Кожна людина, яка любить читати, у певний момент свого життя думала про роботу в книгарні. В уяві посада продавця книг зазвичай дещо романтизується, хоча загалом це й справді схоже на роботу мрії – з ранку до вечора ти перебуваєш в оточенні книг, можеш торкатися/розглядати/гортати/вдихати їх коли завгодно, читати не купуючи, говорити лишень про них. З іншого боку, переважна більшість наших книгарень є виключно крамницями, а не культурними просторами, і в них діє простий принцип супермаркету: прийшов, побачив і купив. Це значною мірою рутинізує процес, який віддавна набув статусу ледь не магічного.
Особисто я давно люблю книги, але ніколи не думала про те, що колись працюватиму в книгарні й продаватиму їх, допоки не стикнулася з проблемою пошуку роботи. Це була не перша моя спроба, проте цього разу я твердо вирішила: шукатиму, допоки не знайду щось справді своє. День у день необхідно було долати непевність, страх і безпорадність, які з часом лише наростали. Саме тоді моїм прихистком став один незвичайний львівський дворик, захований у пишних фасадах проспекту Шевченка. Там у будинку під номером 14 живе «Книжковий Лев» – двоповерхова книгарня, яка об’єднує артдвір, кав’ярню, галерею і салон коміксів.
Моя історія з «Книжковим Левом» почалася зі знайомства з його співзасновницею Катериною Івановою, а насправді – просто Катею, без жодних зайвих формальностей і статусних нагромаджень. Відкриття цієї книгарні підсумувало всі зміни, на які вона свого часу наважилася. Ще у 2015 році Катя ризикнула відмовитися від стабільної високооплачуваної роботи заради пошуку справді своєї справи. Перебираючи в голові дитячі мрії та підліткові поривання, вона згадала своє бажання «якось спробувати попрацювати у книгарні». Втілила його після першої ж співбесіди, отримавши посаду адміністратора у мережевій книгарні. Одного разу поїхала у відрядження до Львова у зв’язку із закриттям одного з магазинів мережі, а натомість знайшла натхнення відкрити власну книгарню. Будь-яке завершення – це завше початок.
Тож була мрія, бажання і навіть відповідне приміщення, але бракувало коштів, щоб втілити все намріяне. Разом з другом Олександром Рябчуком (ще одним засновником «Книжкового Лева» і насправді просто Сашею) Катя почала пошук необхідної суми. Відгукнулися родичі, друзі, друзі друзів, знайомі – і врешті за кілька днів до мрії, бажання і приміщення додалися кошти. Згодом розпочався копіткий ремонт: колишнє грецьке бістро під назвою «Зорбас» потроху перетворювалося на справжню книгарню так, що навіть письменник Нікос Казандзакіс був би подивований такому збігу («Кумедні й лихі пригоди Алексіса Зорбаса» – культовий грецький роман 1946 року – прим. ред.). Зі струнним квартетом, квітами і морем зацікавлених відвідувачів «Книжковий Лев» остаточно відкрився 16 червня 2017 року.
Співзасновники «Книжкового Лева» Олександр Рябчук і Катерина Іванова
Катерина Іванова: «Книжковий Лев – наше найбільше шаленство! Ми його створювали ніби всупереч усім книгам про бізнес, планування і стартапи. Мабуть, якщо керуватися лише здоровим глуздом, то магазину і не повинно було б бути. Але як добре, що ми достатньо божевільні, щоб робити все те, що хочемо і вважаємо правильним! Ось так ми захотіли створити особливе місце у Львові, тоді як живемо і працюємо в Києві. І знайшли приміщення, не маючи ніяких заощаджень. Друзі позичили нам грошей, і завдяки цьому ми зрозуміли: якщо віриш у правильність своїх дій, у тебе починають вірити інші.
Книжковий Лев можна звинуватити у відсутності інноваційної інноваційності і т.д. – ми навіть не мріємо про інтернет-магазин! Усі плюси цієї бізнес-моделі ми прекрасно розуміємо. Але суть у тому, що ми створюємо саме офлайнове місце: щоб люди відривалися від телефонів і комп’ютерів, спілкувалися одне з одним, вибирали книги, торкаючись їх, нюхаючи і читаючи кілька сторінок. Тому ми вперто будемо продовжувати виводити людей з онлайнової зони комфорту, спокушаючи приходити в магазин, і, вмостившись зі стаканчиком кави серед подушок на підвіконні, вибирати книгу. Як у старі добрі часи…»
Спершу у «Книжковому Леві» я взялася (вперше у житті) організувати подію, яку сама запропонувала і яка навряд чи відбулася би в будь-якій іншій книгарні Львова. «П’яна П’ятниця». За задумом – цикл літературних лекцій доволі нестандартного формату: обираємо письменника/письменницю, шукаємо прямий чи опосередкований зв’язок з алкоголем (а він є завжди!), а тоді влаштовуємо вечірку, де слухаємо розповідь про життя і творчість особистості, паралельно попиваючи тематичний напій. Розумієте? Алкоголь! У книгарні!
