ЄУ конче необхідне єдине відомство для боротьби з відмиванням коштів. Скандал із російською «пральнею брудних грошей» продемонстрував, наскільки проблема поважна й запущена.
Шостого березня Європа зазнала чергової поразки у боротьбі з відмиванням грошей. Представники всіх 28 країн Європейської Унії відхилили поданий раніше Єврокомісією «чорний список» країн і територій, угоди з якими можуть становити загрозу для ЄУ. Тобто не було затверджено списку «податкових оаз», які були невід’ємними елементами «глобальних грошових пралень».
Найдивніше, що такий демарш країн – членів ЄУ проти ініціативи Єврокомісії, спрямованої на боротьбу з «брудними грошима», вчинено на тлі свіжого скандалу з виявленням чергової пральні, причому суто російської, яка діяла на Заході. Мова йде про схему, організовану великим російським інвестиційним банком «Тройка Диалог».
Загалом якось дивно спостерігати, як Європа, де корупція і незаконне збагачення оголошені чи не найбільшим світовим злом, вперто опирається запровадженню заходів спільного контролю над своєю фінансовою системою. Не дивно, що це раз-по-раз виходить їй боком. Як-от із цим «Тройка Диалогом», який із січня 2012-го належить «Сбербанку России».
Як з'ясували журналісти міжнародного Проекту з розслідування організованої злочинності та корупції (Organised Crime and Corruption Reporting Project – OCCRP), через цей банк як через велетенську «пральню брудних грошей» лише віолончелістові Сергієві Ралдугіну – другові президента Росії Володимира Путіна – прийшли на рахунок «чисті» 70 мільйонів доларів. Загалом же упродовж років російським корупціонерам і мафіозі вдавалося переводити через «Тройку» сотні мільйонів доларів. За даними OCCRP, згідно з найскромнішими підрахунками, через банк вивели щонайменше 22 мільярди доларів.
Ще до придбання «Сбербанком России» банк «Тройка Диалог» під керівництвом свого президента Рубена Варданяна створив складну систему з десятків офшорних фірм, оформлених на підставних осіб. Через них із Росії в 2006–2011 роках виводили мільярди доларів, у тому числі кримінального походження. Один із журналістів-розслідувачів OCCRP Паул Раду розповів у коментарі для телеканалу ARD: «Ми виявили, що на бідних громадян Вірменії були зареєстровані банківські рахунки, з яких здійснювалися трансакції на десятки мільйонів доларів і євро, а ці вірмени навіть гадки не мали, що є формальними власниками цих мільйонів».
Як зізналися журналісти-розслідувачі з OCCRP, вивчати систему, у центрі якої перебував банк «Тройка Диалог», вони почали ще десять років тому. Але скласти всі частини пуцлів докупи було доволі складно. Ще складніше було виявити злочинні дії – адже складали схему «пральні» недурні люди, котрі знали всі лазівки в юридично-банківській системі Європейської Унії й успішно користувалися її вадами. Щойно тепер журналісти змогли вималювати для себе цю складну систему, збудовану «Тройка Диалогом».
Було виявлено, що контраґентами «Тройки Диалог» виступали великі й авторитетні західні фінансові установи. Наприклад, найбільший у світі Deutsche Bank переказав понад мільярд доларів на рахунки росіян за цією схемою. Окрім того, у схемах засвітилися: данський Danske Bank, шведський Swedbank, норвезький Nordea Bank, нідерландський банк ING Groep, австрійський Raiffeisen Bank International, нідерландські ABN Amro Group і Cooperatieve Rabobank, швейцарський Credit Agricole, турецький Turkiye Garanti Bankasi тощо.
Трансакції здійснювалися в обидва боки, в тому числі між різними рахунками однієї і тієї ж фірми. Призначення переказу часто вигадували. Були такі приклади, як «овочі та фрукти», «будівельні матеріали» або «заморожений оселедець». У більшості випадків товарами навіть близько не торгували. Цікаво, що засновник терористичної організації «Аль-Каїда» Усама бен Ладен використовував схожу схему для переказу грошових коштів на організацію терактів в Європі й Америці.
«Ця схема допомагала багатим росіянам, олігархам і великим реґіональним керівникам відправляти гроші за кордон й інвестувати їх у предмети розкоші – вілли в Іспанії, Великій Британії, Чорногорії, розкішні яхти тощо. А головне: вона допомагала організованим злочинним угрупованням з Росії відмивати їхні гроші. Ми зараз говоримо не про окремі хабарі чиновників, а про величезні крадіжки з державного бюджету. Ці гроші надходили в систему, створену "Тройкою Диалогом", а потім йшли до вигодонабувача», – розповів Паул Раду.
Варто зазначити, що ці мільярди йшли, на жаль, не лише на розкішне життя багатих росіян. Саме з цих грошей оплачували ті ж замовлені Кремлем терористичні акти, фінансували проросійські партії в Європі, видавали кошти на пропагандистську, гакерську та ботівську діяльність. Тобто з цих коштів фінансувалося все те, що зараз можна було б окреслити словосполученням «гібридна війна» Росії проти Заходу.
І лише минулого тижня європейські правоохоронні органи впритул взялися за організаторів цієї «пральні». Наприклад, у Німеччині було проведено поліційні рейди в кількох містах, заарештовано нерухомість та рахунки причетних осіб на загальну суму близько 50 мільйонів євро. Як бачимо, арештовані суми не співмірні з масштабами самої пральні, але сподіваємося, що це лише початок.
Проте факт залишається фактом: Європа нажила собі величезну проблему, спричинену передовсім поважною плутаниною з різних національних систем і правил, що заважає боротися з відмиванням грошей. Досі немає центрального відомства, яке відповідало б за розслідування таких злочинів. «Великий парадокс полягає в тому, що у нас єдиний ринок, вільне переміщення капіталу, послуг тощо, але водночас 28 різних систем боротьби з відмиванням грошей», – бідкався депутат Європейського парламенту від Данії Єппе Кофод (Jeppe Kofod), котрий є членом комісії з розслідування фінансових злочинів і ухилень від сплати податків.
Зрештою, і сама фінансово-валютна система Європейської Унії заледве встигла відновитися після низки криз (Кіпр, Греція, Італія, Іспанія тощо). Тому унійним політикам доводилося заплющувати очі на багато фінансових порушень, шукаючи компромісу між жорсткістю правил для своїх кредитних організацій і забезпеченням стійкої прибутковості банків.
«Нинішня система недостатньо ефективна для боротьби з відмиванням грошей, і ми приділяємо занадто багато уваги ловлі дрібної рибки. Ми, європейці, боїмося накладати великі штрафи на банки, тому що вони й без того слабкі, і ми не хочемо їх знищувати. Однак банки повинні знати, що порушення не залишаться без наслідків», – стверджує професор Клаус Фляйшер (Klaus Fleischer), котрий працює в Мюнхенському університеті прикладних наук і спеціалізується на фінансових питаннях.
Відомства фінансового контролю Європейської Унії почали останнім часом жорсткіше карати банки за порушення норм і правил. Але їм ще дуже далеко до того, чого досягли в цій царині Сполучені Штати. Тому Євроунії конче необхідно створити власне єдине відомство для боротьби з відмиванням грошей, узгодити чіткі єдині банківські правила й перестати раз і назавжди толерувати «податкові оази».
