.
Виборці Зеленського, Тимошенко, Гриценка і Ляшка мають поміж собою менше відмінностей і розташовуються приблизно в одному світоглядному спектрі.
Чого вам треба?
Загалом, виборці всіх кандидатів, окрім Бойка, солідарні з думкою, що Україна мусить рухатися в бік ЄС і НАТО, жорстко протидіяти Москві, не погоджуватися на легкий мир, сприяти популяризації української мови. Зокрема, цього чекають виборці Володимира Зеленського, котрий відзначився заявами про випрошування миру «на колінах» і неодноразово критикував новації в мовному законодавстві України.
Для прикладу, рух України до НАТО (який схвалює 54% серед усіх опитаних), підтримує 85% виборців Порошенка, 56% – Зеленського, 54% – Тимошенко, 51% – Гриценка, 47% – Ляшка і 16% – Бойка.
За захист державної мови (який підтримується 53% серед усіх опитаних) стоять: 77% виборців Порошенка, 62% – Гриценка, 56% – Ляшка, 53% – Тимошенко, 52% – Зеленського, 14% – Бойка.
Протиріччя між кандидатами починають увиразнюватися тоді, коли справа переходить до економіки. Обираючи між вільною конкуренцією і державним регулюванням, лише виборці Порошенка абсолютною більшістю воліють мати вільний ринок (62%). В електораті Зеленського на користь конкуренції виступає відносна більшість (47%). Прихильники ж решти кандидатів чекають, щоб економіку регулювала держава.
Співпрацю з МВФ підтримують 45% виборців Порошенка, 22% – Зеленського, 19% – Гриценка, по 15% – Тимошенко і Ляшка, 12% – Бойка. На думку більшості, українська економіка спроможна сама дати собі раду, навіть якщо муситиме перебути дефолт.
Виборці кандидатів-фаворитів не підтримують приватизації (за винятком електорату Порошенка) і виступають проти ринку землі сільськогосподарського призначення (солідарна позиція виборця кожного з фаворитів).
Уляні Супрун бракує вдячних
У своєму дослідженні Центр Разумкова вивчав не лише загальне ставлення респондентів до пропонованих напрямків державної політики, а й запропонував громадянам оцінити цілісні реформи, зокрема ті, котрі вже стартували за президентства Петра Порошенка. Аналітика показує: серед шести реформ, виділених соціологами, жодна не має високої оцінки.
Так, медичну реформу (почалася) підтримує 46% виборців Порошенка, 18% – Зеленського, 18% – Гриценка, 12% – Тимошенко, 10% – Бойка, 7% – Ляшка.
Освітню реформу (почалася) схвалює 40% виборців Порошенка, 14% – Тимошенко, 14% – Ляшка, 13% – Зеленського, 11% – Бойка, 10% – Гриценка.
Реформи отримують добрі або задовільні оцінки лише від виборців Порошенка. Очевидно, що ці оцінки пов’язані з позитивною опінією щодо самого Президента і загальною оптимістичною настановою щодо перетворень у державі.
Противники Порошенка з тих же причин екстраполюють власне ставлення до Президента на реформи, ініційовані під час його каденції. З огляду на цей тренд, ми входимо в день голосування з мінімальним бажанням виборців продовжувати розпочаті новації, а скоріше з прагненням вирвати аркуш і почати новий рядок. Яким буде той рядок? А власне соціологи висловлюють застереження: запиту на засадничі реформи в економічній і соціальній сферах насправді нема.
«Під загрозою є продовження низки реформ, зокрема приватизації, земельної реформи, реформи медицини. Більшість громадян без ентузіазму ставиться й до реформи освіти», – резюмує Центр Разумкова.
«Гасло «продовження реформ» не є популярним серед кандидатів у Президенти», – йдеться у звіті.
На думку фахівців, одним із наслідків відсутності реформ стане ускладнення відносин із МФВ та іншими міжнародними фінансовими партнерами України. «Окремі кандидати можуть виявитись неготовими нехтувати заради продовження такої співпраці прихильністю своїх виборців. Інший виклик пов’язаний із обіцянками знизити тарифи та підвищити заробітну платню і пенсії, що може стати предметом конфлікту з міжнародними донорами», – пояснюють у Центрі Разумкова.
Обух розчарування впаде на Зеленського
На думку дослідників, фактор невизначеності, зумовлений політичними уподобаннями електоратів, суттєво впливатиме на діяльність влади у перші місяці після президентських виборів. Ніхто до парламентських виборів не зважиться йти на визначені кроки, побоюючись за результати голосування на виборах до Верховної Ради в жовтні, – прогнозують соціологи.
«За умов невизначеності більшості прихильників певного кандидата щодо певного напряму політики будь‐який кандидат‐переможець виборів ризикує втратою частини прихильників у разі здійснення таких кроків в економічній і соціальній політиці, яких не підтримує відповідна частина його електорату. Це також загрожує втратою симпатій до політичної сили, очолюваної кандидатом, і робить можливим значний перерозподіл електоральних симпатій напередодні парламентських виборів», – пояснюють у Центрі Разумкова.
Найбільшу суголосність між кандидатом і його виборцем фіксують у випадку з Петром Порошенком, насамперед через те, що електорат чинного Президента декларує позитивні настанови щодо пропонованих змін.
Найбільше внутрішніх розбіжностей закладено в партнерстві Володимира Зеленського та його виборців. З одного боку, політологи акцентують на тому, що штаб Зеленського підготував досить широку ліберальну програму і експлуатує в кампанії відомих українських лібералів (Абромавичуса, Данилюка), водночас, ці наміри дисонують з поглядами його електорату. При тім буде справедливо визнати, що на тлі прибічників Гриценка, Тимошенко і Ляшка виборець Зеленського таки ліберальніший і відкритіший до змін.
Основні несподіванки очікують виборців Зеленського в його зовнішньополітичній, а також гуманітарній політиці.
55% виборців Зеленського – а це більше, ніж у Тимошенко і Ляшка, – виступають за те, щоб політика України щодо Росії була жорсткою. 59% електорату вважає, що мир на Донбасі можна встановити лише на умовах українців. Сам Володимир раніше пропонував провести нові переговори з Владіміром Путіним і винести досягнуті компромісні формули на референдум.
Для збільшення клацніть на зображення
Понад половина виборців Зеленського (52%) вважає, що держава мусить надавати підтримку українській мові. Натомість сам кандидат раніше висловлювався проти того, щоб на російськомовних чинили тиск, критикував обмеження російського пропагандистського кіно на телебаченні, встановлення квот.