Під сим заголовком пише "N. Fr. Pr." з дня 18-го с. м. ось що:
"Раз цар Николай підчас свого побуту на лїтнім замку в Краснім Селї здибав, проходжуючись по парку, на однім самотнім місци жовняра, стоячого на вартї. Але що в тім місци нїчого не було окрім дерев, отже нїчо було стерегчи, то спитав ся він жовняра, пощо властиво він тут стоїть. Жовняр не міг дати нїякого поясненя. Сказав лиш, що має приказ стояти тут на вартї, а яка причина тому, про се він не турбує ся. І командуючий в замку офіцир не міг ceгo пояснити; сказав лиш, що на тім місци під непамятних часів стоїть варта, що так він перебрав від свого попередника і мусить передати свому наслїдникови. Зацїкавлений цар приказав дальше слїдити, яку цїль має загадочна варта, і по довгім шуканю в старих актах найшли, що ще за царицї Катерини находив ся в тім місци корч рожі якогось дуже рідкого ґатунку, котрий цариця дістала в дарунку. Аби нїхто не зривав рож приказала цариця на тім місци поставити варту.
"З часом цариця забула і про рожу і про варту, а що не дала була нїякого приказу, аби знести тоту варту, то-ж відновляли єї з року і на рік і стояла-б она там Бог зна' доки, коли-б не впала була в очи цареви Николаєви підчас звісного проходу.
"Отся приказка приходить нам живо на думку при читанні дивних вістий, які вчера та сегодня наспіли з буковиньского сойму. Сей малий край на самім всходї монархії єсть, як звістно, під кермою бр. Кравса, бувшого президента полїциї в Відни. Ґр. Таффе післав свого часу бр. Кравса яко президента краєвого до Буковини, бо попередний президент ґр. Паче попав в непорозумінє з одним визначним членом волоскої партиї боярскої, і длятого після тодїшних поглядів не міг довше остатись на чолї заряду краєвого. Волоскі бояри підпирали ґр. Таффого в Радї державній, то-ж він з вдячности передав їм панованє в краю. Президент, котрий не сподобав ся тій партиї, але за то сподобав ся иньшим народностям краю, Русинам, Нїмцям і Полякам, після тодїшної системи не був спосібним, то-ж був заступлений бр. Кравсом, котрий вже на всякий спосіб вистерігав ся, щоб не прогрішити ся супроти боярів так як єгo попередник. Бр. Кравс злучив ся тїсно з пануючою партиєю. Він ужив всего свого впливу, щоб удержати і зміцнити єї дуже слабу більшість в соймі і придбати єї нових приверженцїв.
"Всякі протести і зажаленя меньшости не могли єго до тепер на тім становиску захитати."
"Тимчасом упав ґр. Таффе, наступило правительство коалїцийне, все і всюди змінило ся, пішло новою дорогою, лиш не на Буковинї. В Чернівцях лишилось все по старому. Там панує волоска партия при помочи намістника. Бр. Кравс управляє краєм за Віндішґреца так само як би се було за ґр. Таффого, з тою самою услужливостию для більшости, з тою самою неприхильностию для меньшости; він стоїть незмінений на своїм становиску. Зміни часу і полїтичних відносин перейшли понад ним безслїдно, як колись понад забутою вартою в Краснім Селї.
"Лиш оттак можна собі пояснити всі ті дивні подїї, які від вчера відгравають ся в буковиньскім соймі. На вчерашнім засїданю вели ся наради над кількома резолюціями, в котрих ганить ся поступованє буковиньских властий фінансових ири стяганю податків, а котрі повинні були спонукати президента краєвого, котрий єсть заразом шефом заряду скарбового, аби став в оборонї правительства. Але-ж внесеня ті вийшли від волоскої більшости, то-ж президент мовчав. Встав член меньшости вірмено-польский посол Степанович, щоб прийти правительству в поміч. Він заявив, що із самих запевнень волоского справоздавця не мож рішити, чи всї ті обвиненя правительства оправдані. Се може лиш заступник правительства пояснити, бо лиш він сам може знати, чи дїйсно власти фінансові витискають податникам слези розпуки з очий. Відповісти на се єсть єго обовязком; коли піднесено подібні жалї в галицкім соймі, то заступник правительства зараз таки відповів.
