Опублікований в «Earth and Planetary Science Letters» новий геологічний аналіз привезених на Землю ще астронавтами місії "Аполлон-14" зразків місячної породи вказує, що як мінімум один із них може містити зразок земної породи.

 

 

Це місячний зразок 14321, відомий також як "Велика Берта". Шматок має масу 9 кг, діаметр 23 см і структуру брекчії, тобто складається з фрагментів інших порід, зцементованих в одне ціле якимсь сполучним матеріалом. Саме в цьому куску породи знайшли 2-грамовий фельзитовий (фельзит — дрібнозерниста вулканічна порода) класт (обломок породи), що містить кристали кварцу, польового шпату і циркону. Все це дуже незвичайні елементи, як на місячну породу, але типові для наземних зразків. Більше того, хімічний аналіз фрагмента також свідчить, що він сформувався в умовах, аналогічних до земних, а не місячних, зокрема за наявності води.

 

Склад деяких мінералів чутливий до температури і тиску утворення; їх склад різниться, якщо вони кристалізуються в різних — наприклад, щодо температури, тиску, наявності кисню тощо — умовах. Дані аналізу показують, що цей фрагмент "Великої Берти" сформувався в немісячному середовищі, фактично, він мав би походити із земного середовища. Найімовірніше, що він був вибитий з глибини в 20 км з-під земної поверхні.

 

 

Тобто одне з двох: або цей фрагмент скелі сформувався в дуже незвичайних умовах на Місяці (що малоймовірно), або це шматок Землі, відкинутий у результаті удару в земну поверхню метеорита в небо аж на Місяць. Пізніші місячні геологічні події призвели до того, що частина земної породи була вбудована в більший зразок більш типової місячної породи.

 

Це не так фантастично, як можна подумати. Вивчаючи сліди вмісту урану, титану і церію, вчені встановили, що вік зразка породи оцінюється в 4,0—4,1 млрд років, зіткнення з астероїдом відбулося близько 3,9 мільярда років тому. В той момент Сонячній системі було всього близько 600 мільйонів років, а Місяць був у три рази ближче до Землі, ніж зараз (наш супутник постійно від нас віддаляється — тепер зі швидкістю 4 см в рік).

 

Після того, як уламок земної породи був катапультований з Землі на Місяць, камінь провів мільярди років під місячною поверхнею, але в результаті іншого метеоритного удару, вже у поверхню Місяця, 26 мільйонів років тому його винесло на поверхню, де його підібрали астронавти.

 

Оце падіння метеорита створило конусний кратер 300 метрів у діаметрі в декількох хвилинах ходьби від місця посадки "Аполлона-14". Астронавти зібрали зразки з кратера і повернули їх на Землю. Один із цих місячних каменів, "Велика Берта", і містив крихітний кавальчик Землі.

 

Цілком можливо, що масивні метеоритні удари на початку нашої земної історії доставили значну кількість земного матеріалу на Місяць. Повна відсутність ерозії на поверхні Місяця допомогла зберегти зразки цього періоду часу. Найстаріші точно датовані породи на Землі — метаморфічні скелі з Канади і Гренландії — теж датовані приблизно цією епохою.

 

Ця гіпотеза не є фактом, але цілком можливо, що астронавти "Аполлона-14" повернули на Землю крихітний фрагмент, який вона колись втратила.

 

 

"Аполлон-14" стартував 31 січня 1971 року, це була третя висадка людей на Місяць. Було здійснено два виходи на поверхню, перший тривав 4 години 47 хвилин, другий — 4 години 35 хвилин. На Землю було доставлено 42 кг місячної породи (всього на Землі є 382 кг місячної породи).

 

"Велику Берту" прихопили під час другого виходу. Астронавти навантажили необхідне обладнання на візок і попрямували до найближчого кратера Коун. Під час першої зупинки взяли проби ґрунту з глибини 45 см, потім вийшли на схил кратера, нахил якого становив близько 18 градусів. Тут вони за вказівкою із Землі взяли зразки каменів білого кольору і повернулися до місячного модуля.

 

Перед входом до модуля Шепард витяг декілька кульок для гольфа, які були взяті з Землі за дозволом керівників польоту, і метнув їх ключкою; власне цією першою неземною партією гольфу найбільше і запам'ятався "Аполлон-14". Тепер відкривається інша перспектива.

 

 

07.02.2019