◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Вчерашні вечерницї устроєні рускими товариствами в великій сали "Народного Дому" можна сміло зачислити до найлїпших забав в сегорічних мясницях. Охочих до танцю явилось поважне число так, що до першого кадриля стануло 60 і кілька пар. Танцями проводили звістні аранжери пп. Сарачиньский і Дрималик. Забава йшла весело і живо, тож простягнула ся майже до білого дня. Строї пань були по більшій части балеві, хоч можна було помітити і богато народних одягів. З провінції прибуло лиш невелике число гостей.

Сокіл. Збори старшини сокільної відбудуть ся в пятницю 23 н. с. лютого точно о 8 годинї в комнатах "Народної Торговлї." — В. Нагірний.

З Тернополя доносять нам, що там в нїякій трафіцї не можна дістати руских друків почтових. Хто их хоче дістати мусить удавати ся до уряду почтового. Гарні порядки!

Неофітка. Обертиньскій жидівскій банкир Емзіґ мав дуже хорошу дочку. О єї руку старало ся очевидно богато обожателїв а між иншими і один молодий, богатий христіянин. Емзіґ не хотїв і чути о тім подружю і длятого залюблена пара рішила иншою дорогою достигнути своєї цїли. Одного шабасу, коли отець дївчини був в біжници, вибрали ся залюблені до Львова. Однако старий Емзіґ скоро про се дізнав ся і пустив ся в погоню за утїкаючими з кількома одновірцями. В Коломиї всїли рівночасно до того самого поїзду отець з товаришами і молода пара, про котру погоня нїчого не знала. До тайни допустили залюблені кондуктора і сей уладив справу так, що они незамічені переїхали до Львова, висїли тут на двірци і удали ся просто до святоюрского будинку. Тут лишила ся дївчина з наміром перейти на христіяньство. Тимчасом Емзіґ, не найшовши у Львові дочки, вернув ся домів і тут внїс жалобу до суду на молодого чоловіка, що вивіз єго скарб до Львова. Однако обжалований явив ся сам в судї і на доказ своєї невинности зложив 5000 злр. кавції. Родина жидівочки удала ся відтак до пароха в Обертинї, о. Левицкого, з просьбою о интервенцію, а то щоби родичі неофітки могли з нею видїти ся. О. Левицкій вдоволив их бажаню, однако всї представленя розбили ся о постійність дївчини, котра рішучо заявила волю перейти на христіяньство. — Годить ся замітити, що в Обертинї були послїдними часами 4 случаї переходу жидів на христіяньство. Именно вихрестили ся 3 жидівки і один жидик-школяр з Герасимова.

Нова робітня столярска у Львові. П. Теодор Прокопович, наш земляк, член "Зорі", отворив сими днями при улици Городецкій ч. 83 у Львові робітню виробів артистично-столярских т. є. церковних, меблевих і фабричних. Він був учеником львівскої промислової школи, відтак три роки вчив ся у Відни в висшій промисловій школї яко стипендист і там зложив испит державний. Звиджував і працював в ріжних фабриках у Відни, Будапештї і Празї і маючи таке фахове образованє, отворив тепер свою власну робітню. Яко чоловіка, розуміючого добре своє ремесло і яко щирого Русина можемо єго сміло поручити впв землякам. Спомагаймо своїх!

Самоубійство. В середу вечером о 9½ годинї застрілив ся у Львові капраль поліції Максим Пеканець.

Амнестія. Цїсар дарував решту кари 50 вязням між иншими 4 у Львові 4 в Станиславові, 5 в Висничи і 2 в заведеню кари для женщин у Львові.

Непошанованє руского письма. Ц. к. прокураторія скарбу у Львові на руске письмо відповіла до ч. 7314 с. р. в язицї рускім но абецадлом польским! На якій законній підставі уживає ц. к. прокураторія в рускім язицї польского абецадла, того не можемо поняти. Що сказали би Поляки, єсли би им ц.к. уряди реферували по польски руским письмом?

Дрібні вісти. Епископ тарнівскій Игн. Лобос зложив оногди в руки цїсаря присягу, яко тайний совітник. — Дня 1 н. ст. марта о 7½ годинї вечером відбуде ся в церкви Успенія Пресвятої Богородицї у Львові вінчанє д-ра Кирила Студиньского з панною Леонтією Вахнянинівною, дочкою посла Анатоля Вахнянина. Молоду пару звінчає Впреосв. Митрополит.

Відозва. Вправи тїлесні суть безперечно дуже хосенні для здоровля кождого чоловіка, а особенно для таких людей, котрі ведуть сидяче житє з обовязку, такі вправи суть необходимі. Признавши се, ми заснували у Львові перше руске товариство ґімнастичне "Сокіл", щоби подати нашим Родимцях нагоду кріпити свої сили вправами тїлесними. Устав першого руского товариства дозваляє старшинї приймати членів-основателїв, дїйстних і спомагаючих. Члени-основателї платять 4 корони річно і мають такі самі права, як і члени дїйстні. Члени дїйстні платять 2 корони вписового і 1 корону місячної вкладки. Члени спомагаючі платять 6 корон річно. Просимо проте вступати в члени нашого товариства після змоги і маємо повну надїю, що не тілько львівскі Русини но і позамісцеві будуть вписуватись з огляду на цїль товариства і сю обставину, що наше товариство має стати розсадником руского Сокільства в Галичинї і Буковинї. Вписуватись можна в члени у голови товариства Василя Нагірного, у справника товариства т. Лаврівского ул. Вірменьска ч. 2. в Рускій Бесїдї і у скарбника товариства т. Антона Хойнацкого в Ставропигійскій книгарни. У Львові 19 н. ст. Лютого 1894. За Старшину товариста ґімнастичного Сокіл. Б. Нагірний. Володимир Лаврівскій.

Відозва. Підписані зложили редакцію для виданя словаря технічних лїкарских слів в рускім язицї і видавництва бібліотеки популярних розвідок з медицини для ужитку і просвіти простонародя, а позаяк на тім поли у нас доси майже нїчого не зроблено, видавництво натрафляє на великі трудности из-за недостачі усталеної термінольоґії (номенклятури) та матеріялів до сінонімів діялєктових і льокальних. Проте підписані звертають ся отсим до Вп. Земляків, а в першій лінії до Вп. Товаришів по званю, лїкарів практикуючих у всхідній Галичинї і на Українї — з просьбою, щоб зволили на подану понизше адресу надсилати ласкаво і скоро звістні им слова рускої номенклятури лїкарскої, вживані в ихній околици простонародєм до означеня недуг або назви анатомічні частей людского чи звірячого тїла. Пожадані також находячі ся в руках Вп Земляків популярні видавництва медичні на нашій мові, головно україньскій, котрих було кільканацять, та котрі у нас ледви з заголовків звістні, а в книгарских складах в Россії, як лично ми переконали ся в Кієві, тепер не истнують; то-ж в придбаню тих видавництв можемо числити тілько на жертволюбивість та добру волю Вп. Земляків, живучих обаполи Збруча. Надїємось також, що наше жіноцтво рівнож прийме ся за сю реальну роботу і не відмовить нам помочи, як не відмовляє етноґрафам і для них списує народні піснї і т. п. Д-р Михайло Олїйник, лїкар у Відни (Allgemeines Krankenhaus). — Д-р Яків Невестюк, лїкар в Мостах великих.

Дѣло