виголошена на 4-ім засїданю сойму дня 17 н. ст. сїчня при мотивованю внесеня о змінї ординації виборчої.
Високій сойме!
Що вибір заступників до тїл репрезентаційних єсть першим і найважнїйшим правом конституційним народів — се річ загально признана. Тілько в малих державах можливо, щоби нарід право своє — надавати закони і завідувати справами державними — виконував безпосередно, як се фактично дїє ся по части в Швайцарії; в инших державах мусить тоє право виконувати ся посередно через заступників народу. Важність і вартість того права народи щораз більше розуміють і відчувають, а доказом того суть хоч би ті подїї, які н. пр. перед роком відбули ся в Бельґії о право загального голосованя. Що і в нашім краю нарід чим раз більше прикладає вагу до того свого конституційного права, доказом того суть ті многі голоси і однодушно ухвалювані резолюції на вічах народних, як і ті сотки і сотки петицій, котрі зі всїх сторін краю, як з рускої части так і з західної Галичини папливають до ради державної.
Єсли-ж ординація виборча ради державної єсть застаріла, то тим більше застаріла ординація краєва, як і статут нашого краю. Видані они були ще перед 33 роками, і не витворили ся орґанічно з якогось попередного устрою, але були надані з гори, були заоктройовані. Спосіб в их устрою показує певну виразну цїль тогдїшного міністра державного і автора их Шмерлінґа, именно тую, щоби правительство мало повний вплив на репрезентацію краєву.
Автор тих законів міг надїяти ся, що вибір репрезентації селяньскої, як рускої так і польскої, а також части репрезентації міскої, будуть зависимі від правительства, а наконець і часть членів вірильних буде поступати в такій спосіб, як правительство буде уважати за відповідне своїм интересам. Що він в тім, як в многім иншім помилив ся, се показав пізнїйшій досвід.
Вже з давного часу ті закони були узнані невідповідними і з різних сторін виступали голоси, домагаючі ся більшої або меншої их зміни. 3і сторони руских послів було в перших часах конституційного житя піднесене домаганє скликаня конституанти, котра би доперва закони о репрезентацій краю уложила. З инших сторін були подавані проєкти то ширшої зміни статуту і ординації краєвої, а именно домагано ся побільшеня числа послів з міст, наданя голосу вірильного ректорови академії технічної, презесови академії наук в Кракові і т. д.
В послїдних роках з рускої сторони був піднесений проєкт заведеня безпосередних виборів з курії селяньскої.
Всї ті проєкти обіймали тілько часть ординації виборчої, не обіймали нїколи цїлости, а декотрі з них мали не тілько характер дрібно партикулярний, але також характер интересів сторонництва, від котрого они виходили.
Нинї виступаємо з проєктом до закона на ширших підставах, обіймаючим більше менше цїлість ординації виборчої.
Єсли-ж ходить о таку на більші розміри закроєну зміну, то належить передовсїм поставити питанє, в якім напрямі тая зміна повинна бути переведена.
Отже не дасть ся заперечити, що тепер всюди видко стремленє до того, щоби завести загальне, безпосередне, рівне право голосованя за знесенєм курій. і дїйстно відповідає се не тілько духови часу, але відповідає оно також прінципам справедливости.
Нинї всї горожане держави мають супротив держави поносити рівні обовязки, отже справедливо також, щоби і их права супротив держави були зрівнані.
Правда, закидають, що не всї горожане поносять рівні тягари, не всї оплачують податки. Однако се представленє не вірне. Навіть що до податків безпосередних треба замітити, що не єсть то так, як звичайно приймає ся, будьто податок платить лише той, котрий відносить єго до каси, бо і щодо них заходить т. зв. перенесенє податку т. є. той, котрий властиво податок оплачує, переносить часть того податку на других. На пр. єсли підвисшить ся податок домово-чиншевий, то заплатить не сам властитель дому цїлу надвижку податку, але очевидно бодай часть єго переносить на своїх чиншівників.
Так само податок заробковий, єсли був би підвисшений, то ремісник і промисловець буде також старати ся, щоби ті підвижки відбити собі на тих, котрі свої потреби у него заспокоюють. Але поминувши се, чи-ж истнують лише безпосередні податки в нашій державі?
Податки посередні значно, бо два рази більші від податків безпосередних, а ті податки посередні оплачує кождий і найдрібнїйшій зарібник. Коли він зїдає свій хлїб з сілею, коли випє трохи горівки або пива, коли закурить люльку, то в тім всїм оплачує податок посередний.
