Шкода, що українські вибори згодом використовують переважно для створення комедій чи відкриття кримінальних проваджень. Ще гірше, що перші виходять несмішні, а другі взагалі не виходять. Огляд подій тижня в Україні

 

КС тижня

 

 

Кажуть, на початку «нульових» років бюджетні кошти, які планувалося вкласти у реалізацію проекту «Нафтопровід "Одеса-Броди"», були перенаправлені на прискорене будівництво споруди Конституційного суду. Про трубу в Європу вже всі забули, а з десятиповерхової будівлі, облицьованої сірим і білим гранітом, час від часу виринає щось значуще для суспільства.

 

Цього разу тим «щось» стало скасування Конституційним судом статті 368-2 КК Кримінального кодексу, що передбачала покарання за незаконне збагачення і позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років із конфіскацією майна.

 

Люди в мантіях згадали про презумпцію невинуватості й дійшли висновку, що корупціонерові не треба доводити власну непорочність – тим мають займатися компетентні органи. Тепер перед законом чистий, як операційна у Феофанії, будь-який чиновник, що гарує за пару тисяч гривень, але чесно задекларував маєтки в Іспанії і банківські рахунки в Ліхтенштейні. Хай тепер згадані органи доводять, що чиновник – корупціонер.

 

Конституційній Феміді згадали, що Національне антикорупційне бюро розслідує 50 кримінальних проваджень за статтею 368-2, і під нею «ходять» екс-виконувач обов'язків голови Державної фіскальної служби Мирослав Продан, перший заступник голови Служби безпеки Павло Демчина, міністр інфраструктури Володимир Омелян тощо.

 

Ініціатори конституційного подання – 59 народних депутатів з різноманітних фракцій і груп – аргументували своє прагнення до справедливості тим, що стаття 368-2 недосконала і через неї буде не боротьба з корупцією, а один сміх. Несмішно буде, якщо на щирі почуття нардепів звернуть увагу на Заході – кримінальну відповідальність за незаконне збагачення вимагали в ЄС у контексті виконання Плану дій з візової лібералізації, а Міжнародний валютний фонд у меморандумі закріпив таке зобов’язання України.

 

Тепер треба придумувати, як перед європейцями не виглядати пашталаками і нікого з земляків до цюпи за корупцію не посадити.

 

Оборонпром тижня

 

 

Телевізійний проект «Наші гроші» довго і ретельно розслідував і таки оприлюднив дані про незаконні поставки російських запчастин до української військової техніки.

 

До процесу, за спостереженнями розслідувачів, був дотичний заступник секретаря Ради національної безпеки й оборони Олег Гладковський і його син Ігор. Простими словами сюжет виглядав так – запчастини з РФ «контрабасом» доставляли в Україну, тут вони потрапляли в поле зору «Укроборонпрому», який купував їх за завищеними цінами і мав з того профіт.

 

Трохи ускладнив картину Юрій Луценко. «Привозяться запчастини, за певними процедурами конкурсу їх купує "оборонпром", а потім ці кошти переводять через фіктивні структури, виводять гроші в готівку, в живі гривні, які потім переводять у долари. Це ухилення від податків», – заявив Генпрокурор у телеефірі, нарахував 40 мільйонів гривень, вкрадених у держави, і пообіцяв, що винуватці або заплатять ті гроші до держбюджету, або «сядуть надовго».


Тут змішалися докупи і контакти з агресором, і спекуляція, і те, що Гладковський є приятелем Петра Порошенка. Луценко досить швидко відреагував на журналістське розслідування, але ще оперативнішою була Юлія Тимошенко, яка провела паралель між незрозумілими оборудками з запчастинами і президентом і стала вимагати імпічменту гаранту Конституції. Лідерці «Батьківщини» пригадали, що так само вона домагалася імпічменту для Кучми, Ющенка, Януковича – і тільки Леоніда Кравчука не турбувала. Тепер перший президент у команді Тимошенко, а менш екзальтовані громадяни чекають, чи зроблять з Гладковського офірного цапа, бо справа надто голосна і заколисати її перед виборами важко, чи затягнуть розбір польотів до кращих часів.

 

Генерал тижня

 

 

Виявилося, що на роль відбувайла дуже пасує начальник Генерального штабу Збройних сил України часів Януковича Володимир Замана. Генерал-полковника на місяць арештували, попередньо оголосивши про підозру у вчиненні державної зради. Озвучував претензії до екс-начальника Генштабу головний військовий прокурор Анатолій Матіос, і виявилося, що Замана всупереч прямій нормі закону про граничну чисельність Збройних сил України у 2012 році скоротив чисельність армії на 5 тисяч боєздатних військових, крім того, він розформував зенітно-ракетні дивізіони й авіаційні військові частини, позбавивши державу системи протиповітряної оборони.

 

Ще більші злочини Замани назвав Юрій Луценко, за інформацією якого генерал, дуже своєрідно реформуючи армію, підготував ґрунт для анексії Криму та створення "Новоросії".

 

Те, що державу зраджував Янукович, у суді вже довели, і президент-втікач заочно засуджений до 13-ти років ув’язнення. Той процес був довгим – справа з Заманою обіцяє бути такою ж. Трохи тривожить, що гедлайнерами у ній виступають відразу і Матіос, і Луценко. Гіперактивність цих борців за справедливість та її наслідки часто змушують згадати про «гору, яка народила мишу».

 

Зняття тижня

 

Знимка Соні Кошкіної

 

Термін «злиття і поглинання» використовується в економіці, в політиці треба знайти щось аналогічно промовисте. Ще в минулому десятилітті Анатолій Гриценко назвав себе «перший непрохідний», у поточному десятилітті «наступний» казав про власну персону Андрій Садовий. Чинний мер Львова і колишній міністр оборони йшли здобувати президентську булаву, але зустрілися в київській кав’ярні й вирішили, що міський голова таки буде «наступним», тобто відкладе свої амбіції поки що і підтримає полковника, який відвідував Вест-Пойнт.

 

Потім на користь Гриценка вирішив знятися представник партії «Сила людей» Дмитро Гнап – і в інформаційному просторі ширилося, що ось які прекрасні люди штурмують вітчизняний політичний Олімп, а приказка «де два українці – там три гетьмани» втратила актуальність.

 

Коли аплодисменти вщухли, почалися роздуми про те, як монетизує ці зняття сам Гриценко.  Анатолію Степановичу і так за будь-якого зручного моменту пригадують, що у свої міністерські часи він надто безболісно розлучався з майном і озброєнням ЗСУ, а тепер йому приплітатимуть сміттєвий скандал Садового і 9 тисяч євро, які Гнап мав передати на оборону країни, але «забув».

 

Проте хай злі язики згадують негатив, а у штабі Гриценка закликають приходити в кав’ярню поговорити про гетьманів.

 

04.03.2019