Зїзд мужів довірія по дневниках польских.

 

У Львові, дня 24 н. ст. марта 1894.

 

Зїзд мужів довірія все ще не дає спокою нашим сердечним приятелям. По дневниках польских все ще не сходять з порядку дневного сяжнисті статьї на темат зїзду, а в кождій стрічцї читаємо "Романчук" та й "Романчук", хотяй від довшого вже часу праса польска кілька разів задекретовувала, що той Романчук уже відограв свою ролю і єго особою нема вже що займати ся. Тимчасом вийшло инакше, а львівскій офіціозний кореспондент Czas-у в немічній своїй люти кличе: Той Романчук — то якійсь "upiоr"!

 

Дуже добре розуміємо! Наші сердечні приятелї грубо перечислили ся в своїх комбінаціях... а найтяжшій жах мусїв охватити их, коли "upiоr" виступив в роли консолідатора Русинів до орґанічної роботи народної та до боротьби о права народу руского.

 

І бачимо, як від дня зїзду річками ллєть ся чорнило по польских редакціях на "доказуванє", що посол Романчук нїби то відступив від проґрами народної, вирік ся идеї самостійности народу україньско-руского, скомпромітував народовцїв і вкінци скомпромітував... себе.

 

Очевидно самі автори такої писанини не вірять в те, що голосять, бо точки 1-ша і 3-тя "проєкту спільної основи", виготовленої послом Романчуком для зїзду мужів довірія, рішучо перечать всїм инсинуаціям, мов-би п. Романчук відступав та вирікав ся того, в що вірив та що виголошував за весь час своєї публичної дїяльности, а дїлом змагаючим до консолідації Русинів не може компромітувати анї народовцїв анї себе, бо консолідація Русинів на народній основі — се давний идеал народовцїв, идеал, за котрим стояли і для осущеня єго дїлали також такі видатні народовцї, як Стефан Качала і Володимир Барвіньскій. Чи підняте нинї послом Романчуком дїло удасть ся довершити чи не удасть ся, — се инша річ. Взявши на увагу настрій зїзду понедїлкового, треба скорше вірити, що удасть ся, анїж не вірити. Але навіть коли-б не удало ся дїла довершити, то анї народовцїв анї п. Романчука в очах Руси компромітувати се не може. Компромітація, і то тяжка компромітація діткнула би тих, котрі би таку добру, честну, високо-патріотичну акцію ударемнили.

 

Ми певні, що польскі редакції добре се розуміють, тож справдї годї поняти цїли их лицемирства.

 

Але особливо годї зрозуміти таке лицемирство у тих орґанів, котрі в якійсь мірі висказують гадки краєвого правительства. А маємо на думцї передовсїм Czas і "Народну Часопись", котра в лайцї на посла Романчука і на підняте ним дїло консолідації Русинів на основі народній — бере ще о октаву висше анїж дневники польскі.

 

Ми запитаємо: З якої-ж то они причини так противні, щоби партія т. зв. стара станула на основі народній? чи се вийде може на некористь краю або держави? Та-ж єсли основа народна відповідає не лиш интересови руского народу, але й интересам краю і держави, то з приступленя так званих старих до проґрами народної мусить виходити лише користь і для краю і для держави. Се-ж ясне, як сонце! А коли мимо того ті орґани так заїло виступають против початої акції, то тим зовсїм недвозначно висказують, що им не йде анї о интерес краю, анї о интерес держави, але о интерес спеціяльно і чисто польскій, а той интерес вимагає як-раз роздору між Русинами, а не консолідації сил руских... Становище офіціозів, заняте супротив консолідації Русинів на основі народній, мусить хиба лиш потвердити недавний висказ посла Короля в соймі, що нинїшна політика супротив Русинів основуєсь на засадї: divide et impera...

 

Дѣло

24.03.1894

До теми