Вкінци ще одна річ. Податок крови, обовязок ставаня до войска, той властиво найтяжшій податок, чи-ж не всї зарівно обовязані єго сповняти? Отже справедливість вимагає, щоби за ті рівні обовязки мали всї і рівні права.
На тім становищи стояли рускі посли і давнїйше, з того становища не сходимо і нинї, хоч внесенє наше не є в той спосіб уложене, щоби ми в нїм вже нинї домагали ся загального голосованя, котре з него випливає. Єсли ми не ставляємо внесеня на заведенє загального голосованя, то робимо се именно з двох причин. По перше з причини опортуністичної, по друге з причини засадничої.
Причина опортуністична отся, що ми внесенє наше не ставимо в цїли аґітаційній, щоби кинувши єго в маси народу, хотїли розрухати до виборюваня собі своїх прав.
Ми вибрали як найбільше умірковану форму длятого, щоби навіть противникам реформи виборчої уможливити, аби за нашим внесенєм голосували. Бо вже-ж годї припустити, щоби в нашім соймі, при єго так значній консервативній більшости, внесенє далеко идуче, виходяче на заведенє загального голосованя, мало хоть би найменші шанси увзглядненя.
Другій взгляд єсть засадничій. Я бодай, а також і мої товариші, як з одної сторони ми за поступом ненастанним, так з другої сторони хочемо, щоби той поступ відбував ся постепенно а не наглими і великими скоками. В тім взглядї не кажу, сходять ся, але бодай зближають ся умірковані ліберали з уміркованими консерватистами. Як умірковані консерватисти не суть за тим, щоби все безвзглядно лишило ся так, як є, то знов умірковані ліберали і поступовцї суть також за тим, щоби поступ відбував ся в міру дїйстної потреби і можности.
Вкажу на примір такого мужа ліберального і великого політика, як Кавура, котрий ще в молодїм віцї сказав ті слова: "Треба уникати наглих змін, бо наглї зміни не можуть нїколи довершити ся без значної страти живої сили."
Єсли би річ так стала, щоб ми мали до вибору або задержанє дотеперішного стану або заведенє сейчас зміни радикальної, до котрої прямуємо, се єсть до заведеня загального і рівного права голосованя, я вибрав би се послїдне.
Єсли би однак розходило ся о ухваленє загального і рівного права голосованя в сей час, а ухваленє єго поволи, хоч би н. пр. аж до 20 лїт, я вибрав би сеє друге. Я волїв би трема кроками, н. пр. одним тепер, другим по 10, третим по 20 лїтах досягнути тої цїли, анїж щоби осягнути єї одним значним скоком тепер зараз. До заведеня якоїсь значної зміни треба, щоби був і приготований до неї грунт. Скоро той грунт не приготований, то нагла зміна за богато трудностей представляє, щоби она могла спокійно усталити ся і вийти на повну користь. Се, як я сказав, друга причина, що не виступаємо з внесенєм радикальним, тілько з внесенєм уміркованим, так сказати-б, частковим.
Внесенє наше иде в трех напрямах. Нам иде перше о розширенє права виборчого в містах і громадах сїльских, по друге о заведенє безпосередних виборів в громадах сїльских, по трете о побільшенє числа послів з міст і сїл. Що-до першого, то справа тая стоїть нинї на порядку дневнім в Австрії именно за-для того, що попередне правительство само перед трема місяцями поставило відповідне внесенє в радї державній. Моє внесенє не иде з одної сторони так далеко, як проєкт ґр. Таффого, а з другої сторони старає ся ухилити ті хиби, які тому проєктови можна закинути. Хиби ті суть именно такі: перше, що розширенє права виборчого иде в дечім на тепер, особливо в таких краях, як наш, за далеко, бо розтягає право виборче і на тих, котрі не відчувають ще потреби до того; як-небудь з другої сторони признати треба, що они мають зовсїм право до того та що оно після засади повної справедливости им вже тепер належить ся.
Отже в нашім внесеню се розширенє значно обмежене і поставлене в той спосіб, щоби именно спокійна, на однім місци пробуваюча і більші обовязки супротив держави сповняюча людність з того права передо всїм користати могла.
Друга хиба внесеня ґр. Таффого лежить в тім, що він поминув зовсїм справу безпосередних виборів в громадах сїльских, а третя, що залишив витягнути консеквенцію, яка конечно мусить вийти з того, єсли право виборче розширить ся і число виборцїв значно побільшить ся, с. є. консеквенцію, що і число послів мусить значно побільшити ся.
