В таборах НКВД на Соловках до листопада 1937 р. перебувало багато української інтеліґенції: письменників, учених, громадських та політичних діячів, педагогів. Чималий відсоток серед засланців-українців становили галичани.
В листопаді 1937 р., незабаром після приходу до влади Єжова, в житті соловецьких таборів настали кардинальні зміни. Величезну більшість усіх соловецьких "лагерників" у цьому місяці перекинули на континент. Їх вивезли в порт Морсплав (недалеко Кемі), а звідти попровадили не знати куди. Є підстави думати, що їх повезли в так звані "спецізолятори" (спеціяльні ізолятори).
Соловецькі острови перетворено тоді на опірний військовий пункт. Там з'явилася залога і почалися відповідні роботи.
На островах залишено тих в'язнів, що мали несовєтське громадянство, та деяку кількість кримінальних злочинців, у тому числі людожерів з часів голоду 1933 року, яким свого часу пощастило дістати не розстріл, а заслання. Кримінальники були потрібні для фортифікаційних робіт, військової бази. Щож до політичних в'язнів з чужоземним громадянством, то їх примістили в окремому ізоляторі з дуже суворим режимом. (Загалом від приходу Єжова позначився нелюдський жахливий режим по всіх таборах).
В числі галичан на Соловках до листопада 1937 р. перебували: старий письменник Антін Кpyшельницький з донькою, учений д-р Степан Рудницький і політичний та громадський діяч Юліян Бачинський. Щодо останнього відомо, що після розформування табору його залишили і далі на Соловках, замкнувши у згаданому вже спецізоляторі для чужоземних підданих. (Бачинський мав польський пашпорт).
Крім них, на Соловках у 1937 р. були ще такі галичани (або з зах.-українських земель).
Баб'як Василь — доцент-геолог Харківського Університету; на Соловках перебував в 1934 р.
Березовський — педагог з Волині. У висліді 46-денної голодівки (він хотів добитися тим переводу в концтабір на загальних умовах і одержати тимсамим можливість листуватися з рідними) у нього пересохли голосові струни і він від 1933 р. майже не розмовляв на Соловках.
Баран — керманич ділянки наук НКO (Народнього Комісаріату Освіти) України. На Соловки прибув 1934 року.
Ірчан Михайло (правдиве прізвище Михайло Бабюк) — письменник, на Соловках з 1936 року.
Костецький А. — родом із Застіноча пов. Теребовля, приїхав до Совітського Союзу з Відня.
Перечислені особи знаходилися в Соловецькому таборі до листопада 1937 року. Відтак їх або перевели в спецізолятор, що залишився на Соловках, або перевезли в спецтабори на континенті.
Щодо доньки А. Крушельницького, лікарки Володимири то її вивезли з Соловецьких островів літом 1937 року в Белбалтлаг.
Крім того треба згадати про філософа Володимира Юринця, що перебував на Соловках з 1935 року. Про дальшу його долю нічого не відомо.
Історик Яворський Матвій попав на Соловки в 1931 році. Року 1937 реченець його ув'язнення був продовжений на дальших п'ять років. Яворського перевели до ізолятора; дальша його доля невідома.
Карло Максимович (Саврич) — кол. учень української гімназії у Станиславові, секретар компартії Західної України, помер наслідком туберкульози в 1. Соловецькому ізоляторі у червні 1936 року.
З негаличан на згадку заслуговують:
Шумський, відомий народній комісар освіти в Україні і партійний діяч, що з 1934 року був на Поповому острові. Потім під спецконвоєм його вивезли в Москву, — можливо, що на нове слідство.
Письменник Клим Поліщук. Він був на Соловках до листопада 1937 року, а потім, мабуть, попав або в спецізолятор на островах, або в спецтабор на континенті.
Піддубний — журналіст, автор книжки про українців у Румунії та інших праць, приїхав до Сов. Союзу з Відня. В Соловецькому таборі був до листопада 1937 року.
Павло Христюк — кол. ес-ерівський діяч, автор кількатомової історії революції в України, що виїхав до Сов. Союзу з Відня, був на Соловках до 1933 року, а з того року перебував у 9. кемському відділі Белбалтлагу.
В цьому списку подані прізвища лише малої частини тих галичан, які були на Соловках, бо їх було назагал багато.
Краківські вісті