Як довго народи коаліції мали спільного ворога, як довго загрожував їм пруський мілітаризм, так довго лучила їх одинока ціль: знищити Німеччину і вибороти собі побіду. Колиж осягнули вповні свою ціль і сьогодня прийшли вже до поділу богатої добичі, повторюєть ся знана річ. Сердечні приятелі, що обнімали ся вчера, починають щораз горячійше сварити ся. Серед представників на мировім конґресі стільки суперечних інтересів, стільки окремих поглядів, стільки виключаючих себе взаїмно становищ, що мимоволі мусимо запитати: Чи не стоїмо на вулькані, який от—от трісне і вибухне горючою лявою і заллє на ново цілий світ полумям і пожежою?
Побіда несе за собою богату добичу, але й кидає між побідників зерно незгоди і деморалізацію. Завдяки дискреції преси змогли союзники скривати довший час суперечки і свари між собою. Та дарма — суперечности такі острі, спірні питання такі болючі, що довше скривати їх не було можна. І не знати, чи не розлетить ся мирова конференция, чи не буде жерелом нової катастрофи? Донесення американської преси досить песимістичні: світ находить ся сьогодня на вулькані, одна іскорка може спричинити вибух.
Противеньства інтересів держав і народів великі і не можна їх недобачити. Вони розтягають ся не лише на европейські питання, вони порушують проблєми панування над світом. А це останнє, це питаннє панування над світом, виповнює дебати на мировій конференції, дає привід горячим дискусіям, спричинює острі тертя. На чолі опозиції проти Вільзона йдуть Японці. Вони щойно в послідних днях відкрили свої карти, вони не хочуть чути про вільзонівські точки. Вони підносять претенсії на часть німецьких кольоній, на острови на Тихім Океані. Отже не інтернаціоналізація, як цего домагаєть ся Вільзон, не спільний заряд народів, але анексії, побільшення теріторій, імперіялізм в своїй найкращій формі.
Японці піднесли найболючійше світове питаннє: пануваннє на Тихім Океані. Вони простягають по него руки. А тут виступає новий соперник, нова держава, Австралія. І дивне диво — соціялістично зорґанізована держава веде чисто імперіялістичну політику. Її представник на мировій конференції Гюз витягнув войовничий меч і заявив, що без німецьких кольоній не верне домів.
Твердий оріх до розкушення — отсі вільзонівські точки. Дехто з учасників конференції дивить ся на них як на колоди, що стоять на перешкоді скорому розділови добичі.
Париські політики — так бодай здаєть ся американській пресі — побоюють ся, що Вільзон схоче може свої точки поширити на Ельзас — Льотаринґію. І мабуть схоче, Італійці руками і ногами держать ся Дальматиї, Рєки і Істрії, які до них не належать і не повинні належати. Югославів збирає страх про ці самі краї, які заняли Італійці. Що й Чехо—Словакам не дуже то симпатичні точки Вільзона, знаємо добре. Заняли усі країни — розумієть ся з иншими народами, — довкруги себе. А Поляки? — вони мабуть таки не чули право на самоозначеннє народів, Вільзоном проголошене, йдуть походом на українські землі. Мороз їм по тілі переходить, коли згадає хто, що й супроти них будуть примінені точки Вільзона. Та чи годен всіх їх вичислити, всіх тих воюючих і невоюючих, що радіб загарбати як найбільше чужого добра! Пошесть якась страшна, якась шалена ненависть огорнула усіх і вся.
Війна всіх проти всіх. Бідний американський вчений зі своїми точками. Аж тепер побачив, що Німеччина воює з Польщею, а Румунія горне під свою власть українські і угорські области. Воюють усі, неначеб і не було мирової конференції. Нація супроти нації кермуєть ся насильством, ненавистю, варварством. Так воно дієть ся в "культурнім Западі". А на Сході... Чи догасає там давний пожар, чи займаєть ся новий, ще страшнійший? Хто його знає? Большевізм ширить згарища і руїну, несе смерть і загладу культурі на цілі століття. Диктатура узброєного пролєтаріяту справляє бенкет. І готуєть ся поширити крівавий танець насамперед в Угорщині, а потім вже подати руку німецьким спартаківцям. Шаліє на цілім світі якась ґіґантична боротьба поглядів і понять. Чи положить їм конець мирова конференція в Парижі? Чи зарадить їй простота і політична зрілість Вільзона, чи злагодить її безгранична посвята і сильна воля Льойд Джорджа?
Стоїмо перед сфінксом, який криє в собі чимало загадок. Може добра воля Вільзона і святе право природи возьме верх. Маймо сю надію.
Український голос