Що-до розширеня права виборчого говорити не буду. Що-до безпосередних виборів, то була вже тая справа тут обговорювана в той спосіб, що ми вже три рази в сїй високій палатї таке внесенє ставили. Дивним дивом першій раз наше внесенє доступило бодай відосланя до комісії, але в другім і третім разї навіть тої чести єму не признано, бо відкинено єго a limine.
Яка доля того внесеня буде тепер, не хочу робити догадок; а що-до справедливости єго скажу лише, що такі самі внесеня о безпосередних виборах з сїльских громад до ради державної, були ставлені в парляментї цїлком різними і собі противними сторонництвами: не лише послами молодо-ческими, котрим приписують наклін до радикалізму, але також нїмецкою лївицею, котрій закидає ся тенденції капіталістичні, дальше нїмецкими народовцями, котрі собі поставили за цїль оборону стану середного, а вкінци антісемітами.
Нема властиво майже нї одного сторонництва в радї державній, котре було би противне заведеню безпосередних виборів, з виїмкою кола польского, котре вправдї ще офіціяльно против того не виступило, але котрого заступники в комісії в тім дусї відозвали ся.
Було би сумно, може і некористно навіть для того сторонництва, котре коло польске репрезентує, єсли би в такій справі знайшло ся оно само одно против всїх инших сторонництв в Австрії.
Що в Галичинї домагають ся безпосередних виборів селяне як Русини зі всхідної так і Поляки з західної части краю, що домагають ся того і міста, того доказом суть петиції до ради державної, о котрих я вже говорив, а межи котрими суть також і петиції від міст. Отже й не саме селяньство нашого краю за тим виступає.
Третя часть нашого внесеня відносить ся до побільшеня послів з міст і сльских громад. Справа побільшеня послів з міст була остатним разом минувшого року в тій високій палатї трактована. Ходило тогдї именно о побільшенє числа послів зі Львова о двох і з Кракова о одного. Я і більша часть послів руских були противні тому, не длятого, щоби ми були противні побільшеню числа послів з міст взагалї, або зі Львова і Кракова спеціяльно. Ми були противні тому зі взгляду на форму, в якій та справа була трактована, бо она була відокремлена від всїх найголовнїйших потреб і становила тілько партикулярним заданям відповідаюче залагодженє справи, і то не в точцї найнаглїйшої конечности. Именно, що-до міст, найбільша потреба лежить не в тім, щоби число послів з Кракова і Львова побільшити, бо все-ж таки ті міста мають свою репрезентацію; нехай она буде за мала, але она єсть.
Але більша потреба заходить утворити окрему репрезентацію для таких міст, котрі нинї цїлком єї не мають, а однак они заслугують на неї. А заслугують і потребують єї именно такі міста, котрі мають характер міскій, с. є. не рільничій, але промисловий і торговельний, мають більше число интеліґенції, а при тім і більше число людности, а котрі наконець вже від 20 лїт мають право вибираня окремих репрезентантів до ради державної.
Такими містами суть Бережани і Золочів, Снятин і Бучач. Кожде з них має більше, як 10.000 людности, а при тім в Бережанах і Золочеві єсть суд окружний, ґімназія, уряди і власти.
Однаково-ж не гадаю, щоби тим містам можна надати право, щоби кожде з них вибирало окремо.
Я уважаю, зі взгляду на все-ж таки розмірно менше число их людности, щоби належало лучити их більше разом, і они доперва в той спосіб вибирали би послів. На примір, таке сполученє могло би наступити і Бережан з Золочевом, Снятина з Бучачем.
Між містами заслугуючими на увзглядненє єсть і Підґурж, котре має більше, як 13.000 мешканцїв і також характер міскій, отже належало би і єго втягнути до курії міст, будь через сполученє з Краковом, котрого єсть мов би передмістєм, і побільшенє в такім разї числа послів з Кракова з 3 на 4, будь через сполученє єго з Бохнею і Величкою, котрі, що-до вибору послів до ради державної, належать до курії міскої.
На кождий случай містови Львову належить ся побільшенє числа послів.
Після остатної конскрипції має Львів 128.000, а по відшибненю войска, 120.000, людности — отже чотири посли, в порівнаню до инших міст, єсть за мало. Я в моїм внесеню не зазначив виразно, кілько послів має прибути з усїх міст. Я представляю собі тоє в слїдуючій спосіб: Або зі Львова прийде ще один посол, другій з Підґуржа, Бохнї і Велички, третій з Бережан і Золочева, четвертий з Бучача і Снятина; або, сли би комісія, а взглядно видѣл краєвий уважав то за мало, то можна би число послів зі Львова побільшити о два, з Кракова з Підґуржем злученого о одного, а наконець дати одного з Бережан і Золочева і одного з Бучача і Снятина. В той спосіб число послів з міст було би побільшене о чотири або о пять.
