◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

З Тернополя пишуть нам: 3 весною загадано видавати в Тернополи політичну часопись. Властивим редактором має бути о. Л. Джулиньскій. Три тисячі на кавцію вже єсть, йде лиш о то, щоби виглядати чоловіка, аби дав свою фірму. В Тернополя за такого тяжко, бо конечно треба би чоловіка ширше знаного і маючого у Русинів яке-таке значінє, щоби зєднав собі хоть-би невеличке число прихильників, — і власне може бути "каменем преткновенія", о котрий цїла справа розібє ся. — "Посланник" виходить уже від нового року в Тернополи. Редакція в друкарни п. Коссовского.

В перших днях лютого с. р. розіслав тернопільскій инспектор окружний п. Хмурович окружник, в котрім представляє стан шкіл в тернопільскім окрузї в як найгіршім світлї. Каже, що дуже многі учителї цїлком не дбають о школу; в богато школах дїти навіть у висших віддїлах не вміють читати — і пр. Дуже богато учителїв дістало від инспектора упімненє: в слїд за тим стратять квінквенія. Дивна то річ, що округ, котрий доси був взором для других, нараз мав так підупасти.

Товариство віденьских Русинів "Громада" перенеслось 12 с. м. до свого нового льокалю, в домі кн. Алойсія Ліхтенштайна, VII Lerchenfelderstrasse 39 або Sсhrankgasse б, Меzzаnіn Th. Nro12, зложеного из світлицї, кабінету, просторого передпокою і бібліотеки. Льокаль дуже гарний, належито уладжений та цїлям товариства вельми одвітний, положений близько середини міста, на граници частей Neubau і Jоsefstadt, через що дуже на руку всїм членам товариства, що мешкають переважно в тих частях Відня. Надто подає положенє єго всякі вигоди членам, бо в тій самій каменици находить ся також реставрація з гарною салею пригожою для товариских сходин, a vis-a-vis єсть [як слїдує по конечним потребам віденьским] "громадска" каварня Cafe Mozart, де особливо приїзжі до Відня земляки, сли би не застав котрий членів товариства в льокали, можуть звернутись о потрібні в чужім містї информації і знайдуть свою часопись "Дѣло". Торжественне відкритє нового льокалю відложив заряд товариства для більшої величавости акту на день 25 с. м. до приїзду достойної нашої делєґації парляментарної.

П. Кирило Студиньскій, внук пок. патріота Стефана Качали, одержав степень доктора фільософії на університетї віденьскім дня 17 н. ст. лютого.

Зі статистики перемискої епархії. Сими днями появив ся шематизм клира епархії перемискої на 1894 р. обіймаючій 400 сторін. Після сего шематизму було в згаданій епархії 1893 р. душ греко-кат. обряду 997.552, в 39 деканатах і 28 політичних повітах, дальше один епископ, 6 соборних і 10 почетних крилошан, 685 парохій, 23 сотрудництв самостійних і 44 системізованих, 29 коадюторів, 804 священиків в службі і 5 пенсіонованих. Церков матерних було 712, дочерних 570; монастирів мужеских 6 і один женскій, єромонахів 27, монахинь 8 і т. д. Померло в минувшім роцї 25 священиків.

В Тернополи збанкротував купець Штекель, властитель одної з найбільших блаватних торговель. Се банкротство викликало в містї сензацію, бо всїм було відомо, що той склеп майже все був заповнений купуючими.

Зміна властителїв. Маєтність Судову Вишию, обіймаючу 1800 морґів простору, купив від д-ра Валер. Вайґарта за 305.000 зр. ґр. Роман Дрогоєвскій. З тим купном лучить ся проєктоване заснованє в Судовій Вишни акційної фабрики хемічних виробів, коштом 600.000 зр.

Засуд капітана. Перед кількома тижднями убив у Відни в суперечцї капітан Буреш пекаря Кнота. Справа прийшла перед ґарнізоновий суд і сими днями одержав капітан Буреш такій засуд: На основі вердикту суду войскового ґарнізонового у Відни засуджено капітана II. кл. 10 баталіону стрілцїв Антона Буреша, за провину против безпечности житя, з полишенєм шаржи на 6 місяцїв арешту у профоса, з дочисленєм одного місяця в слїдстві, яко місяця перебутого у вязници. — Сей засуд викликав у Відни загальну сензацію, тим більше, що по Кнотї лишила ся вдова з четверома дїтьми. Віденьскі часописи широко розписують ся о тій справі.

Месть женщин. Кладовище черновецке було сими днями — як доносять Gaz. Polska — видовищем незвичайного "лінчу" женщин. Причина була така. В суботу вечером переїхав поїзд особовий в Чернівцях 18-лїтну жінку кондуктора зелїзничого Грабовецкого. Опісля виявило ся, що Грабовецка допустила ся самоубійства з причини, що муж єї, з котрим побрала ся лише перед пятьома місяцями, дуже зле з нею обходив ся і, як говорено, мав зносини з якоюсь иншою женщиною. Похорон самоубійницї мав відбути ся ві второк. На кладовищи зібрала ся в означенім часї товпа женщин і коли появив ся муж небіжки, всї окружили єго і почали бити кулаками та камінєм, проклинаючи єго за віроломство. Присутний аґент поліційний з поліціянтом хотїли утихомирити женщини, але дармо, бо і им дістало ся при тій нагодї. На Грабовецкім подерто одежу і дуже єго оббито, та хто знає, чи був би вийшов цїлий, єсли би не візвано на час кількох поліціянтів з міста. Ті з великим трудом привернули спокій о стілько, що можна було небіжку похоронити. Кілька осіб арештовано. Лінч енерґічних женщин мав справити велике вражінє в містї.

Дѣло