"З цїлої бесїди посла Стефановича виходило, що меньшість зовсїм не єсть переконана о тих несправедливостях, о які обвиняє правительство більшість, і що лиш жде на одно слово покликаного заступника правительства, щоб єму прийти в поміч против противників; але бр. Кравс мовчав як загіпнотизований навіть тодї, коли посол Стефанович зауважив, що не знати властиво, пощо сидить заступник правительства в палатї, наколи президент краєвий в часї такої дебати мовчить; вистарчало би, коли-б президент мінїстрів післав єго фотоґрафію до сойму. Так то піднесені закиди протяв заряду фінансового не були не то збиті, але нї одним словом заперечені, а меньшости не лишилось нїчо, як їх узнати за правдиві і голосувати за внесеними резолюциями, котрі одноголосно принято.
"Між всякими особливостями, які маємо в Австриї, єсть певне, найбільшою сей заступник правительства зі своїм завзятим мовчанєм на всякі напади і закиди против заряду державного. Безпримірне поведенє бар. Кравса не дасть ся в иньший спосіб пояснити, як лиш в той, що він не хотїв попасти в нїякі непорозуміня з волоскою партиєю.
"Сей здогад потверджує і перебіг розпочавшої ся сегодня дебати буджетової. Пос. Кохановский вказав на суперечність між добрими намірами центрального правительства а пануючим станом на Буковинї. Коли по иньших краях Австриї здійснюєсь гадка коалїциї, то правитель ство краєве буковиньске стоїть при своїм одностороннім напрямі і навіть не пробує зближити партиї до себе. Ще гіднїйше уваги було то, що сказав руский посол Пігуляк. Той закинув ц. к. президентови краєвому московщенє руского народу. Президент краєвий роздає рускі стипендиї між членів москвофільского товариства студентского, під єго покровом поміщують ся в рускім народнім календарі твори росийских писателїв як Пушкина і Лєрмонтова в ориґіналї яко руских писателїв, тримають ся росийскі бесїди надгробні, по кавярнях сьпіває ся росийськиї гимн народний.
"Коли згадати за процес, який відбув ся перед десятьма роками в Галичинї, в котрім обвинені були Русини за росийску пропаґанду то треба дивувати ся, що о то сам обвиняє як раз руский посол цїсарске правительство в краю граничнім безпосередно з Росиєю. Коли-б тоті обвиненя були оправдані, то кидали-б дивне сьвітло на чоловіка, котрому поручено полїтичний заряд у всхідній граничній провінциї. На кождий спосіб треба було сподївати ся иньшої відповіди, як та, яку дав бр. Кравс. Пан президент краєвий рішив ся сим разом забрати слово, але послови Пігулякови відповів, що не буде єго радити ся що до роздїлюваня стипендий, а що до иньших єго заявлень, то єго злий гумор походить звідси, що належить до меньшости. На бесїду посла Кохановского відповів бр. Кравс, що коалїция після взору Ради державної не потрібна на Буковинї, бо она вже давно тут є протни "екзальтованих" змагань меньшости. Сего не можна яснїйше сказати: В цїлій Австриї скінчилась система Таффого, лиш не в Буковинї і лиш не для бр. Кравса.
"Цїкава річ тепер, яке становиско займе коалїцийне міністерство против сего найдивнїйшого заступника правительства. Не знаємо, чи на Буковинї зложеній з тілько ріжних народностий вже ґрунт настільки приготований, щоб і там партиї зблизили ся до себе; але сего чей нїхто не схоче заперечувати, що заступник правительства має обовязок серед всяких обставин заступати правительство. Сего занехав вчера бр. Кравс в спосіб, впадаючий дуже в очи і ся обставина вистарчає, щоб правительство знов оглянулось за кимсь відповідним для Черновець. І заявленя п. Пігуляка заслугують на те, аби їх розібрати. Коли-б показало ся, що хоть часть з них єсть оправдана, і що дійстно по кавярнях Буковини висьпівує ся росийский гимн народний, то президент краю, котрий щось подібного допускає, був би не то недорослим своєї задачі, але прямо небезпечним. Що бр. Кравс тїшив ся колись особлившим довірієм ґр. Таффого, се могло бути в своїм часї дуже добре; але тепер думаємо, що шефів краєвих повинно ся більше судити після їх дїл. Що до сих послїдних, то вони такі, що просто домагають ся, аби варта забута ґр. Таффим в Чернівцях — як найскорше була злюзована".
Буковина
23.02.1894