В день 30-річчя Всесвітньої павутини її винахідник сер Тім Бернерс-Лі, засновник Web Foundation, розмірковує про те, як ця павутина змінила наш світ і що ми повинні зробити, щоб побудувати кращу, яка служитиме всьому людству. Поширюймо, будь ласка, з тегом #Web30 #ForTheWeb.
Нині, коли минає 30 років з часу після моєї оригінальної пропозиції стосовно системи управління інформацією, половина світу є в мережі. Це час, щоб святкувати те, як ми далеко просунулися, але і можливість задуматися про те, як далеко нам ще треба йти.
Павутина перетворилася на публічний простір, бібліотеку, медичний кабінет, магазин, школу, дизайн-студію, офіс, кінотеатр, банк і багато іншого. Звичайно, з кожною новою функцією, кожним новим веб-сайтом збільшується розрив між тими, хто є в мережі, і тими, кого в ній нема, що робить ще імператив зробити веб-павутину доступною для всіх ще нагальнішим.
І в той час як інтернет створив можливості, дав голос марґіналізованим групам і полегшив наше повсякденне життя, він разом з цим створив можливості для шахраїв, дав голос тим, хто ширить ненависть, і полегшив кримінальну діяльність.
В контексті новин про зловживання інтернетом зрозуміло, що багато людей відчувають страх і непевність: чи дійсно інтернет є силою добра. Але враховуючи, як сильно змінилася мережа за останні 30 років, було би капітулянтством з повною відсутністю уяви припустити, що цю мережу, яку ми знаємо, неможливо змінити на краще в найближчі 30 років. Якщо ми зараз відмовимось від розбудови кращої мережі, то не мережа підведе нас. Ми підведемо інтернет.
Для вирішення будь-якої проблеми ми повинні її чітко визначити і зрозуміти. Загалом кажучи, бачу три джерела дисфункцій, що впливають на сьогоднішню мережу:
1. Продумана зловмисність, така як спонсоровані державою гакерство та атаки, злочинна поведінка та гарасмент в інтернеті.
2. Системна запроектованість, коли цінність користувача приноситься в жертву таким речам, як рекламні моделі отримання прибутку, що створює спотворені стимули: комерційна винагорода за клікбайт чи вірусне поширення дезінформації.
3. Ненавмисні негативні наслідки створеного з добрими намірами проекту — такі як образливий і поляризований тон чи якість онлайн-дискурсу.
Хоча першу категорію неможливо повністю викорінити, ми можемо створювати і закони, і моральні принципи, щоб таку поведінку мінімізувати — так само, як ми це робимо в офлайні. Друга категорія вимагає від нас перебудови системи таким чином, щоб змінити стимули. І остання категорія вимагає досліджень, щоб зрозуміти існуючі системи та моделювати кращі нові чи змінити існуючі.
Не можна звинувачувати тільки уряд, тільки соцмережу або тільки людський дух. Спрощеними наративами ми ризикуємо виснажити нашу енергію, переслідуючи симптоми цих проблем замість того, щоб зосередитися на їхніх корінних причинах. Щоб зробити це правильно, ми повинні об'єднатися як глобальна веб-спільнота.
У вирішальні моменти покоління, що жили до нас, посилювали спільну роботу задля кращого майбутнього. Завдяки Загальній декларації прав людини різні групи людей зуміли погодитися щодо основних принципів. Завдяки морському праву і Договору про космос ми зберегли нові фронтири для загального блага. Тепер, коли інтернет змінює наш світ, ми також несемо відповідальність за те, щоб він був визнаний як частина прав людини і розбудований для суспільного блага. Саме тому Web Foundation працює з урядами, компаніями і громадянами над створенням нової Угоди про Мережу.
Цю угоду започаткували в Лісабоні на Веб-саміті, де зібралася група людей, які погоджуються з тим, що нам треба встановити чіткі норми, закони і стандарти, які ляжуть в основу інтернету. Ті, хто це підтримав і погодився з початковими принципами, взялися спільно розробляти конкретні зобов'язання в кожній області. Жодна група не має робити це самостійно, всі вхідні дані будуть належно оцінені. Уряди, компанії і громадяни вносять свій внесок, і ми маємо вийти на результат наприкінці цього року.
Уряди мусять транслювати закони і нормативні акти в цифрову епоху. Вони мусять забезпечити, щоб ринки залишалися конкурентоспроможними, інноваційними та відкритими. І вони несуть відповідальність за захист прав і свобод людей онлайн. Ми потребуємо відкритих веб-прихильників в уряді — державних службовців та виборних посадовців, які долучатимуться, коли інтереси приватного сектора загрожуватимуть суспільному благу, і які захищатимуть відкриту мережу.
Компанії мусять зробити більше, щоб їхнє прагнення до короткострокового прибутку не йшло на шкоду правам людини, демократії, науковим фактам або громадської безпеки. Платформи і продукти мусять розроблятися з думкою про приватність, диверсифікацію і безпеку. Цього року ми бачили, як низка фахівців тек-галузі піднімалася з вимогою кращих бізнес-практик. Ми повинні заохочувати цей дух.
І найголовніше, громадяни мусять притягувати компанії та уряд до відповідальності за взяті ними зобов'язання і вимагати, щоб і ті, і інші поважали інтернет як глобальне співтовариство, в центрі якого перебувають громадяни. Якщо ми не оберемо політиків, які захищають вільну і відкриту мережу, якщо ми не внесемо свого внеску у розвиток конструктивних здорових розмов в інтернеті, якщо ми будемо далі клікати на "погоджуюсь", не вимагаючи поваги до наших прав на дані, ми ухилимося від нашої відповідальності за пріоритетне включення цих питань в аґенду наших урядів.
Боротьба за інтернет – одна з найважливіших справ нашого часу. Нині половина світу є онлайн. Як ніколи важливо забезпечити, щоб інша половина не залишилася позаду, офлайн, і щоб кожен вніс свій внесок в мережу, яка сприяє рівності, можливостям і творчості.
Угода про Мережу мусить бути не списком поправлень на швидку руку, а процесом, який сигналізує про зрушення в тому, як ми розуміємо наші відносини з нашою онлайн-спільнотою. Вона мусить бути досить ясною, щоб служити провідною зіркою на шляху вперед, але досить гнучкою, щоб адаптуватися до швидких темпів змін в технології. Це наш шлях від цифрової пубертатності до зрілого, відповідального та інклюзивного майбутнього.
Мережа призначена для всіх, і тільки колективно разом ми володіємо владою змінити її. Це буде непросто. Але якщо ми трохи помріємо і багато попрацюємо, то зможемо отримати мережу, яку хочемо.
Сер Тім
