Супроти всяких поголосок, які кривдять й оскорбляють честь Січового Війська особливо ж супроти закиду, немов би Січові Стрільці хотіли служити реакціонерам, заявляємо отсим прилюдно:

1) Січові Стрільці, які разом з масами українського народу скинули гетьмана, зломали його реакційний режім виступивши проти гетьмана по проголошенню його маніфесту з 14. листопада 1918 року, яким він хотів прилучити Україну до Москви — боролись, боряться і будуть боротись за суверенність українського народу і за його самостійну Републику.

2) Стоючи принцiпoвo на плятформі самостійної Української Народньої Републики і тим самим визнаючи суверенність українського народу в вирішуванню всіх справ політичних і господарських, уважають Січові Стрільці, що тільки український народ мaє право вирішувати по своїй волі і без усякого вмішування чужих сил, які б вони не були, також найважнійшу з економічних справ, а саме справу земельну. Український народ має свої політичні і культурні сили, які без чужинців вирішать його життєві справи. Вся земля на Україні належить українському народові і тільки український народ має право розпоряжатись землею. Во імя цих справедливих засад проливали Січові Стрільці свою кров і від них ніколи і ні передким не відступали і не відступлять.

3) Стоячи на цих засадах, заявляють Січові Стрільці, що все будуть карним і слухняним військом кождого українського народоправного правительства, яке стоятиме на плятформі самостійности Української Народньої Републики й признання українському Народові всеї землі в його розпорядимство. Що до форми влади то Січові Стрільці були тими, які охороняли Трудовий Конґрес українського народа в часи, коли він не виявив був свого обличча, а тепер, коли представники трудового українського народа знов підтвердили, що стоять на плятформі самостійности Української Народньої Републики. Січові Стрільці з тим більшим запалом підпіратимуть радянські влади на місцях, які заводять лад і порядок.

Стомлені тяжкими боями, змучені недовіррям народу, який несправедливо думав, що Січові Стрільці схочуть піддержати ті сили, які стремлять до поневолення українського трудового люду, Січові Стрільці відійшли, переорґанізоватись і з новими силами рішуче і твердо, як все, ударити на всіх, хто б посмів посягнути на здобутки революції українського народу.

З народом йшло, іде і буде йти Січове Стрілецтво.

В березні 1919 року.

За Січову Раду: Отаман Евген Коновалець, Отаман Андрій Мельник, Д-р Осип Назарук.

Република