Відомий американський історик (а також письменник та художник), професор політичних наук Ратґерського університету Олександр Мотиль прислав нам свою принагідну розмову з російським президентом; оскільки в кремлівський канцелярії нічого про це не зазначено, то, треба думати, візит у бар в Нью-Йорку був інкоґніто. Публікуємо розмову на прохання автора без перекладу — Z.
Кілька днів тому мав я нагоду побалакати з президентом Росії в нью-йоркськім барі. Пив він американське віскі. Я — українську горілку. Ось наша повна розмова.
— Добрий день, пане президенте!
— (Усміхається) Меня зовут друзья Вовочкой. А вы мой друг.
— Ну, добре, Вовочко, скажіть, будь ласка, що ви тут поробляєте?
— Изучаю польский язык.
— Невже ж! А навіщо?
— Скоро будет Польша нашим соседом.
— А як же так?
— Poprostu. Нашей госграницей будет западная граница бывшей Украины.
— Ви що, плануєте повномасштабну війну?
— Да, нет... какая там война! (Усміхається) Вашим президентом будет этот Зеленский. Он файный парень, как говорят галичане. Я ожидаю тесного сотрудничества между северной и южной частями великой Руси. Мы вас любим. Даже очень. Это факт.
— Ну, так, хай буде співпраця. Але при чому тут держкордон?
— Зеленский свой, правда? И я свой. Фашистов в Киеве он не любит. Значит, меня любит. А я его. Вот и все. Зачем нам воинствовать на Донбассе? Мы должны создать новую Русь. Od morza do morza. Я буду великим князем, а он будет моей правой рукой. Может даже градоначальником телепрограммы «Слуга русского народа». Представьте себе, какой это будет хит!
— Але навряд чи українці захочуть з'єднатися з Росією.
— Кому нужна эта Украина? Государство не работает, экономика тоже. Везде коррупция. Так говорят даже и все без исключения малороссы. Всьо пропало! Зачем продолжать этот плохой анекдот? Будем вместе жить, любить друг друга. Рай!
— А Захід? А Польща?
— (Скептично) Что з ними?
— Будуть протести.
— Ну и что? Самое главное, малороссы будут молчать. Всем дам колбасы, хлеба, водки, телешоу. Что еще нужно вам? (Дивиться на годинник). Хороший zegarek, правда? Извините, я должен идти. Меня ждут в Белом доме.
— Маєте останнє слово для українців?
— Oczywiście! Vote for Zelensky! (Стає, іде, не заплативши)