Хоч не часто театри вдаються до її сценічного втілення, а таки філософська казка Джеймса Крюса, що відома під назвою «Тім Талер», може скласти конкуренцію новорічно-різдвяному шедевру Гофмана.
Чому? Бо зазвичай, у такий мрійливий час, як зимові свята, вельми хочеться впустити казку до своєї буденності й повірити в дива. Але, знаєте, чудеса – вони не в красивих ляльках, не в сяючій ялинці і навіть не в грошах!
Найбільше чудо – це дитячий сміх! Бо лише він, такий щирий і дзвінкий, що здатен викликати усмішку в будь-кого (навіть, якщо комусь 103 роки і за плечами повен міх горя)! Саме про це нова вистава, яка і пояснить нам, чому сміх такий цінний і як живеться без нього…
Як велика прихильниця казок, скажу, що у постановці «Проданий сміх» я знайшла відголоски кількох персонажів із інших казок, – як от Лиска-Аліска та Кіт Базіліо із «Буратіно», які постають зараз у ролі гопників, котрі зустрічають головну героїню Тім Талер (у іншому варіанті це хлопчик) після першого виграшу на іподромі та ведуть у паб щось випити... (Звісно, з метою пограбувати). Або найзагадковіший персонаж казки – барон Троч. Він нагадав мені Капелюшника з фільму «Аліса в країні чудес», який постає дуже люб’язним незнайомцем для бідолашної сироти Тім… Хмм, подивимось, чому він такий добрий до неї. А коли прочитати його ім’я навспак? Неймовірно!..
Ці нюанси уявились мені так, наче одна добра господиня, взяла по крихточці харчів від різних сусідок і зготувала щось своє, абсолютно нове, особливе і смачнюче!:)
Сюжет казки дозволяє нам мандрувати світом, плавати в морі й літати на повітряних кульках! І це, скажу я вам, дуже захопливо! Наче стільки країн побачив, не встаючи з крісла. А ще – це дуже корисно! Бо, кажуть, мандри змінюють особистість, допомагають внутрішньо рости і розвиватись. І яскравий приклад – головна героїня, бідолашна дівчинка, яка стрімко змінюється! Та чи в кращий бік? Якою вона стає? Чим відрізняється від дзвінкосміхотливої сироти без копійки за душею? Варто побачити на власні очі, бо оповідь може не донести той глибокий сенс.
До речі, вистава означена як філософська казка. І це чистісінька правда! Філософствувати і обмірковувати доведеться чимало! І це, на мою думку, прекрасно, бо часто дитячі вистави дуже поверхневі. Але не «Проданий сміх». Та чи готові діти сприйняти глибинний філософський підтекст? Навряд. Тому рекомендую приходити дивитись і дорослим також!
Часто ми схильні недооцінювати прості людські емоції та почуття, виставляючи на перший план матеріальні цінності, переважно гроші. Здається, із ними точно будемо щасливі. «Цифри, а не почуття» – звучить у виставі. Хоча… За гроші можна купити гарну іграшку, але не радість! Та частенько усвідомлення приходить надто пізно…
Барон Троч сказав: «Саме твій сміх найцінніший, бо він загартований купою бід і негараздів». Отже й кожен із нас, незважаючи на минуле, може саме зараз переглянути власну систему цінностей і дати гілку першості тому, що не купити за гроші.
Щодо акторів, то видно, що вони дуже стараються, хвилюються і викладаються для маленьких глядачів на всі 100%! Можливо, дехто із них і самі ще трохи діти на тлі корифеїв театру, але їхні щирість та намагання вжитися в образ персонажів проймає до глибин душі. І ось… Ти вже не глядач у залі! Ти – хлопчина чи дівча із «Кривих завулків», ти азартний вболівальник улюбленого коня «Равлика» на перегонах, ти моряк…
Найсмачнішою родзинкою різдвяного кексу під назвою «Проданий сміх» для мене стало музичне оформлення! Шум моря, жартівливо-фривольні піратські пісні примушують танцювати, а особлива атмосфера мандрів і пригод накриває, наче тепла ковдра, з головою!
А знаєте, що я почула після вистави від однієї дівчинки, років 10? Вона сказала: «Фуух, мене аж трясе!» – і її очі розсипали тисячі іскорок щастя довкола! Як і погляди інших дітей, котрі жваво обговорювали виставу. І я зрозуміла, що навіть мене «аж трясе» від вражень!:) Думаю, це хороший показник.
А на завершення хочу поділитися з Вами рецептом різдвяного кексу «Проданий сміх»:
Візьміть 2 склянки добра,
дитячу жменьку смутку,
щедро насипте родзинок,
додайте 3 столові ложки загадки,
влийте півсклянки золотистого меду,
1 чайну ложку справжнього піратського рому… І притрусіть крихтами містики.
Випікати до золотистої скоринки.
Ласувати смаколиком можна цілих дві години, але, бажано, з друзями чи дітьми – так смачніше! Особливий післясмак чарівного кексу відчуватиметься ще кілька днів, або й тиждень…
Смачного перегляду!