Наша велика книжкова кімната і локація заходів
Алкогольний тур ми розпочали певно з найкращого представника цього «жанру» – Ернеста Гемінґвея. Книгарня у той п’ятничний вечір перетворилася на справжню фієсту: простір був прикрашений барвистими прапорцями, касова зона стала барною стійкою, біля якої юрбилися гості в очікуванні свого рому чи грейпфрутового дайкірі (за автентичним рецептом самого Гема). А опісля перекладач Роман Клочко розповів історію письменника, цитуючи його листи й архівні матеріали. Весь час протягом лекції на стіні змінювалися сотні світлин різного Гемінґвея, ілюструючи розказані історії. Вечір лишився в пам’яті яскравим спогадом і, перефразовуючи героя вечора, «святом, яке завжди зі мною».
Ця П’яна П’ятниця подарувала мені емоційне піднесення, якого я давно не відчувала саме в роботі. Я усвідомила, що хочу лишитися у «Книжковому Леві». Мені кортіло бути тут, розповідати про ці книги, пізнавати цей простір, вкладати в нього щось своє і спостерігати за тим, як різні ідеї набувають форми, зростають, дають плоди. Мені тоді здавалося, та й досі здається, що будь-який задум у цьому місці завжди матиме шанс.
Буквально за кілька тижнів я почала повноцінну роботу. Авжеж спершу було дуже страшно: як лишатися самій на зміні, як дати ради з усіма тонкощами, а що як я не знатиму, яку книжку порадити?! Але з плином часу і за допомогою підтримки нашої маленької дружньої команди хвилювання поступилося місцем насолоді.
П'яна П'ятниця: Тріумфальна чарка на честь письменника Еріха Марії Ремарка
Щодо П’яної П’ятниці, то вона успішно продовжилася – протягом трьох місяців ми провели ще 5 літературних вечірок. Якраз на Геловін прикликали дух Едгара По і пили ультразелений абсент з Оленою Баран. Далі була «тріумфальна чарка» кальвадосу на честь Еріха Марії Ремарка в компанії журналістки Юстини Добуш. На вечорі Террі Пратчетта ми разом з редакторкою серії книг Галиною Листвак читали алкогольні уривки з його творів, бавилися в гру коктейлів і споживали помиян або, як його ще називають у Дискосвіті, суїсидр. А на дві грудневі п’ятниці вдалося заманити лекторів з Києва. Спочатку Ірину Ніколайчук, дослідницю творчості Вірджинії Вулф. Тієї п’ятниці ми з нею пили чарівний джин, який змінює колір з блакитного на бузковий, говорили при свічках, а одна художниця навіть намалювала маяк. На зимові свята вирішили влаштувати «Christmas edition», на який святково завітав Ростислав Семків. Він палив люльку, пив лікер і розповідав про Еркюля Пуаро Агати Крісті та інших відомих детективів.
Загалом за півтора року існування у просторі «Книжкового Лева» справдилося більше 250 подій. Авжеж було багато літератури: презентації книг, поетичні читання, творчі зустрічі з письменниками, «Читання з Левом» для найменших, зустрічі-огляди бізнес-книг «5 рев’ю», квест львівськими книгарнями у рамках проекту «Літературна мапа Львова» тощо. Також «Книжковий Лев» уже другий рік поспіль є майданчиком Форуму Видавців. У 2018 році тут базувався кластер фантастики, було проведено понад 30 подій, серед зіркових гостей – Володимир Арєнєв і Пітер Вотс.
