Аби спеціально забути, наш мозок повинен бути особливо активний. Експерименти засвідчують: як не дивно, але намір стерти з пам’яті певний зміст активізує мисленнєвий орган сильніше, ніж намагання щось запам’ятати. У результаті цієї підвищеної активності спогади блякнуть. Хоча забування спрацьовує не однаковою мірою щодо різних змістів, повідомляють науковці.
Зображення: Ocusfocus/ thinkstock.
Війна, хвороба або насильство: деякі спогади настільки травматичні, що паралізують нормальне функціонування людини. Тож для тих, хто від них страждає, можливість забути стала би справжнім спасінням – і це можливо.
Дослідження доводять, що спогади можна буквально стерти за допомогою фармацевтичних блокаторів пам’яті. Але умисне забування може вдатися навіть без медикаментозної підтримки. Деколи лише сили волі достатньо. Науковці виявили: конкретний намір стерти з пам’яті певну інформацію призводить до того, що цей зміст згодом пригадується важче.
«Дослідження засвідчило, що ми наділені здатністю спеціально забувати. Але як нашому мозку це вдається, дотепер залишається нез’ясованим», – сказав Джарод Левіс-Пікок (Jarrod Lewis-Peacock) з Техаського університету в Остіні.
Аби більше дізнатися про підстави цього явища, науковці на чолі з провідним автором Трейсі Ванґ (Tracy Wang) заглянули до мозку людей, що забували. У своєму дослідженні вчені показували дорослим піддослідним різноманітні картинки з ландшафтами та людськими лицями. При цьому вони щоразу зазначали, треба запам’ятати показаний знімок чи забути.
За допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ) команда спостерігала, що при цьому відбувалося в мозку учасників дослідження – у певних регіонах скроневої частки, тобто в тих ділянках, де міститься візуальна робоча пам'ять, які відповідають за відтворення спогадів про складні візуальні подразники. Чи будуть відмінності в активності мозку, залежно від озвученого завдання?
Результати продемонстрували: коли піддослідні отримували завдання забути, то досліджувані регіони активувалися сильніше, ніж коли поставало завдання запам’ятати. Ця підвищена активність призводила до того, що учасники насправді гірше пригадували конкретні картинки.
Але експеримент засвідчив – щоб успішно забути, активність не повинна бути занадто високою: «Середній рівень активності здається вирішальним для процесу забування, – повідомила Ванґ. – Коли активність зависока, спогади посилюються; якщо вона заслабка, спогади залишаться незмінними».
Також на успіх забування впливає вид зображення. Так, забути фото обличчя піддослідним було складніше, ніж інші мотиви. Науковці припускають, що це пов’язано з емоційним наповненням. Тобто людські обличчя провокують сильніші емоції, ніж зображення місць чи ландшафтів – а що емоційніше ми сприймаємо ситуацію, то сильніше вкарбовується вона в пам'ять.
Активувати, а не пригнічувати – своєю роботою Ванґ та колеги вперше довели, що цей підхід робить можливим навмисне забування. У майбутньому науковці хочуть продовжити дослідження цього явища. Детальніше розуміння, як забувати, може допомогти багатьом пацієнтам – принаймні на це сподіваються. «Коли ми з’ясуємо, як пригнічувати спогади, і знайдемо шлях, як вплинути на цей процес, тоді ми зможемо розробити терапію, що допоможе людям позбутися обтяжливих переживань», – підсумувала Ванґ.
Tracy H. Wang, Katerina Placek and Jarrod A. Lewis-Peacock
More is less: increased processing of unwanted memories facilitates forgetting
Journal of Neuroscience 11 March 2019, 2033-18
Daniela Albat
Wie funktioniert gezieltes Vergessen?
Quelle: University of Texas Austin/ Society for Neuroscience, 13/03/2019
Зреферувала С. К.
