Українська кольонія у Швайцарії об'єднана Toв. "Український Клюб" ще з року 1919, завсіди була і тепер є дуже нечисленна. Це здебільша старі політично-державні еміґранти, деякі з них навіть тут мешкають від 1908 р. Економічно майже всі добре забезпечені, мають маєтки і посади. Від початку сучасної світової війни діяльність всіх українських громадян тут обмежується головно допомогово-інформаційною службою жертвам війни. Діяльність у цій справі ведуть спільно: Закордонний Комітет Українського Червоного Хреста під проводом дир. Євгена Бачинського та Український Золотий Хрест під проводом п. О. Нижанківського. Обидві ці організації між собою дружньо кооперують і взаїмно допомагають. На Різдво обидва Комітету (кожний з них має також приятелів швайцарців) спільно вислали 3 великі скрині з конденсованим молоком до Франції для розподілу поміж дітей, хворих і старців численної тамошньої української еміґрації. Йдуть також заходи у справі висилки кількох скринь з "Овомальтином" на Великдень. Розподілом цих та інших дарунків заряджує п. Сергій Пащенко, головноуповноважений Українського Черв. Хреста у Франції з ociдкoм в Тулюзі.
На Різдвяні Свята відбулося в Женеві традиційне прийняття української кольонії в панства Бачинських було двох делеґатів від наших інтернованих вояків, що в числі кілька соток розкидані по різних таборах праці Швайцарії. Живеться їм матеріяльно непогано, зате національно дуже страждають від польської нагінки, та ще й тому, що не можуть навіть через У.Ч.X. одержувати української преси і книжок. Крім цих "польських" таборів є у Швейцарії також інші табори втікачів з усіх сусідніх країн і між ними знаходиться деякий, хоч і невеликий відсоток наших земляків. З кількома таборами цих збігців українська кольонія має принагідні взаємини і У.Ч.Х. спомагає чим може. Поміж цими еміґрантами є незвичайно цікаві і цінні з національного погляду особи. Українці в "совітських" таборах, підпадають большевицькому теророві і відомий факт, коли в бійці на релігійному підкладі виколото ножем око! Українці в цих таборах примушені сидіти тихо...
В роковини 22. січня, заходами видавця бюлетенів "Офінор" п. Михайла Єреміїва, швайцарське радіо передало українську авдицію, що складалася з прегарного відчиту професора женевського університету п. Шарля Фурне, ілюстрованого уривками з української музики і співами зразків народних пісень. Відчит проф. Фурне у французькій мові був зразковий. Почав він з княжої доби, представивши велич держави Ярослава в той час, коли Париж був ще невеличким містечком. Опісля перейшов до козацької доби, опинившись на епопеї Мазепи і подав зразки тогочасної літератури. Перейшовши нарешті до сучасної доби він живо представив українську природу, побут, характер українського народу та його змагання до свобідного життя. Оркестра романської Швайцарії виконала "Мазепу'' Ліста і уривок з опери "Аскольдова могила". Хор проспівав народні пісні: дует "Де ти бродиш моя доле", "Ой, лопнув обруч" та "Дівка в сінях стояла", а на закінчення гопак.
Нарешті 9. липня в Берні відкрито виставу образів відомого українського маляра зі Львова Івана Кураха, який приїхав до Швайцарії кілька місяців тому. Вистава організована в користь збігців у Швайцарії. Швейцарський комісаріят для інтернованих видав прегарний проспект вистави з портретом мистця та зразками його творів і рецензіями світорої преси після вистав його творів у Парижі і Варшаві в 1932, в Берліні і Празі в 1935, Львові у 1936, Вашинґтоні в 1937, Римі і Міляно в 1941 і Берґамо, Болонії, Бресції, Модені і Падуї в 1942 р.
Краківські вісті