Співзасновник книгарні Олександр Рябчук проводить для дітей «Читання з Левом»
Але в кожного з нас, окрім літератури і книг, є низка інших захоплень, і «Книжковий Лев» – не виняток. Ми цікавимося кіно, саме тому у літню теплу пору дворик стає камерним кінотеатром, де можна переглянути улюблену стрічку просто неба. Нам не байдужа музика – це підтверджують виступи учасників фестивалю «Свято музики у Львові» і акустичний концерт Христини Халімонової. На Днях Скандинавії ми разом вивчали мови, пізнавали культури далеких країн і їли вафлі за рецептом Мумі-мами. На підтримку ідеї екологічності приймали Zero Waste Weekend і придумали барахолку «Brave new old». У «Книжковому Леві» читаються лекції від CreativeMornings, проводяться професійні майстер-класи у рамках спільного з Бієнале довіри проекту «Чесний Четвер», організовуються мітапи на тему цифрової реальності від M:DUSA. Ми пережили навіть літній дитячий табір від науково-технічної лабораторії MakerSpace. Усе це розмаїття подій, зустрічей, знайомств, вражень гармонізує простір книгарні і дарує відвідувачам певність, що вони зможуть знайти у нас щось своє.
CreativeMornings з Мартою Турецькою, засновницею та керівницею Dodo Socks, у дворику «Книжкового Лева»
У «Книжковому Леві» є книги і події на будь-який смак, мабуть, тому у серпні 2018-го у просторі книгарні відкрилася саме «Альтернативна кава». Мов магнітом, подібне притягується до подібного. Для Каті, яка має довгий досвід роботи з кавою, цей напій разом з книгою є невід’ємною частиною затишку, саме тому вона завжди тримала в голову ідею облаштувати в книгарні кав’ярню.
Одного дня стежка з кавових зерен (привіт, країно Оз) привела у «Книжковий Лев» співзасновника кав’ярні «Альтернативна кава» Івана Болгарова. Він справді чарівник у власній справі – підносить каву, шанує її і навіть має наукове обґрунтування, чому кава робить людей щасливими. Насправді я помітила, що кожен другий гість книгарні заходить зі словами: у вас пахне кавою. Я навіть спеціально спостерігала: у кожного, хто це каже, з’являється коротка усмішка, миттєва і незначна, але мені завжди здається, що це якийсь дуже приємний спогад – у кожного свій, – який раптом вигулькує на знайомий аромат. «Альтернативна кава» незвичайна тим, що пропонує широкий спектр сортів з різних країн (Ефіопія, Нікарагуа, Кенія, Гватемала, Коста-Ріка) й альтернативні способи приготування (кемекс, аеропрес, сифон, каліта). Ми разом, бо маємо схожий підхід до власної справи, і цим підсилюємо одне одного.
«Альтернативна кава» у «Книжковому Леві»
Часто буває так, що гості «Книжкового Лева» спускаються у наш підвал і виходять звідти лише за півгодини або годину. І повірте, це не завжди фанати Стівена Кінга чи Томаса Гарріса. Просто саме у підвалі з жовтня 2018-го розташована крамничка «UA Comix». Її засновник, Богдан Кордоба, мріяв про комікси ще з дитинства. Видавець за фахом він у певний момент відчув в Україні хвилю зацікавлення цим жанром і вирішив взятися за видавання виключно українських коміксів.
Спочатку командою «UA Comix» були: уже згаданий Богдан, Михайло, 300 грн і саморобна дерев’яна поличка. За рік хлопці відвідали 24 фестивалі, спільними зусиллями підготували до друку 10 нових історій, зокрема – скетчбук на основі театральної вистави «Hamlet by Max Sir». Але усвідомили, що потребують більшого. Так вони разом з легендарною поличкою опинилися у «Книжковому Леві». Нині асортимент повноцінної крамниці «UA Comix» налічує різножанрові комікси і графічні романи однойменного видавництва («Троє проти зла», «Хроніки Аптауна», «Мор», «Бубл», «Саркофаг» тощо), перекладені й видані іншими українськими видавництвами («Аквамен», «Бетмен», «Флеш», «Ліга справедливості», «Спайдермен», «Єнот Ракета», «Гільда», «Крута Адель», «Персеполіс» і багато-багато інших), а також різноманітні сувеніри.
