Львів, 9-го березня.
В урочистій обстановці відсвятковано 5-го ц. м. вечір, присвячений 130-літньому ювілею з дня народження Тараса Шевченка. Залю Літературно-Мистецького Клюбу наповнили численні представники львівської української громади. Сцена Клюбу прикрашена великим портретом геніяльного національного поета.
Спільний вечір, організований спілками українських науковців та письменників відкрив голова спілки українських письменників д-р Григорій Лужницький.
З доповіддю на тему "Шевченко сто років тому" виступив проф. Вол. Мінківський.
— Шевченкові роковини, — сказав він, — мають свою 83-літню традицію. Форми їх визначення були різноманітні.
Прелегент спиняється на різних виданнях поетичних і малярських творів Шевченка. Була надія на вихід нових біографічних матеріялів про поета, складених шевченкознавцями Зайцевим, Новицьким. Однак, заслання останнього перервало цю роботу. Інститут Шевченка, організований в 1926 р. був совєтською термінологією "ареною клясових боїв".
1843—1844 рік — 30-ий рік Шевченкового життя, рік створення "Трьох літ", коли широко розгорнувся йoгo талант і як поета, і як мистця та він мав три срібні медалі від Академії. Тоді відбулася йoгo перша зустріч з кріпацькою Україною, що надовго заполонила його думку. Доля Оксани, доля Катерини мучить йoгo і він прагне відобразити їх в поезіях і фарбах.
У листі до Тарновського Шевченко на початку 1843 р. писав про своє життя в Петербурзі і прагнення поїхати на Україну. Однак через місяць у листі до Як. Кухаренка він висловлював уже інші бажання — їхати за кордон, а не на Україну. А проте в квітні Шевченко поїхав на Україну. Цей приїзд був новою сторінкою в його житті, що призвела до катастрофи 1847 р.
Шевченко подорожує по Україні... Знайомство з Чужбинським... Відвідання Хортиці і порогів... Поїздка в Кирилівку... Березень... Створення "Розритої могили".
У лютому 1844 р. поет повернувся в Петербург. На зворотньому шляху познайомився з істориком Бoдянським і актором Щепкіном.
Влітку 1844. р. Шевченко знову на Україні — в Кирилівці, в Суботові, де малює старовинну церкву, хоче видати збірник "Живописну Україну", але плян йoгo лишився недоконаним.
Подорож залишила глибокий відбиток в його творчості. В "Чигирині" поет торкається минулої слави України. Злидні і несправедливість кріпацтва зображені в "Сові". Але центральний твір цих poків — "Сон", сатира, написана в Петербурзі перед другою поїздкою на Україну.
Подорожі на Україну відкрили поетові очі. Зовсім інакше став він дивитись тепер на розкіш столиці.
До другої половини 1843 і до 1844 року відноситься знайомство Шевченка з княжною Варварою Репніною. Познайомився з нею поет в Яготині, в маєтку "малоросійського губернатора" князя Репніна підчас першої подорожі по Україні. Знайомство це яскраво описане самою князівною, на яку поет своїм талантом, своїми натхненними творами зробив велике враження.
Зі спогадами про перебування Шевченка у його діда виступив проф. О. Моргун. Він зазначив, що вперше на Миргородщині Шевченко був у 1845 р. і спростував як невірні деякі інші твердження про те, то поет перебував там раніше. У вересні-жовтні 1843 р. Шевченко відвідав село Мар'їнське, розташоване недалеко від Миргороду. Поет приїхав з Веселого Подолу, де був у поміщика Родзянка і з гнівом розповідав про некультурність цього поміщика та про те, як той побив свого слугу.
Під впливом жвавих розмов з поетом про літературу, мистецтво, історію, під безпосереднім вражінням деклямацій поетом своїх творів похмурий будинок Лукіяновича, в якoму перебував Шевченко, преобразився.
Поета запрошено у Миргород до діда прелегента Павла Миколаєвича Шершавицького. Там усі були зачаровані Шевченком. Поет підчас перебування на Миргородщині написав: "Не завидуй багатому", "Сліпий", "Великий льох" та інші. Потім поет поїхав на Переяславщину, пообіцявши незабаром ще приїхати.
Однак своє слово він виконав лише чеpез 14 років, після заслання. У 1918 р. Байдак-Гончаренко розповідав, що в час того відвідання Шевченком Миргороду, він мав обов'язок слідкувати за поетом та його оточенням. Та він приховував усе, що робилося і звітував начальству, що нічого неблагонадійного нема.
З 60-ox рр. Миргород зажив новим життям. Цілий ряд освічений осіб задали новий тон усьому культурному життю міста. А в родинах, де гостював Шевченко, вплив його лишився непохитний.
Львівські вісті