Відповідно до того повинно би наступити також побільшенє числа послів з громад сїльских. Округи виборчі з сїльскої курії суть тепер дуже розличні. Декотрі не мають більше, як 47—50.000 людности; на примір Пильзно 47.700, Грибів 48.500, Старе місто 50.100, Богородчани 56.200.
Напротив них стоять такі обшари виборчі, котрі мають не то два, але навіть три рази тілько людности, а однак вибирають також лише одного посла. На пр. Золочів має 148.000, отже більше, як три рази від Пильзна, або Грибова; єсли би місто Золочів відтягнути, то ще лишилось би 137.000 душ. Ряшів має 145.900, а по відтягненю людности міста 133.900. Ланцут має 129.500, Броди по відтягненю міста 113.200, округ львівскій 108.900, борщівскій 106.700. Отже було би справедливо, щоби такі великі повіти подїлити на два округи виборчі і щоби з такого повіта, замість одного вибирано двох послів. Побільшенє числа послів з сїльских громад окаже ся ще більше наглячою конечностію, єсли би, як в попереднім уступі нашого проєкту пропонуємо, право виборче було розширене і збільшило ся число виборцїв.
Отже то суть головні нариси нашого внесеня. Єсть оно, як сказав я, умірковане, не відступає радикально від тих засад, на котрих основує ся і теперішна ординація виборча. Курій не зносить ся, не тикає ся курій більшої посїлости і комор торговельно-промислових; єсть то внесенє, що так скажу, компромісове, увзглядняюче теперішний склад нашого сойму.
Отже я надїю ся, що оно найде прихильне принятє в тій палатї.
Прошу зважити при тім, а се чей-же схоче кождий признати, що загальна струя часу иде до того, щоби право виборче розширити, щоби горожан під тим взглядом зрівнати, йде просто до загального, безпосередного, рівного права голосованя.
Отже сли панове тепер не приймете внесеня уміркованого, то зважте, що з тим більшим напором будуть виступати дальше йдучі прямованя і в короткім часї будете в тім примусовім положеню, в наслїдок чого будете приневолені приняти пізнїйше такі внесеня, котрі значно идуть дальше, як ті, котрі ми поставили.
Рівночасно поставлене з нашим внесенєм, а нинї і мотивоване було внесенє, симпатичне для послів селяньских, на зрівнанє престації від більшої посїлости і громад.
Сли ви, панове, в тім взглядї зробили один крок наперед, то надїю ся, що і в справі реформи виборчої згодите ся зробити крок наперед. Бо зважте, яке то вражінє зробило би, єсли-б ви згодили ся на тамто, а не згодили ся на се. Чи не толковано би справи в той спосіб, що за цїну матеріяльних користей хочете, що так виражусь, окупити право народу рішати і становити самому о собі, окупати свободу народу? Чи хто не схоче закинути вам, що ви держите ся девізи Метерніха і "святого союза": "Alles fur das Volk und nichfs durch das Volk?" Отже і длятого, щоби усунути можливости такого закиду і длятого, щоби дати народови не тілько то, що відносить ся до єго матеріяльних потреб, але і то, що відносить ся до єго потреб духових т. є. свободу і права становити самому о собі, тоє право, котре єму належить ся яко дозрілому і в конституційній державі остаючому, прошу о принятє мого внесеня.
Коли в радї державній була трактована справа реформи виборчої, заявило коло польске устами свого презеса єго ексц. теперішного п. міністра Яворского, хотяй в дуже заклявзований спосіб, що оно в засадї не замикає ся для идеї розширеня права виборчого. Отже маєте тут нагоду показати дїлом, ЯК ви розумієте реформу виборчу, маєте тут нагоду зложити певний рід испиту, і, здаєсь менї, що на сойм Галичини будуть споглядати в цїлій державі, як він возьме ся до залагодженя тої справи. Бажаю в интересї загалу, в интересї не тілько селяньства, котре заступаю, але в интересї цїлого краю, в интересї прав народних, в интересї поступу і свободи, за котрий ви, а бодай ваші батьки нераз бороли ся, отже і в интересї вашім, панове, щоби ви той испит зложили з як найлїпшим успіхом.
Я скінчив, а під взглядом формальним прошу тоє внесенє відослати до комісії правничої. (Оплески.)
[Дѣло, 20.01.1894]