Українська асамблея коміксів («UA Comix») у підвалі «Книжкового Лева»
Є в підвалі «Книжкового Лева» ще одна чарівна кімната, яку можна порівняти з одним великим артбуком. Мова йде про справжню мистецьку галерею, яка відкрилася в книгарні на початку вересня 2018-го. Виставковий майданчик створений з любові до візуального мистецтва і покликаний допомогти молодим митцям повідомити про свою творчість. Будь-хто має змогу звернутися до «Книжкового Лева» через соцмережі або під час особистої зустрічі із пропозицією своїх робіт і будь-хто абсолютно вільно може ці роботи побачити. Такий формат дійсно наближає мистецтво до глядача: не кожен наважиться відвідати картинну галерею через брак коштів або неналежний зовнішній вигляд, але кожному буде комфортно роздивлятися мистецькі твори в книгарні. Галерея оновлюється раз на кілька місяців і безперервно знаходить своїх художників: першою була виставка графіки Богдани Давидюк «Спрощення і надбудови», за нею – «Дивні Коляди» Тараса Кеба і та Петра Буяка, яка 30 січня зміниться виставкою Олега Фоміна «unReadable».
Мистецька галерея книгарні: до і після ремонту
Коли працюєш у книгарні, то вчишся бути спостережливим. Протягом цілого дня ти багато і пильно спостерігаєш: за простором, за книгами і, певна річ, за людьми. Для цих спостережень я навіть виокремила шухляду в своїй пам’яті. Люди заходять у «Книжковий Лев» різні й по-різному: дорослі, діти, туристи, місцеві, поодиноко, парами чи компаніями, на п’ять хвилин чи на кілька годин. І щоразу – це маленька таємниця, яку необхідно розгадати. От перед Миколаєм до нас за кілька хвилин до закриття завітали мама з донькою і намагалися таємно підібрати одна одній подарунок. Тож було вирішено розділитися: я з дівчинкою і стосом мотиваційних книг обирали, ховаючись у підвалі, а Катя допомагала мамі нагорі. Врешті вони пішли із красивими пакуночками подарунків, захованими одне від одного, а ми зачиняли книгарню, радісно усміхаючись.
Багато хто з гостей приходить у книгарню вперше, випадково побачивши вивіску на фасаді чи почувши про неї від знайомих. Вони можуть швидко щось спитати або купити і піти, а можуть деякий час розглядатися і досліджувати. А є такі, чиї обличчя запам’ятовуєш. Наприклад, дуже приємний пан на ім’я Юрій, з яким я познайомилася зовсім нещодавно. Він і вся його сім’я (дружина і дві доньки) ще з літа час від часу зазирають до книгарні, п’ють каву, сидять на підвіконні з книгами або разом роздивляються книжки на полицях у пошуках подарунку. Коли я запитала його чому, то він відповів: атмосфера приємна, хочеться тут жити.
Гості «Книжкового Лева»
Це власне два слова, якими коротко можна описати «Книжковий Лев» – тут справді хочеться жити. І це без перебільшень. Хочеться ранком заходити у двір під номером 14, захований від цілого світу. Хтось скаже, що таке розміщення не зовсім вигідне, а я скажу, що воно ідеально ілюструє читання і пізнання загалом: істина ніколи не буває на поверхні, і щоб віднайти її, завжди потрібно подолати коридор зусилля. Хочеться зайти у книгарню і найперше зустріти приємний аромат кави, який затишно огортає. Хочеться ввімкнути скрізь світло, торкнутися корінців книжок, записати плани на день. І хочеться усміхнутися, уявляючи подумки, як промайне цей день.
Якою дивовижною насправді є сила людини: наполегливо шукаючи щось своє, вона врешті витворює дещо набагато більше за те, що шукала. Адже «Книжковий Лев» є дзеркальним відображенням Каті, яка його створила. Вона любить каву – і це віддзеркалюється появою кав’ярні, вона цікавиться візуальним мистецтвом – і підвальне приміщення обертається на галерею, вона сповідує принципи чесності і довіри – і навколо неї згуртовуються чесні люди, які вміють довіряти. «Книжковий Лев» – завжди був і досі є цілковито про довіру: довіру між Катею і людьми, які зичили їй гроші ще на початку, довіру між керівниками і продавцями (адже Катя і Саша живуть у Києві і керують книгарнею в «онлайн-режимі»), довіру між нами і нашими партнерами, а також довіру з нашими гостями. Але разом з тим ця книгарня тепер є набагато більшим, ніж просто мрією однієї людини. За час свого існування «Книжковий Лев» вже встиг стати для кожного, хто в ньому був хоч раз, чимось своїм. Саме тому сюди приходять і повертаються, саме цим воно особливе.
Літня локація «Книжкового Лева» – САД артдвір
Фото: Книжковий Лев, Устина Гладиш, Оксана Ковалишин, Софія Максимович